Постанова

від 16.05.2012 по справі 2а-2688/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2012 року 14:59 № 2а-2688/12/2670

За позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003621730 від 25.06.2011 року. Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 -посвідчення адвоката НОМЕР_1 від 23.06.2005р. Від відповідачаОСОБА_3 -довіреність № 2593/9/10-201 від 11.04.2012р. На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 16.05.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003621730 від 25.06.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.12р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 03.04.12р.

У судових засіданнях 03.04.12р., 24.04.12р. судом оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю надати суду додаткові матеріали по справі.

У судовому засіданні 16.05.12р. представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

14.06.2011р. працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - Відповідач) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо повноти сплати орендної плати за землю громадянином ОСОБА_1 (далі -Позивач).

За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт № 2/17-319/2501012816 від 16.05.2011р. (далі -Акт перевірки)

На підставі акту перевірки, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003621730 від 25.06.2011р., , відповідно до якого встановлено порушення п.п. 271.1.1. п.271.1 ст. 271 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 VI (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим Позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб»в сумі 82 081,64 грн., в тому числі: за 2009 рік в розмірі 4834,55 грн., за 2009 рік в розмірі 37516,80 грн., за 2010 рік в розмірі 39730,29 грн.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся до суду про його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема з акту перевірки податковий орган прийшов до переконання, що ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_1, розміром 0,0631 га на підставі Договору оренди земельної ділянки № 82-6-00369 від 04.04.2006 року, укладеного між Київською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (Орендарі). А тому відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі»та на підставі Договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006 року визначена сума податкового зобов'язання по орендній платі за землю.

Судом встановлено, що 04.03.2008 року між громадянами України ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (Продавці) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Королівська компанія розвитку»(Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежилої адміністративної будівлі, загальною площею 500,10 кв.м., по АДРЕСА_1

Листом №6 від 14.05.2008 р. колишні Продавці повідомили Київську міську раду (КМР) про продаж нежилої адміністративної будівлі загальною площею 500,10 кв. м., по АДРЕСА_1 та звернулися з пропозицією про розірвання Договору оренди.

На доручення заступника Київського міського голови секретаря Київради, Головне управління земельних ресурсів Київської міської ради листом від 29.09.2008р. №03-85/39743 повідомило, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Королівська Компанія Розвитку»звернулося з клопотанням до Київської міської ради про надання земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку по АДРЕСА_1 звернення щодо розірвання укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору оренди розглянуто і такий буде розірвано за згодою сторін.

Відповідно до ч. З ст.7 та абз.8 ч. 1 ст.31 ЗУ «Про оренду землі»договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до 11.3 договору оренди він припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч.2 ст.31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Згідно ст.377 ЦК України та ст.120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

Отже, з переходом права власності на нерухоме майно до іншої особи, переходить право користування земельною ділянкою до тієї ж особи, що автоматично призводить до припинення договірних відносин з попереднім землекористувачем..

Отже, новим власником адміністративної будівлі є ТОВ з іноземними інвестиціями «Королівська Компанія Розвитку»з моменту реєстрації права власності, тобто з 27.08.2008р.

А тому позивачі не є власниками адміністративної будівлі з цього часу, не орендують земельну ділянку а тому не повинні нести витрати за оренду земельної ділянки.

Зазначені обставини були встановлені Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2011р. у цивільній справі № 2-3347/11, яким визнано припиненим з 27.08.2008 року договір оренди земельної ділянки за №82-6-00369, укладений 04.04.2006року, між громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з одного боку та Київською міською радою з другого боку, строком на 15 років для експлуатації та обслуговування земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,0631 га, кадастровий номер 8000000000: 79: 059: 0007.

Тобто вказаним судовим рішенням встановлено, що договір оренди земельної ділянки №82-6-00369 від 04.04.2006року припинений.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про те, що Позивач є орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_1, за зобов'язаний сплачувати за земельну ділянку.

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що Позивач не повинен сплачувати за оренду земельної ділянки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийняття ним податкового повідомлення-рішення № 0003621730 від 25.06.2011 року.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі..

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003621730 від 25.06.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій