Ухвала

від 06.06.2012 по справі 2а-8086/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8086/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Кузьменка В.В.

при секретарі: Акуленко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2011 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-маркетингове агентство «Трістан»»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-маркетингове агентство «Трістан»»(далі - ТОВ «ТМА «Трістан»») звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0003272304 від 26.05.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 78 266, 25 грн., в тому числі: за основним платежем 62 613 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 15 653,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2011 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Вважають, що судом першої інстанції неправильно та неповно з'ясовані обставини, а постанову прийнято з порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 13.05.2011 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТМА «Трістан»»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. під час взаємовідносин з ТОВ «Портофранк», за результатами якої складено акт перевірки № 1120/23-04/32531568.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем порушено пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем завищено у грудні 2010 року суму податкового кредиту на 70 563 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у грудні 2010 року на загальну суму 62 613 грн.

На підставі висновків вказаного вище акту перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 р. №0003272304, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 78 266,25 грн., в тому числі: за основним платежем 62 613 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 15 653,25 грн.

Судом першої інстанції встановлено, відповідно до договору поставки від 15.02.2010 р. №03/02-10/К, укладеного між ТОВ «ТМА «Трістан»»(Постачальник), з однієї сторони, Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Покупець), з другої сторони, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю пристрій укупорочний полімерний з дозатором для пляшок з логотипом.

При цьому, для виконання умов договору поставки №03/02-10/К між ТОВ «ТМА «Трістан»» та ТОВ «Портофранк»було укладено угоду від 01.12.2010 р №01-12/10-Д. Згідно даної угоди замовник (ТОВ «ТМА «Трістан»») зобов'язується передати виконавцю (ТОВ «Портофранк») товар (копачок алюмінієвий, пристій полімерний укупорювальний, пристрій укупорювальний метало полімерний), а виконавець (ТОВ «Портофранк») зобов'язується прийняти товар для проведення його доробки. При цьому перелік послуг по доробці товару визначається замовником у заявках на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною договору.

Передача товарів на доробку здійснена сторонами шляхом складання акту №19 від 02.12.2010 р. та акту №20 від 21.12.2012 р.

Здача приймання виконаних робіт за договором від 01.12.2010 р №01-12/10-Д здійснювалась між ТОВ «ТМА «Трістан»»та ТОВ «Портофранк»шляхом складанням актів виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи. Загальна вартість наданих послуг за договором по доробці склала 423 376,80 грн., де ПДВ становить 70 562,80 грн.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Портофранк»було виписано ТОВ «ТМА «Трістан»»податкові накладні на загальну суму 423 376,80 грн., в т.ч. ПДВ 70 562,80 грн.

Фінансові розрахунки між сторонами були проведені у безготівковій формі шляхом банківського переказу ТОВ «ТМА «Трістан»»грошових коштів на рахунок ТОВ «Портофранк». Сплата грошових коштів по зазначених правовідносинах підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку ТОВ «ТМА «Трістан»».

На виконання договору №03/02-10/К укладеного між ТОВ «ТМА «Трістан»», з однієї сторони, Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, з другої сторони, в частині перевезення товару, позивачу надано копію договору №1/04 від 04.01.2010 р. між ТОВ «ТМА «Трістан»»та ТОВ «Ларус»(перевізник) на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом. В акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-0001044 вказується про надання транспортних послуг щодо перевезення товару за наступним маршрутом: м. Київ - м. Івано-Франківськ.

Водночас, з Акту перевірки вбачається, що однією з підстав для висновку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва є те, що правочин між позивачем та ТОВ «Портофранк»був нікчемним в силу закону, оскільки, на думку, відповідача, цей договір не відповідає загальним умовам дійсності правочину, та є таким, що не мав на меті настання реальних наслідків. Зокрема, на думку відповідача, даний правочин був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Відповідач дійшов даного висновку, посилаючись на наступне.

На підставі листа начальника ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13.04.2011 р. №2572/9/26-10/3 було проведено позачергову експертизу реєстраційних та звітних документів ТОВ «Портофранк», за наслідками якого складено висновок експерта від 19.04.2011 р. №108.

У висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на південно-західній залізниці №108 зазначено, що підписи, які підлягали дослідженню, а саме від імені директора ТОВ «Портофранк»Ряботенко І.Г., зображення яких наявні в копіях документів ТОВ «Портофранк», являються зображеннями підписів, що виконані барвником чорного кольору та які були використано в якості зразка при копіюванні, що не дає можливості встановити наявність або відсутність ознак застосування технічних засобів та виконання підписів з попередньою підготовкою при їх виконанні. Експерт зазначив, що висновок відповідно даних підписів можливий лише у ймовірній формі.

Колегія суддів погоджується з висновками першої інстанції, що доводи, які ґрунтуються виключно на припущеннях, не можуть бути належним доказом по справі та не беруться до уваги судом для правильного вирішення спору по суті.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України встановлено, що виключно вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.

Отже, станом на час розгляду справи компетентним органом не було встановлено наявності умислу у директора ТОВ «Портофранк»Ряботенко І.Г. на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного характеру.

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічних порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічних порядок, є нікчемним.

Вчинення платником податку дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік, або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків вигоди.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором між ТОВ «ТМА «Трістан»» та ТОВ «Портофранк» про надання послуг виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи. На цей момент юридичні особи ТОВ «ТМА «Трістан»»та ТОВ «Портофранк»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими було би встановлено факт фіктивного підприємства, відповідачем не надано.

Іншою підставою, з посиланням на яку контролюючим органом було зроблено висновок про нікчемність договору №01-12/10-Д, стало те, що ДПІ в Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку діяльності підприємства ТОВ «Портофранк»за період: грудень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 10.03.2011 р. №479/23-04 в якому діяльність підприємства визнана нікчемною.

В ході перевірки декларації ТОВ «Портофранк»за грудень 2010 р. були опрацьовані «Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів»і виявлені розбіжності. Згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів»встановлено, що податкові зобов'язання ТОВ «Портофран»у грудні 2010 року сформовано на зальну суму 893 010,2 грн. за рахунок контрагентів - покупців, у тому числі ТОВ «ТМА Трістан»».

Колегія суддів Київського ААС не погоджується з даними доводами податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно пп.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виключно відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість»викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

До того ж, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З викладеного апеляційна інстанція робить висновок, що допущені порушення одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Оскільки матеріали справи місять податкові накладні та акти виконаних робіт, акт передачі товару, надані позивачу його контрагентами, а податковим органом в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо нікчемності правочину.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів прийшла до висновку, що формування позивачем податкового кредиту на підставі виписаних ТОВ «Потрофранк» податкових накладних, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин Окружний адміністративний суд м. Києва правомірно визнав оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003272304 від 26.05.2011 р. протиправним і скасував його.

Таким чином, судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, з'ясовані повно та об'єктивно, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

За ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 17, 19, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України .

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Кузьменко В. В.

Повний текст ухвали виготовлено:12.06.2012 р.