Постанова

від 17.05.2012 по справі 4825/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2012 р. № 2-а-4825/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного

адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської

області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2012 р. № 0001691702 повністю.

В обґрунтування позову вказано, що в результаті виконання правочинів позивач фактично отримав товари від ФОП ОСОБА_2, сплатив їх повну ціну та в подальшому використав придбані товари у власній господарській діяльності за умов отримання оподаткованого доходу та сплати належних податків

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що Перевіркою встановлені порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого у періоді з 01.09.2011 по 30.09.2011 року занижено податок на додану вартість у розмірі 5537,00 грн. Вважаємо позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованим, та такими що не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1.) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ФОП ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 рок.

За наслідками перевірки було складено акт № 302/17217/НОМЕР_2 від 19.03.2012 яким було встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого у періоді з 01.09.2011 по 30.09.2011 року занижено податок на додану вартість у розмірі 5537,00 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2012 р. № 0001691702.

Суд зазначає, що підставою винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт від 30.12.2011 року № 2787/17-214/НОМЕР_3 ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_3, щодо підтвердження господарських відносин із щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.11 по 30.09.11 року.

За результатами перевірки ФОП ОСОБА_2 актом від 30.12.2011 року № 2787/17-214/НОМЕР_3 встановлено:

Відповідно до висновку відділу податкової міліції ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 55 від 23.12.2011 року за період з червня по вересень 2011 року господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 має наступні ознаки нереальності здійснення:

1. Відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції:

- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме:

- відсутній кваліфікований персонал;

- незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою;

- наявність в штаті тільки керівних посад;

- відсутні основні фонди, в тому числі транспортні засоби;

- неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо;

- платник не знаходиться за місцезнаходженням.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 уклав угоду № 0111/1 від 01 листопада 2009 р про поставку товару (морепродукти) з ФОП ОСОБА_2 .

У вересні 2011 р. ФОП ОСОБА_2 поставив позивачу товар на загальну суму 33219 (тридцять три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень 54 грн., що підтверджується видатковою накладною № 020901 від 2 вересня 2011 р. та податковою, накладною №21 від 2 вересня 2011 р..

Зазначений товар був ввезений ФОП ОСОБА_2 на територію України за ВМД № 778 від 01.06.11 р. та ВМД№ 795 від 01.08.11 р.

Товар був переданий позивачу на складі ФОП ОСОБА_2 в м. Бобринець (адреса складу: АДРЕСА_1, ) згідно умов п.3.4. Договору поставки товарів.

Поставлений товар був повністю оплачений позивачем 17.11.2011 p., у відповідності до банківської виписки.

Поставлений ФОП ОСОБА_2 товар був повністю проданий ТОВ «Україна-Рибсервіс»третім особам - покупцям, а саме:

• ПП «ОАЗИС ПВЄ»(код ЄДРПОУ 36447920), за Договором поставки товарів №2 від 25.08 .11р.;

• ТОВ «Торговий дім «СОНЦЕ»(код ЄДРПОУ 36381137), за Договором поставки товарів № 2 від 25.08 11р.;

• ФОП ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_4), за Договором поставки товарів № 7 від 21.09.11р.

Товар, за вищезазначеними договорами поставки, був відвантажений зі складу в м. Бобринць (адреса складу: АДРЕСА_1) перевізнику товару, для передачі покупцям товару.

Відвантаження товару перевізнику здійснювалось силами та засобами ТОВ «Бобринецький завод продтоварів», на підставі Договору доручення № 01/08/08 від 01.08.11 р.

Перевезення товару покупцям здійснювалось ТОВ «НОВА ПОШТА»(ІПН 313167116014), що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт № НП/1-0006169 від 30.09.11 р. та податковою накладною № 18454/001 від 30.09.11 р.

Товар був отриманий покупцями, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000017 від 14.09.11 р, № РН-0000018 від 14.09.11 р, № РН-0000019 від 14.09.11 р. (додаються, додаток № 8).

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так ФОП ОСОБА_2 за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та ФОП ОСОБА_2 на підписання договору тощо в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акт перевірок ФОП ОСОБА_2, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагента позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_2 правочинів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ФОП ОСОБА_2, так і на час судового розгляду останні знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»№996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ФОП ОСОБА_2, які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення -рішення від 02.04.2012 року №0001691702 винесено ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Судові витрати підлягають стягненню згідно вимог ст.. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 02.04.2012 року №0001691702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, код. НОМЕР_2 суму сплачених судових витрат в розмірі 109,40 грн. (сто дев"ять гривень сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та Порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 травня 2012 року.

Суддя Спірідонов М.О.