Рішення

від 13.06.2012 по справі 1024/1043/12

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 1024/1043/12

Провадження № 2/1024/185/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.

при секретарі: Карабань З.І.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ставищенської районної державної адміністрації та Управління Держкомзему в Ставищенському районі Київської області про визнання державного акта недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1, посилаючись на те, що 05 липня 2011 року в селі Станіславчик померла його дружина ОСОБА_3.

Спадкоємцем, який прийняв спадщину подавши до Ставищенської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, є він, її чоловік - ОСОБА_1.

Відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) на бланку серії КВ №0072841, ОСОБА_3 була власником земельної частки (паю) розміром 2,8 в умовних кадастрових гектарах без визначення частки в натурі (на місцевості) в землі, яка перебувала в колективній власності КСП імені Калініна села Станіславчик.

На підставі розпорядження №540 від 17 серпня 2004 року Ставищенської районної державної адміністрації вказана земельна частка (пай) була виділена в натурі і 01 вересня 2004 року виданий державний акт на право власності на земельну ділянку на бланку серії ЯА № 258929 на ім'я його дружини ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,000 га, цільове призначення -ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 3096.

Проте, на його звернення до нотаріуса Ставищенської районної державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку, він отримав 27 січня 2012 року за №70/02-14 відмову з посиланням на частину 2 статті 80 Закону України "Про нотаріат", згідно з якою нотаріус при вчинення нотаріальних дій не приймає документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства, оскільки вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку містить помилку в кадастровому номері земельної ділянки, зокрема замість десятизначного коду об'єкта адміністративно-територіального устрою України, державний акт містить дев'яти значний код. Крім того, реєстраційний номер, присвоєний державному акту, має складатися із дванадцятирозрядного числа, тоді як реєстраційний номер вказаного документу є чотирирозрядним.

На його звернення про виправлення зазначеної помилки до Управління Держкомзему у Ставищенському районі Київської області останнє листом рекомендувало йому звернутися до суду за захистом своїх прав.

Оскільки державний акт на право власності на землю виданий на підставі розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації, яке є дійсним, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєно, відомості про земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель (АС ДЗК), земельна ділянка згідно статті 79 -1 ЗК України є несформованою і не може бути об'єктом цивільних прав, позивач просить суд визнати недійсним вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку.

В судове засідання позивач не прибув, проте до суду подав заяву, в якій позовні вимоги підтримує, справу просить слухати у його відсутність.

Представники відповідачів Ставищенської РДА та Управління Держкомзему в Ставищенському районі Київської області в судове засідання не прибули, до суду подали заяви, в яких заявлені позовні вимоги визнають, справу просять слухати без представників Ставищенської РДА та Управління Держкомзему в Ставищенському районі Київської області.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) на бланку КВ № 0072841 ОСОБА_3 була власником земельної частки (паю) розміром 2,8 в умовних кадастрових гектарах без визначення частки в натурі (на місцевості) в землі, яка перебувала в колективній власності КСП імені Калініна села Станіславчик Ставищенського району Київської області(а.с. 13).

На підставі розпорядження № 540 від 17 серпня 2004 року Ставищенської районної державної адміністрації вказана земельна частка (пай) була виділена в натурі і 01 вересня 2004 року виданий державний акт на право власності на земельну ділянку на бланку серії ЯА №258929 на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,000 га цільове призначення -ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 3096 (а.с. 9).

05 липня 2011 року в селі Станіславчик Ставищенського району Київської області померла ОСОБА_3 (дружина позивача) (а.с. 6). Спадкоємцем, який прийняв спадщину подавши до Ставищенської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, є позивач - ОСОБА_1.

ОСОБА_1 на своє звернення до нотаріуса Ставищенської районної державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку, 27 січня 2012 року за №70/02-14 отримав відмову з посиланням на частину 2 статті 80 Закону України "Про нотаріат", згідно з якою нотаріус при вчинення нотаріальних дій не приймає документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства (а.с. 8).

