Рішення

від 05.06.2012 по справі 5020-416/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року справа № 5020-416/2012 За позовом Прокурора Нахімовського району міста Севастополя

(99001, м. Севастополь, вул. Робоча, 18)

в інтересах Комунального підприємства „Севтеплоенерго"

держави Севастопольської міської Ради,

в особі: ідентифікаційний код 03358357

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2)

до Публічного акціонерного товариства „С. Перовської",

ідентифікаційний код 00412895

(99026, м. Севастополь, с. Любимівка)

про стягнення 286,92 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

прокурор (Прокурор Нахімовського району міста Севастополя) -Почка А.А. -старший прокурор відділу прокуратури м. Севастополя, посвідчення НОМЕР_2 від 02.02.2012;

позивач (КП „Севтеплоенерго" СМР) -ОСОБА_2 - юрисконсульт, довіреність № 7654 від 28.12.2011;

відповідач (ПАТ „С. Перовської") -явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

13.04.2012 Прокурор Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (далі -позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Публічного акціонерного товариства „С. Перовської" (далі -відповідач) про стягнення 25 630,37 грн, з яких: 25 343,45 грн -заборгованість з поставленої теплової енергії за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 615/У/1 від 13.01.2006 за період з листопада 2011 року по січень 2012 року; 5,18 грн - інфляційні нарахування; 45,69 грн -3% річних; 236,05 грн -пеня.

Ухвалою суду від 17.04.2012 порушено провадження у справі № 5020-416/2012 та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано прокурора та сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.06.2012.

Ухвалою від 05.06.2012 суд припинив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 25 343,45 грн заборгованості з орендної плати /арк. с. 64-65/.

Таким чином, на розгляді суду залишаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 286,92 грн, з яких: 5,18 грн -інфляційні втрати; 45,69 грн -3% річних; 236,05 грн -пеня.

Присутні у судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач посилаються на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії № 615/У/1 від 13.01.2006 в частині своєчасного та повного внесення плати за отриману теплову енергію.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав, у засідання суду явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином за адресою, яка вказана у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 27-29/; про причини неявки суду не сповістив.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та прокурора, суд -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2006 між Закритим акціонерним товариством С. Перовської, яке змінило назву на „Публічне акціонерне товариство „С. Перовської" (Покупець), та Комунальним підприємством „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії № 615/У/1 (далі -Договір) /арк. с. 13-15/.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Продавець зобов'язується надати покупцеві теплову енергію до межі балансової і експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

Розділом 2 Договору визначені тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ), а саме: централізоване опалення для підприємств, організацій та установ в опалювальний сезон - 6,93 грн/м 2 ; централізоване опалення для населення в опалювальний сезон -1,18 грн/м 3 .

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.1 Договору).

Згідно з пунктом 4.7 Договору остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, за тарифами, які діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Відповідно до пункту 4.9 Договору, зміна та затвердження нових тарифів тягнуть зміну вартості послуг теплопостачання з дня введення в дію нових тарифів, при цьому переукладення договору чи внесення змін до тексту цього Договору не здійснюється.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було здійснено постачання теплової енергії відповідачеві та виставлені рахунки-фактури за отриману теплову енергію № 615/У/1:

- від 22.11.2011 на суму 2 589,04 грн /арк. с. 24/;

- від 19.12.2011 на суму 12 333,29 грн /арк. с. 25/;

- від 17.01.2012 на суму 10 421,21 грн /арк. с. 26/;

Разом: на суму 25 343,54 грн.

Тобто зобов'язання за Договором з постачання теплової енергії позивачем виконувались своєчасно та належним чином, однак відповідач не в повному обсязі оплачував спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим за період з листопада 2011 по січень 2012 року у нього утворилась заборгованість у сумі 25 343,54 грн.

