Ухвала

від 12.06.2012 по справі 22-ц-1882/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Провадження № 22-ц-1882/12 22-ц/1090/2728/12 Головуючий у І інстанціїКулініченко Г.В. Категорія 44Доповідач у 2 інстанції Оношко 12.06.2012

УХВАЛА

Іменем України

24 травня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Мережко М.В.,

суддів Данілова О.М., Оношко Г. М .,

при секретарі Мариняко М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду від 03 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2011 року позивач звернувся до суду з названим позовом до відповідача. У позові зазначав, що він згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №848107 від 20 травня 2010 року є власником земельної ділянки площею 0,1600 га по АДРЕСА_1. Власником суміжної земельної ділянки є відповідач. Порушивши межі землекористування, відповідач самовільно побудував паркан та господарську споруду на земельній ділянці позивача. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про демонтаж самовільно побудованих споруд, але відповідач претензії позивача до уваги не приймає, в зв'язку з чим позивач просить в судовому порядку зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні власної земельної ділянки, зобов'язати відповідача знести самовільно збудовані споруди, відновити земельну ділянку та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду від 03 лютого 2012 року позов задоволено частково. Суд вирішив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права приватної власності щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3223186801:01:020:0100, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу за рахунок відповідача ОСОБА_4 самовільно збудованого паркану та відновити межові знаки, які існували до порушення права власності ОСОБА_3.

В частині інших позовних вимог відмовлено.

З відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати 54 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду з підстав його незаконності , необгрунтованості, неправильного встановлення судом обставин , що мають значення для справи, неправильного дослідження та оцінки доказів, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення , суд першої інстанції правильно виходив з того , що 10травня 2006 року відповідач, згідно з договором купівлі-продажу від 28 березня 2006 року, отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1600 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та є власником вказаної земельної ділянки

20 травня 2010 року позивач, згідно з договором купівлі-продажу від 26 лютого 2010 року, отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1600 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується копією державного акту та є власником зазначеної земельної ділянки.

Земельні ділянки позивача та відповідача суміжні .

Судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , порушивши межі землекористування , визначені державними актами на право власності на земельні ділянки позивача та відповідача , змістивши межу земельної ділянки, на земельні ділянці, власником якої є позивач, самовільно здійснює будівництво паркану. На підтвердження зазначених обставин суд обгрунтовано прийняв надані позивачем докази:

акт перевірки дотримання земельного законодавства від25 травня 2011 року, яким встановлено, що відповідач самовільно на земельній ділянці позивача здійснює будівництво паркану;

акт земельної комісії Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 15 червня 2011 року, яким встановлено порушення відповідачем прав позивача шляхом порушення останнім меж належної позивачу земельної ділянки зі сторони вулиці Золотоворітської шириною 2,71 м та з протилежного боку - шириною 5,07 м, та запропоновано сторонам вирішити дане питання шляхом добросусідства або звернення до суду.

Факт порушення ОСОБА_2 права позивача на користування та володіння земельною ділянкою, що належить Позивачу на праві приватної власності згідно Державного акту серії ЯЛ № 848107 від 20 травня 2010 року, підтверджується також технічною документацією, що складена спеціалізованим підприємством - ТОВ «НВП «Горизонт», по перенесенню в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3, на праві приватної власності та встановлені межі земельної ділянки.

З наявної в матеріалах справи постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається , що відповідач на земельній ділянці позивача у червні 2011 року самовільно розпочав будівництво.

Прийнявши до уваги викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що між сторонами виникли спірні земельні правовідносини щодо права власності на земельну ділянку, що відповідачем порушено право користування та володіння позивача набутою ним в установленому порядку земельною ділянкою.

Статтею 41 Конституції України встановлено принцип непорушності права приватної власності, який виражається в тому, що кожна людина має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, у разі порушення прав власника земельної ділянки, він має право вимагати усунення будь-яких порушень своїх прав на землю та їх відновлення.

З урахуванням наведених обставин справи та вимог закону суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо наявності передбачених законом підстав для захисту порушеного права позивача та ухвалив законне і обгрунтоване рішення, яким зобов'язав відповідача за його рахунок демонтувати паркан, встановлений на земельній ділянці позивача, та відновити межові знаки, які існували до вчиненням ним дій , які порушують права власності позивача.

Доводи апеляційної скарги про те , що невідповідність фактичних меж земельних ділянок межам земельних ділянок згідно з базою координат ДЗК могло відбутися у зв»язку із зміщенням вісі координат в електронній базі ДЗК не приймаються до уваги, оскільки не підтверджуються доказами , є припущенням . Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідачем визнається та обставина, що фактичні межі та розміри належної йому земельної ділянки не відповідають розміру та межам земельної ділянки, встановленим держаним актом на право власності на земельну ділянку.

.

Доводи апеляційної скарги про те , що для вирішення спору необхідно було провести інвентаризацію всіх земельних ділянок в к.м. «Золоті ворота» безпідставні, оскільки предметом розгляду даної справи є спір між позивачем та відповідачем щодо порушення меж земельної ділянки, власником якої є позивач.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду , викладених у рішенні.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права , підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду від 03 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді