Рішення

від 13.06.2012 по справі 2/29/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 червня 2012 р. Справа 2/29/2012/5003

за позовом : Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" юридична адреса: 03070, м.Київ, вул.Тулузи, 3-б; поштова адреса: 08141, Київська область, Києво - Святошинський район, с.Петрівське, вул.Білгородська, 20

до : Комунального підприємства "Липовецька районна аптека" 22500, Вінницька область, м. Липовець, вул. Пирогова, 9

про стягнення заборгованості за поставлені і неоплачені товари в сумі 49697,06 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача, ОСОБА_1 - за довіреністю;

відповідача, Гончар А.В. - начальник КП "Липовецька районна аптека".

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" до Комунального підприємства "Липовецька районна аптека" про стягнення заборгованості за поставлені товари в сумі 49 697,06 грн. з яких: 47 872,36 грн. - основного боргу, 239,36 грн. - інфляційних втрат, 1325,65 грн. - пені, 259,69 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.05.12 р. порушено провадження у справі №2/29/2012/5003 та призначено засідання на 13.06.2012 р.

13.06.2012 року в судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Відповідач в судовому засіданні визнала позовні вимоги частково в сумі основного боргу, а саме - 47 872, 36 грн., зазначила, що КП "Липовецька районна аптека" на даний час знаходиться в скрутному фінансовому становищі, а також згідно пункту 2 рішення 16 сесії 6 скликання №199 від 31.05.2012 р. "Про призупинення діяльності комунального підприємства "Липовецька районна аптека" Липовецького району Вінницької області"" при виконанні рішення про виділення коштів зобов'язується погасити кредиторську заборгованість на підставі чого просила суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

11.04.2011 між Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (надалі - продавець) та КП "Липовецька районна аптека" (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу №212/11.

Згідно п.1.1. договору продавець продав, а покупець купив лікарські препарати, засоби санітарії, гігієни та вироби медичного призначення, надалі товар.

Відповідно до п.2.1. договору продавець зобов'язується забезпечити поставку товару, якість якого має бути підтверджена сертифікатом якості заводу-виробника та іншими документами відповідно до чинного законодавства та завірених печаткою продавця. Покупець зобов'язується отримати товар та оплатити його вартість шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця в національній валюті України - гривні в в термін, зазначений в супровідних документах, що є невід'ємною частиною договору, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару (п.2.2 договору).

П.3.2. договору передбачено, що у випадку порушення терміну платежу, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Позивач на виконання умов договору продав відповідачу товар на загальну суму 55472,36 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Відповідач за проданий товар розрахувався частково на суму 7600,00 грн., в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 47 872,36 грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язання крім суми основного боргу позивам заявлено до стягнення з відповідача 239,36 грн. - інфляційних втрат за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р., 1325,65 грн. - пені за період з 05.02.2012 р. по 10.04.2012 р., 259,69 грн. - 3% річних з 05.02.2012 р. по 10.04.2012 р.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по продажу відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні підписані представниками обох сторін, згідно яких відповідач отримав зазначений у накладних товар.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за проданий товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 47 872,36 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за проданий товар підлягають задоволенню в сумі 47 872,36 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасності оплати за проданий товар позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 239,36 грн. - інфляційних втрат за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р., 1325,65 грн. - пені за період з 05.02.2012 р. по 10.04.2012 р., 259,69 грн. - 3% річних з 05.02.2012 р. по 10.04.2012 р.

Розглянувши дані вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.3.2. договору у випадку порушення терміну платежу, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 239,36 грн. - інфляційних втрат за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р., 1325,65 грн. - пені за період з 05.02.2012 р. по 10.04.2012 р., 259,69 грн. - 3% річних з 05.02.2012 р. по 10.04.2012 р. заявлені правомірно.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, пені, 3% річних, згідно Бази даних ІПС "Законодавство" судом отримано відповідно: 239,36 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р., 1305,37 грн. - пені за період з 05.02.2012 р. по 10.04.2012 р., 255,05 грн. - 3% річних за період з 05.02.2012 р. по 10.04.2012 р., які і підлягають до стягнення.

Таким чином в стягненні 4,64 грн. - 3% річних, 20,28 грн. - пені слід відмовити як безпідставно заявлених.

Крім того, відносно вимоги про стягнення пені суд дійшов наступних висновків.

Враховуючи незадовільний фінансовий стан відповідача та той факт, що останній є комунальним підприємством суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені враховуючи наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п. 3 ст. 83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України, 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, зменшує пеню на 50% до 652,68 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 17.05.12 р. відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за отриманий товар.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та зменшення заявленої до стягнення пені на 50% до 652,68 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на судовий збір покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 551, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232, 233 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 652,68 грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Липовецька районна аптека" Липовецького району Вінницької області (22500, Вінницька область, м. Липовець, вул. Пирогова, 9, код ЄДРПОУ 35097795) на користь Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (03070, м. Київ, вул. Тулузи, 3-б, код ЄДРПОУ 21568905) 47 872,36 грн. - боргу, 652,68 грн. - пені, 239,36 грн. - інфляційних втрат, 255,05 грн. - 3%, 1608,69 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Повне рішення складено 14 червня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу юридична адреса: 03070, м.Київ, вул.Тулузи, 3-б; поштова адреса: 08141, Київська область, Києво - Святошинський район, с.Петрівське, вул.Білгородська, 20

4 - відповідачу 22500, Вінницька область, м.Липовець, вул.Пирогова, 9