Рішення

від 06.06.2012 по справі 5016/531/2012(3/44)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 5016/531/2012(3/44)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхтобудівна верф п'ятий

океан"

54020, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/5, офіс 30

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт-Сервіс ЛТД"

54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/4

про стягнення заборгованості в сумі 196 423,01 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 23.03.2012 року звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом стягнути 196 423,01 грн., які складаються з: 164 106,33 грн. - основного боргу, 32 316,68 грн. - пені за період з 22.10.11 р. по 15.02.12 р.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору №1н/11 від 12.04.2011 р., акту приймання-передачі конструкторської документації від 21.04.2011 року, рахунків -фактур (19.04.11- 11.10.11 р.), платіжних доручень на загальну суму 551 825,61 грн., листів вих. № FO 02-12/001 від 11.01.2012 р. та вих. № FO 02-12/009 від 14.02.2012 р., технічного акту від 14.02.12 р., норм ст.ст. 849, 526, 611, 852, 837, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 320, 224, 217 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що станом на дату подання позовної заяви відповідачем підрядні роботи по виготовленню надбудови з алюмінієво-магнієвого сплаву в тому числі монтаж ії на стальному корпусі яхти не виконані, будь-яких актів на адресу позивача відповідачем не направлялось, відповіді на листи останнім також залишені поза увагою.

23.04.2012 року (до початку розгляду справи по суті) позивач подав заяву про зміну позовних вимог ,в якій просить суд: задовольнити позовні вимоги на підставі норм ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Фактично вказана заява змінює підстави позову.

Відповідно до правил ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви .

Враховуючи наведене, заяву було прийнято судом до уваги та розгляд справи відбувався з її урахуванням.

Відповідач у відзиві (11.05.11р.), вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, оскільки сума стягнення заявлена позивачем у позові як заборгованість за договором не відповідає правовій природі правовідносин, які склалися між сторонами.

Крім цього, відповідач стверджує, що його вину позивачем не доведено оскільки саме позивач порушував графік фінансування. Посилаючись на норми ст. 320 ГК України та ст. 851 ЦК України, відповідач зазначає, що з огляду на те, що корпус яхти не був підготовлений на той момент, а також не були вмонтовані у корпус головні двигуни та генератори, саме це завадило відповідачеві виконати монтаж надбудови, а відповідно і закінчити роботи, передбачені етапами № 5 та № 6 в обумовлений договором термін. Також, відповідач вважає, що розрахунок заборгованості наданий позивачем, не відповідає умовам договору.

31.05.12 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.06.12 р. в зв'язку з можливістю врегулювання спору між сторонами.

06.06.12р. суд, за результатами розгляду справи, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2011 року між сторонами було укладено договір №1н/11, згідно з предметом якого, позивач, як замовник, поручає, а відповідач, як виконавець, приймає на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню надбудови, з алюмінієво-магнієвого сплаву (далі - надбудова), в тому числі монтаж її на сталевому корпусі яхти проекту FO-24-146, замовлення 2401 (далі - роботи), в повній відповідності з конструкторською документацією, наданою замовником.

Виконавець зобов'язався виконати роботи вказані у п. 1.1 договору на території, яку орендує замовник за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пл. Заводська, б. 15/3, ПАТ «МСЗ Океан»своїм обладнанням та витратним матеріалом з матеріалу замовника, обумовлений в п. 1.3 договору.

Замовник зобов'язався передати виконавцю наступний матеріал: лістовий та профільний прокат, а також вирізані деталі надстройки у повному об'ємі, згідно конструкторської документації. Передача матеріалу та конструкторської документації оформлюється актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

За умовами пункту 2 договору попередня вартість робіт склала 656 039,39 грн.

Строк виконання робіт сторони обумовили в пункті 3 договору, у відповідності з Графіком робіт та фінансування. Так, виконавець приступає к виконанню робіт протягом 5 днів після одержання передплати та повного комплекту конструкторської документації від замовника. Виконавець зобов'язався виконати вищенаведені роботи протягом 6 місяців з моменту одержання передплати та комплекту конструкторської документації.

Пунктом 10 договору сторони встановили, що даний договір діє з дати його підписання до 01.11.2011 р., а в частині проведення розрахунків -до повного виконання взятих на себе зобов'язань.

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами регулюються положеннями діючого законодавства про підряд.

Так, відповідно до приписів пунктів 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач за актом прийому-передачі 21 квітня 2011 року передав відповідачу, а останній прийняв без зауважень конструкторську документацію по договору № 1н/11 від 12.04.11 р. об'єм та номенклатура якої відповідала умовам договору.

Крім цього, позивач, виконуючи умови визначені в Графіку, який узгоджений між сторонами та виступає додатком № 3 до договору № 1н/11 від 12.04.11 р., здійснив відповідачу платежі з 19.04.11 р. по 11.011.12 р. на загальну суму 551 825,61 грн. згідно виставлених останнім рахунків -фактур на оплату.

Відповідно до змісту ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Пунктом 5.2.1. договору сторони передбачили обов'язок виконавця здати роботи уповноваженій особі зі сторони замовника та інспектору Бюро Верітас, з оформленням проміжних та підсумкового актів виконаних робіт.