Викладене стало підставою для звернення прокурора до суду з позовом про стягнення заборгованості за теплову енергію з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач повністю погасив заборгованість по орендній платі в сумі 25 343,54 грн, у зв'язку з чим провадження у справі у відповідній частині позовних вимог було припинено, про що зазначено вище.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 286,92 грн, з яких: 5,18 грн -інфляційні втрати; 45,69 грн -3% річних; 236,05 грн -пеня.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36 1 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Також вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно формулює, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Даний позов поданий прокурором в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради.

Статтею 5 Закону України „Про місце самоврядування в Україні" встановлено, що Севастопольська міська Рада є органом місцевого самоврядування, до основних повноважень якого згідно зі статтею 13 Закону України „Про теплопостачання" входить, зокрема: регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Органом, який уповноважений здійснювати функції держави в сфері теплопостачання, є Севастопольська міська Рада, яка для здійснення цих функцій створила Комунальне підприємство „Севтеплоенерго", а отже даний позов поданий прокурором правомірно.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що 13.01.2006 між сторонами укладено господарський договір № 615/У/1, який за своєю правовою природою та ознаками є договором купівлі-продажу теплової енергії.

Саме цей договір є підставою виникнення у відповідача обов'язку оплатити позивачеві отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, сторони в договорі домовились, що розрахунки за теплову енергію здійснюються у порядку, визначеному розділом 4 Договору, при цьому остаточний розрахунок за отриману теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до тарифів, діючих на день отримання теплової енергії (пункт 4.7 Договору).

Отже, рахунок № 615/У/1 від 22.11.2011 за листопад 2011 року відповідач був зобов'язаний оплатити не пізніше 15.12.2011; від 19.12.2011 за грудень 2011 року -не пізніше 15.01.2012; від 17.01.2012 за січень 2012 року -не пізніше 15.02.2012.

Проте, заборгованість, яка склалася за цей період, погашена відповідачем лише у березні 2012 року, що підтверджується відомостями бухгалтерського регістру, наданого позивачем /арк. с. 62/. Тобто, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором № 615/У/1 від 13.01.2006 не передбачено іншого розміру процентів за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати теплової енергії, тому в даному випадку застосовуються відповідні норми чинного законодавства.

Прокурор просить стягнути на користь позивача (Комунальне підприємство „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради) інфляційних втрати в сумі 5,18 грн та 3% річних у сумі 45,69 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, здійснені позивачем /арк. с. 11, 12/, суд вважає їх правильними, а отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки від інфляції в сумі 5,18 грн та 3% річних в сумі 45,69 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 236,05 грн суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Визначення штрафу й пені надається в Цивільному кодексі України.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 4.8 та підпунктом 2 пункту 6.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів за отриману теплову енергію з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від нарахованої до сплати суми.

Суд зазначає, що дане положення Договору повністю узгоджується із вимогами чинного законодавства України, зокрема, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Суд погоджується з розрахунком пені, наданим позивачем /арк. с. 10/, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 236,05 грн також підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки прокурор станом на день подачі позову був звільнений від сплати судового збору, з відповідача в доход державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в мінімальному розмірі, встановленому Законом України „Про судовий збір", -в сумі 1 609,50 грн, тобто 2% від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2012 (1,5*1 073,00 грн).

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „С. Перовської" (ідентифікаційний код 00412895; 99026, м. Севастополь, с. Любимівка; п/р 2600613719 в КРД ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 03358357; 99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, п/р 26007020123615 в ПАТ „ВТБ Банк", м. Київ, МФО 321767) 286,92 грн (двісті вісімдесят шість грн 92 коп.), з яких: 5,18 грн -збитки від інфляції; 45,69 грн -3% річних; 236,05 грн -пеня .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „С. Перовської" (ідентифікаційний код 00412895; 99026, м. Севастополь, с. Любимівка; п/р 2600613719 в КРД ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) у доход Державного бюджету міста Севастополя (п/р 31215206783001 у банку одержувача -ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації - 22030001 „Судовий збір", код 23013519) судовий збір у сумі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.06.2012.

Суддя підпис В.О. Головко