Постанова

від 13.06.2012 по справі 16/276

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 16/276

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Палій В.М., Чернова Є.В., за участю представників сторін ОСОБА_1 (дов. від 5.06.12), ОСОБА_2 (дов. від 5.06.12), ОСОБА_3 (дов. від 5.06.12), І. Буракова (керівник), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Укрводсервіс" на рішення господарського суду м. Києва від 19 квітня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2011 року у справі № 16/276 за позовом приватного підприємства "Видавничо-поліграфічний центр "Даниїл-Принт" до державного підприємства "Укрводсервіс" про стягнення,

ВСТАНОВИВ: У червні 2010 року приватне підприємство "Видавничо-поліграфічний центр "Даниїл-Принт" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до державного підприємства "Укрводсервіс" про стягнення 292 620 грн. як отриманих безпідставно, а також 82 165 грн. 66 коп. збитків від інфляції та 19 073 грн. 44 коп. річних.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19 квітня 2011 року (суддя О. Ярмак), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2011 року, позов задоволено в частині стягнення 292 620 грн. основного боргу, 65 014 грн. 74 коп. індексу інфляції і 18 631 грн. 05 коп. річних та з урахуванням додаткової постанови Київського апеляційного господарського суду від 4 квітня 2012 року в частині стягнення 5 584 грн. 10 коп. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи; у решті позову відмовлено.

Державне підприємство "Укрводсервіс" просить рішення та постанову в частині задоволених позовних вимог скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 180 Господарського кодексу України, статей 203, 204, 638, 639, 640 Цивільного кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Приватне підприємство "Видавничо-поліграфічний центр "Даниїл-Принт" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

У судовому засіданні з 6 до 13 червня 2012 року оголошувалася перерва.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Господарськими судами встановлено, що позивач з липня 2007 року до серпня 2008 року перерахував відповідачеві 292620 грн.

Позивач стверджує, що зазначені грошові кошти сплачувалися як авансові платежі за зберігання майна, проте сторони не дійшли згоди щодо укладення договору складського зберігання, не здійснили передачу-приймання майна і договори не підписували. У квітні 2008 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути безпідставно отримані грошові кошти.

Відповідач наполягає, що зберігав майно позивача на умовах договорів складського зберігання від 1 червня 2007 року № 101/06 і від 8 січня 2008 року № 11/01 і позивач систематично сплачував вартість цих послуг, посилаючись у платіжних документах на зазначені договори. Також господарським судам надані копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Згідно висновків судово-почеркознавчої експертиз від 14 березня 2011 року №9876/10-11 та від 16 вересня 2011 року №6526/11-11 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи на договорах здійснені не керівником приватного підприємства "Видавничо-поліграфічний центр "Даниїл-Принт". Відповідно до висновку експерта від 11 листопада 2011 року № 6527/11-13 за результатами проведення технічної експертизи документів у справі № 16/276 відтиски печатки від імені приватного підприємства "Видавничо-поліграфічний центр "Даниїл-Принт" у досліджуваних договорах складського зберігання № 1/01 від 8 січня 2008 року та № 101/06 від 1 червня 2007 року нанесені одним рельєфним кліше (однією печаткою). Досліджувані відтиски печатки від імені приватного підприємства "Видавничо-поліграфічний центр "Даниїл-Принт" у досліджуваних актах здачі приймання робіт не є відтиском, отриманим шляхом відтискування з використанням рельєфного кліше. Вони являють собою кольорові зображення відтисків, виконаних з використанням друкуючого або копіювально-множної техніки з лазерним способом кольорового друку.

Врахувавши висновки судових експертиз, господарські суди дійшли висновків про те, що між сторонами відсутні договірні відносини і в силу статей 536, 1212, 1214 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути безпідставно отримані кошти та проценти за користування чужими грошовими коштами.

Проте з таких висновків господарські суди дійшли без врахування інших обставин справи.

Заперечуючи проти позову, відповідач також послався на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 8 лютого 2010 року, яким, зокрема, зобов'язано державне підприємство "Укрводсервіс" припинити перешкоджання Буракову І.О. у володінні, користуванні та розпорядженні машиною друкарською Heidelberg SM 72 VP, сер. № 522440, номер на станіні 93.014.010/4.

В силу частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Отже, власник майна І. Бураков, який є керівником приватного підприємства "Видавничо-поліграфічний центр "Даниїл-Принт", подав негаторний позов до державного підприємства "Укрводсервіс" про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, які продовжувалися на момент прийняття рішення судом.

Господарськими судами при винесенні оскаржуваних рішень зазначені обставини в контексті підстав позову в даній справі досліджені не були.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків встановлені статтею 11 цього Кодексу.

Всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України місцевим і апеляційним господарськими судами не надано належної оцінки всім доказам в їх сукупності і колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання їм належної юридичної оцінки, в зв'язку з чим рішення та постанови в даній справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу державного підприємства "Укрводсервіс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 19 квітня 2011 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2011 року та додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 квітня 2012 року у справі № 16/276 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій Суддя Є. В. Чернов