Позивач, як в позові так і в додаткових поясненнях, звертає увагу суду на те, що на момент звернення з цим позовом відповідач не виконав в повному обсязі роботи за договором №1н/11 від12.04.2011р.

Тому, як вбачається з матеріалів справи, позивач 13.01.2012р. передав нарочно відповідачу повідомлення вих. №FO 02-12/001 про необхідність в тижневий строк здати уповноваженому представнику позивача та інспектору Бюро Верітас вже виконані роботи та підтвердити готовність виконати роботи, які залишились по договору.

Виконавець належним чином на цей лист не відреагував, свого представника для підписання відповідних актів не направив.

Порядок відмови замовника від договору підряду передбачений ст. 849 ЦК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті замовник має право відмовитися від договору підряду, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. Отже, за змістом цієї норми відмова замовника можлива до настання строку виконання роботи підрядником.

У зв'язку з цим позивач 14.02.2012р. вручив нарочно відповідачу лист вих. №FO 02-12/009 про відмову від подальшого виконання договору №1н/11 від 12.04.2011р. в зв'язку з порушенням строків виконання робіт. Але, виконавець знову не відреагував на звернення замовника.

З матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2012 року між позивачем та морським інспектором КО «Бюро Верітас Україна»було складено та підписано технічний акт, в якому зафіксовано відсоткове виконання робіт по договору, який свідчить, що позивачем прийнято та погоджено часткове виконання робіт по договору в рамках проведеної оплати, згідно додатку №3до договору, у розмірі 59,1%.

Судом встановлено що, позивачем були оплачені роботи по договору на загальну суму у розмірі 551825,61 грн. , в свою чергу відповідачем було частково виконанні роботи по договору на суму 387719,28 грн., що складає 59,1% від загального обсягу робіт передбачених сторонами у договорі.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України .

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 ЦК України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України ). Відповідно до ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду той факт, що ним були здійснені в зазначеному обсязі роботи для позивача по договору. Факт не виконання в повному обсязі робіт по договору також підтверджено відповідачем в судовому засіданні.

Крім цього, відповідачем не надано суду відповідних доказів про створення перешкод замовником виконавцю в частині виконання останього робіт та звернення відповідача до позивача з відповідними листами.

Водночас, норми ст. 848 (ч.1) ЦК України передбачають, якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача сплачені за договором кошти з урахуванням виконанних робіт по договору у розмірі 164 106,33 грн. (551825,61 грн. -656039,39*59,1%).

В обґрунтування цієї вимоги позивач послався на те, що договір припинив свою дію 01.11.2011 р., так як останній відмовився від подальшого виконання договору, оскільки відповідач в строк роботи не виконав, грошові кошти замовнику не повернув.

Тобто, грошові кошти у розмірі 164 106,33 грн. є майном, що на даний момент підлягають поверненню у зв'язку з виконанням однієї із сторін зобов'язань.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зазначене правовідношення виникає з моменту безпідставного збагачення набувача не залежно від того, знав він чи міг знати про безпідставність набуття майна.

Беручи до уваги вищенаведені обставини та норми, відповідач зобов'язаний повернути позивачу безпідставно збережене майно у вигляді грошових коштів у сумі 164106,33 грн., які він зберіг у себе після того, як відпала правова підстава їх утримання.

Не можуть бути прийняті до уваги судом заперечення відповідача з приводу не вірного розрахунку наявної заборгованості по договору з наступних підстав.

Розділом 3 договору встановлено, що при виявлені замовником невідповідності якості виконаних робіт вимогам, викладеним в додатку №2, замовнику будь-якому зручному вигляді для нього направляє виконавцю рекламацію. Договір вважається розірваним після закінчення 14 календарних днів з дня отримання замовником письмової відмови або повідомлення виконавця про неможливість виправлення виявлених недоліків у роботі. При цьому остаточний розрахунок проводитися з урахуванням підписаних обома сторонами актів виконаних робіт шляхом зважування незавершеною алюмінієвої надбудови. Загальна вартість виконаних робіт, які відповідають вимогам, зазначеним у додатку № 2, визначається з розрахунку 84,48грн. за 1 кг в незавершеному виробі.

Матеріали даної справи не містять, претензії позивача до якості виробу. Відповідач же, в свою чергу, не надав суду інший розрахунок з урахуванням вимог договору.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття. 611 ЦК України встановлює, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Абзацом 1 розділу 6 договору сторони передбачили, що в разі порушення строків виконання робіт, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору, за кожен день прострочення.

Отже, з урахуванням наведеного, позивач цілком правомірно нарахував відповідачу до стягнення пеню за період з 22.10.2011 р. по 15.02.2012 р. у розмірі 32316,68грн.

Таким чином, дослідивши надані позивачем докази відповідно до ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми матеріального права які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про порушення відповідачем в спірних відносинах прав та законних інтересів позивача. Тому, за наслідками вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності з нормами чинного законодавства та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс ЛТД»(54020,Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/4, ідентифікаційний код 34651944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Яхтобудівна верф П'ятий океан»(54020, Миколаївська обл.., м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд.20/5, офіс 30, ідентифікаційний код: 37206881) - грошові кошти в розмірі 200 351,47, а саме: 164 106,33 грн -заборгованість по договору; 32 316,68 грн. -пеня; судовий збір у розмірі 3928,46 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 11.06.2012 року.

Суддя О.Г. Смородінова