У відповідності із додатком до вказівки "Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель" затвердженої Державним комітетом України по земельним ресурсам №12 від 20.03.2002 року (яка діяла на час видачі державного акта) структура кадастрового номера земельної ділянки є однорідною по всій території України і має ієрархічну структуру. Позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки повинна містити десятизначний код об'єкта адміністративно-територіального устрою України, двозначний номер кадастрової зони, тризначний номер кадастрового кварталу, чотирьохзначний номер земельної ділянки.

Крім того, згідно п. 8.1 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель (затвердженого Наказом Держкомзему №174 від 02.07.2003 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України 25 липня 2003 року за №641/7962, з наступними змінами) реєстраційний номер, присвоєний державному акту, має складатися із дванадцятирозрядного числа, тоді як реєстраційний номер вищевказаного державного акту є чотирирозрядним .

Як вбачається із довідки № 625 від 04 травня 2012 року Управління Держкомзему України у Ставищенському районі Київської області вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3224286400:02:001:0051 (а.с. 10).

31 січня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Держкомзему у Ставищенському районі Київської області про виправлення зазначеної помилки, проте управління листом від 06.02.2012 року за № 134 рекомендувало йому звернутися до суду за захистом своїх прав (а.с. 11-12).

Згідно пункту 17 Розділу Х "Перехідні положення " Земельного Кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у в натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" №19-52-ІV (набрав чинності 03.08.2004 року) регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості. Згідно статті 3 вказаного Закону права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до статей 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно. Державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.

Згідно статті 79 Земельного Кодексу України земельна ділянка -це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Законодавством також встановлено, що межі земельних ділянок визначаються в технічній документації із землеустрою та в натурі (на місцевості).

У відповідності до вимог статті 79-1 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав . Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера . Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до вимог статті 202 Земельного Кодексу України (в редакції чинній з 01.01.2002 року) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до статті 125 ЗК України з 1 січня 2002 р. право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. N 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п.п.2.9, 3.1, 3.2 "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі " (затвердженої Наказом Держкомзему України №43 від 04.05.1999 року та зареєстрованою в Мінюсті України 4 червня 1999 р. за N 354/3647) заповнення, видача та державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України та його структурні підрозділи. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються.

У відповідності до п.п. 8.1, 8.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель (затвердженого Наказом Держкомзему №174 від 02.07.2003 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України 25 липня 2003 року за №641/7962, з наступними змінами) реєстраційний номер присвоюється державному акту на право власності на земельну ділянку в момент здійснення його державної реєстрації. Реєстраційний номер складається: з дворозрядного числа, яке відповідає номеру розділу книги реєстрації; двохрозрядного числа, що відповідає двом останнім цифрам року; трирозрядного числа, яке є кодом оператора (реєстратора), що здійснює державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі; п'ятирозрядного числа, що починається з одиниці з початку нового року та збільшується на одиницю при внесенні відомостей про новий державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі»від 09.09.2009 № 1021 (надалі -постанова КМУ від 09.09.2009 № 1021) повноваження щодо здійснення державної реєстрації правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а також всі інші дії пов`язані з веденням державного реєстру земель з 01.01.2011 віднесені до компетенції територіальних органів Держкомзему.

Відповідно до ст. 15 Земельного кодексу України та п. 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 19.03.2008 року за № 224 до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок; здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку не відповідає вимогам вищевказаного законодавства, оскільки містить помилку в реєстраційному номері, присвоєному державному акту, зокрема, замість дванадцятирозрядного числа реєстраційний номер є чотирирозрядним, та оскільки відомості про земельну дялнку не внесені до Державного реєстру земель (АС ДЗК), - суд приходить до висновку, що цей державний акт на право власності на землю, слід визнати недійсним.

Керуючись ст. ст.79, 79-1, 125 ЗК України, ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" №19-52-ІV, п. п. 2.9, 3.1, 3 2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Держкомзему України №43 від 04.05.1999 року та зареєстрованої в Мінюсті України 4 червня 1999 р. за N 354/3647, п.п. 8.1, 8.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему №174 від 02.07.2003 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України 25 липня 2003 року за №641/7962 (з наступними змінами), ст. ст. 3, 10, 11, 60, 131, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку на бланку серії ЯА №258929, виданий 01 вересня 2004 року Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області на підставі розпорядження №540 від 17 серпня 2004 року на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,000 га, цільове призначення -ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 3096.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н. М. Марущак