Рішення

від 07.06.2012 по справі 5023/1766/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р. Справа № 5023/1766/12

вх. № 1766/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали справи за позовом Виробничо-комерційної фірми "Віта-Авто" у формі ТзОВ, м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський сирзавод", м. Красноград

про стягнення 3 600,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Виробничо-комерційна фірма "Віта-Авто" у формі ТзОВ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський сирзавод" (надалі - Відповідач) суму збитків у розмірі 3 600,00 грн. та стягнення судового збору.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, у наданому 11.05.2012 р. клопотанні пояснює, що при поданні Позивачем позову надано виключний пакет документів, який належним чином завірений, а також просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника Виробничо-комерційної фірми "Віта-Авто" у формі ТзОВ за наявними матеріалами справи.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, на адресу суду повернулися ухвали, які були направлені на адресу Відповідача зазначену у позові, з довідкою поштового відділенням у якій зазначено - "за закінченням терміну зберігання". Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Позивач, Виробничо-комерційна фірма «Віта-Авто» у формі ТзОВ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про відшкодування шкоди Товариством з обмеженою відповідальністю «Красноградський сирзавод» (надалі - Відповідач), заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 3 600,00 грн. та покладення на Відповідача судові витрати.

Представника Позивача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представника Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

29 жовтня 2011 року о 08:30 в м. Карлівка на перехресті вулиць Радівича -Слюсарна відбулось ДТП за участю напівпричепа-паливоцистерни марки Schwarzmueller TS ЗЕ, держ. № НОМЕР_1, яка належить ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» та використовується ВКФ у формі ТзОВ «Віта-Авто» на підставі договору фінансового лізингу №LC2119-03/08 від 01.09.2009 р., та автомобіля-молоковоза марки ГАЗ-3307, держ. № НОМЕР_2, що згідно довідки ВДАІ з обслуговування Карлівського району Полтавської області від 05.11.2011р., належить ТзОВ «Красноградський сирзавод».

Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 11.11.11 р. водія автомобіля-молоковоза марки ГАЗ-3307, держ. № НОМЕР_2 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні даного ДТП за ст.124 КпАП України.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди напівпричеп-паливоцистерни марки Schwarzmueller TS ЗЕ, держ. № НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження. Матеріальний збиток, завданий ВКФ у формі ТзОВ «Віта-Авто», згідно рахунку ТОВ «Автолак-Центр» №0000187 від 10.11.2011 р. становить 14 456,18 грн.

Відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного Кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю «Красноградський сирзавод» є відповідальною особою за заподіяну шкоду власнику напівпричепа-паливоцистерни марки Schwarzmueller TS ЗЕ, держ. № НОМЕР_1 і зобов'язаний її відшкодувати.

Витрати на ремонт транспортного засобу були сплачені ПАТ «СК «Українська страхова група», з яким ВКФ у формі ТзОВ «Віта-Авто» уклала договір добровільного страхування №28-0301-11-1214 від 01.09.2011 р., за виключенням франшизи в розмірі 3 600,00 грн. (0,50% від страхової суми 720 000,00 грн.), що передбачена даним договором, тобто 10 856,18 грн.

30.11.2011 р. ВКФ «Віта-Авто» у формі ТзОВ сплатило ТзОВ «Автолак-Центр» франшизу в розмірі 3 600,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК країни шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) подіє транспортним засобом.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату завданої матеріальної шкоди - 3 600,00 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 528, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноградський сирзавод» (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Жовтнева, 60, код ЄДРПОУ 36569752) на користь Виробничої комерційної фірми «Віта-Авто» у формі ТзОВ (43023, м. Луцьк, вул. Єршова, 2, код ЄДРПОУ 30473709, р/р № 26003702936906 у банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805) суму збитків в розмірі 3 600,00 грн. (три тисячі шістсот), судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 червня 2012 року по справі № 5023/1766/12.

Суддя Жигалкін І.П.