Рішення

від 13.06.2012 по справі 5009/1955/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/43/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.12 Справа № 5009/1955/12

за позовом приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа»(71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Шевченко, 85-а)

до районного комунального підприємства «Редакція газети «Нова Таврія»і радіомовлення» Василівської районної ради (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Чекістів, 6)

про стягнення 12 278,05 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 04.01.2012 р., паспорт серія НОМЕР_1 від 23.07.1996 р.

від відповідача: ОСОБА_2, рішення № 3 від 24.04.1997 р., паспорт серія НОМЕР_2 від 23.07.2002 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 25.05.2012 року звернувся позивач -приватне акціонерне товариство «Василівкатепломережа»до відповідача -районного комунального підприємства «Редакція газети «Нова Таврія»і радіомовлення»Василівської районної ради про стягнення 12 110,23 грн., які складаються з: 9 825,87 грн. -заборгованість за відпущену теплову енергію, 1 324,58 грн. -пеня, 687,81 грн. -штраф, 271,97 грн. -проценти за користування коштами. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на умови договору № 27 від 01.11.2011 р., ст.ст. 526, ч. 1 ст. 530, 610, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 231 ГК України, ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», п.п. 5 п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Ухвалою суду від 28.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/1955/12, справі присвоєно номер провадження 18/43/12, судове засідання призначено на 13.06.2012 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 13.06.2012 р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, оскільки при підготовці позову до суду була не вірно зазначена вартість наданих в травні 2012 р. послуг з теплопостачання, а саме замість «323,52 грн.»помилково зазначено «155,70 грн.». Заява про уточнення позовних вимог відповідає приписам ст. 22 ГПК України, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена. На підставі вказаного судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з районного комунального підприємства «Редакція газети «Нова Таврія»і радіомовлення»Василівської районної ради 12 278,05 грн., які складаються з: 9 993,69 грн. - заборгованість за відпущену теплову енергію, 1 324,58 грн. -пеня, 687,81 грн. - штраф, 271,97 грн. -проценти за користування коштами.

Відповідач письмовий відзив суду не надав. Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав частково -в сумі основного боргу. Проти позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу та процентів за користування коштами заперечив повністю, зазначивши, що заборгованість виникла внаслідок тяжкого фінансового становища на комунальному підприємстві.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.06.2012 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Василівкатепломережа»(теплопостачальна організація, позивач) та районне комунальне підприємство «Редакція газети «Нова Таврія»і радіомовлення»Василівської районної ради (споживач, відповідач) 01.11.2011 р. уклали договір № 27 на відпуск теплової енергії, за умовами якого теплопостачальна організація зобов'язується подавати через приєднану мережу теплову енергію в кількості, передбаченій цим договором (п.9.1) з наступними змінами та доповненнями (надалі -договір).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

На виконання умов договору за період з жовтня 2011 р. по травень 2012 р. (включно) позивачем відпущено теплову енергію на загальну суму 17 158,44 грн., про що свідчать Акти приймання-передачі теплової енергії, які залучені до матеріалів справи.

За приписами ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»споживач повинен щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 26 договору встановлено, що сплата за теплову енергію виконується в такому порядку: предоплата до 15-го числа поточного місяця вартість запланованих місячних об'ємів теплової енергії згідно п. 4 цього договору; кінцевий розрахунок проводиться на основі рахунків до 10 числа слідуючого за звітним місяця.

Як зазначалося вище, Акти приймання-передачі теплової енергії були складені у відповідності до положень договору, які підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, відповідач договірні зобов'язання належним чином не виконав, оплату у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, сплатив за спірний період лише 3 710,60 грн.

Таким чином на час вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем за період з жовтня 2011 р. по травень 2012 р. (включно) складає 9 993,69 грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 9 993,69 грн. підтверджується актом звірки від 11.06.2012 р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

На день розгляду спору відповідач оплату наданих послуг не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 9 993, 69 грн. суд визнав документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення строків виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії, позивачем заявлені вимоги про стягнення 1 324,58 грн. пені та 687,81 грн. штрафу.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підпунктом 31.1 п. 31 договору сторони узгодили, що відповідач несе відповідальність за несплату рахунків та сплачує пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожний день прострочення, а за прострочку більше 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несплаченої теплової енергії.

