Ухвала

від 25.01.2012 по справі 9101/168209/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р.справа № 2а-851/2011

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Піддубна А.В.

сторони та їх представники в судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Петропавлівського районного центру зайнятості на ухвалу Петропавлівського районного суду від 15 липня 2011 року у адміністративній справі № 2а-851/2011 року за адміністративним позовом Петропавлівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а :

В липні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь центра зайнятості (р/р 37174001002995 у банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 20269323) кошти в сумі 1 409,48 грн.

Ухвалою Петропавлівського районного суду від 15 липня 2011 року (суддя Пелипенко К.В.) відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Петропавлівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав на те, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Петропавлівського районного суду від 15.08.2011 року по справі № 2а-851/2011 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що зазначена ухвала не відповідає вимогам закону.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

Сторони та їх представник в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає, що в силу ст. 196 КАС України, неявка сторін та їх представників належним чином повідомлених, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що справу не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, посилаючись на те, що відповідно до ч.2 ст. 15 ЦПК України справи щодо розгляду спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат непрацездатним громадянам суди повинні розглядати в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дана справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних суддів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Пунктом 4 частини 1 статті 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.

За змістом частини 4 статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, установлених законом.

Частиною 1 статті 18 Закону № 803-Х11 встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійно орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється від керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрації та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці і та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських та районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Статтею 19 зазначеного Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких зокрема відноситься: організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, окрім того, державна служба зайнятості має право оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання матеріальну допомогу у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 36 Закону № 1533-111 у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Аналіз наведених норм законодавства діє підстави вважати, що у органів Державної служби зайнятості відсутні передбачені законом повноваження звертатись до адміністративного суду з позовами до фізичних осіб про стягнення невірно нарахованих чи виплачених коштів, оскільки такі вимоги є вимогами про відшкодування шкоди і відносяться до компетенції судів цивільної юрисдикції.

Така думка висловлена у постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року

Однак колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невірними є висновки суду першої інстанції з посиланням на ч.2 ст. 15 ЦПК України, оскільки пункт 2 частини 1 статті 15 ЦПК України виключено на підставі Закону України № 2453 від 07.07.2010 року .

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Петропавлівського районного центру необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Петропавлівського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2011 року по адміністративній справі № 2а-851/2011 -без змін.

Керуючись ст. 203, ст. 205, ст.206 КАС України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Петропавлівського районного центру зайнятості залишити без задоволення .

Ухвалу Петропавлівського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2011 року по адміністративній справі № 2а-851/2011 -без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду, в порядку передбаченому ст. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено 05.03.2012 року

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко