Рішення

від 05.06.2012 по справі 5020-451/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року справа № 5020-451/2012

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(99022, АДРЕСА_1)

до приватного підприємства "Туя"

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 37, кв. 38)

про стягнення заборгованості в розмірі 106905,82 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю представників:

позивача (ФОП ОСОБА_1.) - ОСОБА_2, договір від 08.05.2012, ордер від 08.05.2012

відповідач (ПП "Туя") - не з'явився

Суть спору:

23.04.2012 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до приватного підприємства "Туя" про стягнення заборгованості в розмірі 106905,82 грн, з яких: 105 000,00 грн - сума основного боргу, 525,00 грн - сума втрат від інфляції, 1380,82 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови договору грошової позики від 22.04.2011 в частині повернення грошових коштів в розмірі 105000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.04.2012 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 10.05.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 05.06.2012.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволені з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку. Правом наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, не надав відзив на позовну заяву.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.04.2011 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - позикодавець) і приватним підприємством "Туя" (далі - позичальник) був укладений договір грошової позики (далі - Договір), згідно з умовами якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 105 000,00 грн, а позичальник зобов'язався повернути дану суму.

Відповідно до розділу 2 Договору позика надається шляхом передачі (внесення) позикодавцем готівкових грошових коштів до каси позичальника. Факт отримання грошових коштів позичальником підтверджується прибутково-касовим ордером, який видає позикодавець.

Строк, на який надається позика позичальнику, складає шість місяців з дня надходження грошових коштів до каси позичальника, однак строк може бути продовжений зі згодою сторін.

У пункті 3.1 Договору сторонами встановлено, що по закінченню строку, зазначеного у пункті 2 Договору, позичальник зобов'язаний повернути протягом 3 днів суму отриманої позики.

На виконання умов Договору грошової позики відповідачем були отримані від позивача грошові кошти в розмірі 105 000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру, копія якої міститься в матеріалах справи.

Проте, у порушення умов договору, свої зобов'язання перед позикодавцем щодо повернення отриманих коштів позичальник не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 105 000,00 грн.

Несплата зазначеної заборгованості з'явилась підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором грошової позики, а також 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 22.04.2011 між сторонами у справі було укладено договір грошової позики, та на його виконання відповідачем від позивача отримано грошові кошти у розмірі 105 000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Відповідно до положень статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний був повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договором грошової позики від 22.04.2011 передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути грошові кошти протягом 3 днів після закінчення шести місяців з дня їх надходження до каси, тобто в строк до 25.10.2011.

Листом від 28.09.2011 за вих. № 4 позивач звернулась до ПП "Туя" з проханням повернути позику у розмірі 105 000,00 грн в строк до 25.10.2011.

Доказів погашення заборгованості у розмірі 105 000,00 грн за договором грошової позики відповідач суду не надав.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 105 000,00 грн грн, обґрунтовані, заборгованість підтверджується зібраними у справі доказами, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1380,82 грн за період з 27.10.2011 по 03.04.2012 та суму інфляційних втрат у розмірі 525,00 грн.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача 3 % річних за період з 27.10.2011по 03.04.2012 визнаний судом правильними.

Разом з тим, судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат з яким суд не погоджується та вважає за необхідне зробити власний розрахунок за формулою:

Інфляційне нарахування = сума боргу х середній індекс інфляції : 100 -сума боргу

Отже, з урахуванням рекомендацій, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р та з урахуванням офіційних індексів інфляції, що встановлені Державним комітетом статистики України, інфляційні втрати за розрахунком суду складають 1050,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на відсутність такого клопотання, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення збитків від інфляції в заявленому розмірі, тобто в сумі 525,00 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з ПП "Туя" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню 105000,00 грн - заборгованість за договором, 1380,82 грн -3 % річних і 525,00 - витрати від інфляції, а всього -106 905,82 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову стягуються з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Сягнути з приватного підприємства "Туя" (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 37, кв. 38, ідентифікаційний код 31016618, р/р 26009317101001 в СФ КБ "ПриватБанк", МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (99022, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р 260053010008576 в СФ ВАТ ВТБ банк м. Севастополя, МФО 384997, або на будь-який інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 106905,82 грн (сто шість тисяч дев'ятсот п'ять грн 82 коп), з яких: 105000,00 грн - заборгованість за договором грошової позики від 22.04.2011, 525,00 грн - витрати від інфляції, 1380,82 грн - 3 % річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2138,12 грн (дві тисячі сто тридцять вісім грн 12 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.06.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Розсилка:

1. фізична особа - підприємець ОСОБА_1

(99022, АДРЕСА_1)

2. приватного підприємства "Туя"

(99029, АДРЕСА_2) - рекомендованим з повідомленням