Суд зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 ст. 343 Господарського кодексу України визначає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Чинне законодавство надає сторонам договорів право встановлювати неустойку в договорі та одночасно обмежує розмір неустойки. Позивач, в даному випадку, трактує норми ЦК України та ГК України, як такі що скасовують це обмеження, не враховуючи при цьому положень ст. 343 ГК України.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України та здійснивши системний аналіз норм права, що регулюють відповідальність за неналежне виконання господарських зобов'язань, суд дійшов висновку, що сторонами передбачено відповідальність у вигляді саме пені як різновиду неустойки, та вона є обмеженою у розмірі і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (постанова ВСУ від 07.11.2011 р. у справі 5002-2/5109-2010; постанова ВСУ від 24.10.2011 р. у справі 25/187).

Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, оскільки перевищений розмір подвійної облікової ставки НБУ. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення із відповідача пені у сумі 1 324,58 грн. за період з 11.11.2011 р. до 10.05.2012 р. підлягає частковому задоволенню -в розмірі 552,23 грн., в іншій частині стягнення пені, а саме у стягненні 772,35 грн. суд відмовляє в задоволенні позову.

Що стосується стягнення суми штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку позивача до стягнення пред'явлена сума штрафу у розмірі 687,81 грн.

Між тим, судом був здійснений власний розрахунок, відповідно до якого сума штрафу складає -699,56 грн. (9993,69 грн. х 7%).

Оскільки позивач клопотань про збільшення позовних вимог в частині штрафу не заявив у зв'язку із збільшенням суми основного боргу, то суд задовольняє вимоги, що викладені в заяві про уточнення позовних вимог (вони збігаються із первісно заявленими), а саме в розмірі -687,81 грн.

За неналежне виконання замовником зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії, позивачем заявлені вимоги про стягнення процентів за користування коштами в розмірі ставки НБУ.

Підпунктом 31.2 договору сторони визначили, що споживач несе відповідальність в разі несплати рахунків в семидобовий термін і сплачує проценти за використання коштами в розмірі ставки НБУ. (Даний пункт договору процитований судом мовою оригіналу).

Нормами ст. 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, відповідно до розрахунку позивача проценти за користування коштами за період прострочення з 11.11.2011 р. до 10.05.2012 р. складають -271,97 грн.

Разом з тим, заявлені позивачем вимоги про стягнення процентів задоволенню не підлягають виходячи з наступного: проценти, поро які йдеться у ст. 536 ЦК, слід відрізняти від процентів, які сплачує боржник, котрий прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Якщо перші є платою за користування чужими грошовими коштами, яка може і не встановлюватися договором, то другі є одним із видів санкцій, що підлягають обов'язковій сплаті у розмірі трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов договору позивач надавав відповідачу послуги щодо поставки теплової енергії і внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та законних інтересів до суду.

З огляду на викладене вище, у позивача не виникло правових підстав для застосування положень ст. 536 ЦК України, оскільки грошові кошти відповідачу позивачем не надавалися і прострочення виконання зобов'язання у відповідача щодо їх повернення не виникло.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Факт порушення прав та законних інтересів позивача бездіяльністю відповідача доведений матеріалами справи.

Між тим, внаслідок невірного розрахунку пред'явленої до стягнення пені та безпідставного заявлення до стягнення процентів за користування коштами позов задовольняється частково.

Судовий збір, відповідно до статті 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з районного комунального підприємства «Редакція газети «Нова Таврія»і радіомовлення»Василівської районної ради (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Чекістів, 6, код ЄДРПОУ 02472890, р/р 26008055877067 ЗРУ Приватбанк м.Запоріжжя, МФО 313399) на користь приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа»(71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Шевченко, 85-А, код ЄДРПОУ 05541137, р/р 260343011658 в ТВБВ №10007/0224 в Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Ощадбанк», МФО 313957) 9 993,69 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто три грн. 69 коп.) основного боргу, 552,23 грн. (п'ятсот п'ятдесят дві грн. 23 коп.) пені, 687,81 грн. (шістсот вісімдесят сім грн. 81 коп. ) штрафу, 1 472,60 грн. (одну тисячу чотириста сімдесят дві грн. 60 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову -відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст.84 ГПК України, 14.06.2012 р.