Ухвала

від 11.06.2012 по справі 5023/2310/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"11" червня 2012 р. Справа № 5023/2310/12

вх. № 2310/12

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Ягнюк О.В.

За участю:

представника ініціюючого кредитора - ОСОБА_1, довіреність №36 від 27.04.2012р.

Розглянувши справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Куб - газ", м. Луганськ

до Приватного підприємства "VIP-M", м. Харків, ідентифікаційний код 32675214

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "Куб - газ") звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника - Приватного підприємства "VIP-M" (ідентифікаційний код 32675214) в порядку, який передбачений ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на тій підставі, що боржник більш року не надає до органів Державної податкової інспекції податкових декларацій, має борг перед ініціюючим кредитором на загальну суму 721 836,56 грн. та відсутній за місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 травня 2012 року прийнято заяву кредитора до розгляду, порушено провадження у справі і призначено проведення засідання суду на "11" червня 2012 р. о 12:40 год., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В судовому засіданні 11 червня 2012 року представник ініціюючого кредитора підтримав заяву про порушення справи про банкрутство, а також пояснив, що боржник має перед кредитором заборгованість в розмірі 721 836,56 грн., яка до цього часу не погашена. Згідно отриманого листа з ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби боржник надав останню податкову звітність 06.05.2011р., а саме декларацію з ПДВ за травень 2011 року.

Також, представник ініціюючого кредитора надав супровідним листом 11 червня 2012 року лист ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №4927/10/19-024 від 08.06.2012р., довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на боржника та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно ініціюючого кредитора.

Надані представником ініціюючого кредитора документи судом долучаються до матеріалів справи.

Боржник в судове засідання не з'явився, відзив на заяву кредитора суду не надав. 31 травня 2012 року до господарського суду Харківської області повернулась ухвала суду від 28 травня 2012 року, яка була направлена боржнику на адресу зазначену кредитором у заяві про порушення справи про банкрутство та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: м. Харків, вул. Шевченка, 24 з відміткою пошти: "адресат вибув".

Враховуючи викладене, суд вважає, що боржник належним чином був повідомлений судом про час та місце розгляду справи. Тому, вважає можливим розглянути справу за його відсутності в порядку ч.12 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, суд встановив наступне.

Боржник - Приватне підприємство "VIP-M" зареєстровано як юридична особа 22 травня 2006 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, номер запису 1 480 120 0000 026174, місцезнаходженням боржника є: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 24, ідентифікаційний код 32675214, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно довідки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №4927/10/19-024 від 08.06.2012р. боржником надано останню податкову звітність до ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби 06.05.2011р., а саме декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Статтею 34 розділу І Податкового кодексу України визначено види податкових періодів, з яких згідно з пунктом 202.1 статті 202 розділу V Кодексу для податку на додану вартість звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Підпунктом 49.18.1 пунтку 49.18 статті 49 розділу ІІ Кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічна норма для податку на додану вартість передбачена статтею 203 розділу V Кодексу, згідно з пунктом 203.1 якої визначено, що податкова декларації з податку на додану варість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, і подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Для звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному кварталу, окремих правил подання звітності з податку на додану вартість статтею 203 розділу V Кодексу не встановлено, а тому для визначення терміну подання таких декларацій слід керуватися підпунктом 49.18.2 пунтку 49.18 статті 49 розділу ІІ Кодексу.

Підпунктом 49.18.2 пунтку 49.18 статті 49 розділу ІІ Кодексу визначено, що податкова декларація за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків), подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Таким чином, податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року боржник мав подати не пізніше 20 липня 2011 року, а тому суд дійшов висновку, що станом на день подачі заяви про порушення справи про банкрутство (17 травня 2012 року) не сплив річний строк неподання до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкової декларації з податку на додану вартість. Отже, ініціюючим кредитором недоведено ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Також, суд зазначає, що у відповідності до п. 3 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу" державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 78.1.7. ст. 78 Податкового кодексу України встановлено перелік обставин, за наявності яких проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.

Відповідно до п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Ініціюючим кредитором не надано доказів фактичного припинення боржником підприємницької діяльності, зокрема, не надано актів перевірок органами державної податкової служби.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ініціюючий кредитор не надав суду документальних доказів, що боржник не подає до ДПІ згідно з законодавством податкових декларації, документів бухгалтерської звітності до ДПІ та доказів, що боржник не здійснює підприємницьку діяльність, які є в сукупності підтвердження наявності у боржника ознак банкрутства, які передбачені в ч.1 ст. 52 Закону про банкрутство.

Також, суд зазначає, що відповідно ч.1 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, зокрема виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Згідно ч. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) до заяви кредитора додаються відповідні документи, зокрема, копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття.

Відповідно до ст. 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч.1 ст. 52 Закону, відповідно до якої у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, за особливостями банкрутства відсутнього боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов`язання. Однак, за приписами вищенаведеного Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Згідно ст. 1 Закону неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою.

Відповідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" до розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, належать платіжні вимоги (пункт 1.25 статті 1 і стаття 26 Закону України від 05.04.2001р. "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Не виконані банком через брак коштів на рахунку боржника платіжні вимоги є доказом неплатоспроможності боржника та безспірності вимог його кредитора (кредиторів), до яких відносяться як стягувачі за виконавчими документами, так і отримувачі за договірним списанням коштів. Згідно п. 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитором на підтвердження безспірності його грошових вимог та неплатоспроможності боржника додано до заяви про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства "VIP-M" наступні документи, зокрема копії: рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2010р. по справі №37/352-09, наказу господарського суду Харківської області від 06.05.2010р. по справі №37/352-09, заяви про відкриття виконавчого провадження, постанови Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження по ВП №19743564 від 09.06.2010р. та листів Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (№786/9 від 19.07.2010р., №786/9 від 09.09.2010р.) та Головного управління юстиції у Харківської області (№29544/03-35 від 14.09.2010р. та №22035 від 30.06.2011р.).

Отже, копії розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, до яких належать платіжні вимоги, до заяви про порушення справи про банкрутство боржника не додано, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд зазначає, що надані ініціюючим кредитором документи, як-то рішення господарського суду Харківської області, наказ господарського суду Харківської області та постанова про відкриття виконавчого провадження можуть свідчити про наявність такої ознаки як безспірність вимог кредитора, але не свідчить, що на момент порушення справи про банкрутство (28 травня 2012 р.) вони не були погашені. Отже, кредитором не надано документального підтвердження незадоволення своїх вимог до боржника за наслідками проведених державним виконавцем виконавчих дій по стягненню коштів з боржника за виконавчими документами.

Звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не звільняє заявника від обов`язку виконання положень ст. 7 вказаного Закону та доведення факту неплатоспроможності боржника.

Також, ініціюючим кредитором не надано довідок з БТІ, ДАІ, Держкомзему, Інспекції Держтехнагляду, витягів з реєстру обтяжень рухомого та нерухомого майна на підтвердження наявності у боржника ознак неплатоспроможності.

За таких обставин, суд вважає, що справа про банкрутство Приватного підприємства "VIP-M" порушена за відсутності необхідних передумов для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Норми ст.40 Закону про банкрутство містять перелік підстав припинення провадження у справи про банкрутство, але на думку суду такий перелік не є вичерпним, оскільки в силу ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Отже у якості підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, можуть також застосовуватися норми ст.80 ГПК України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 2, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 4-1, п. 1 ч.1 ст. 80, ст. 86 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі № 5023/2310/12 про визнання Приватного підприємства "VIP-M" банкрутом.

Скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2012 р.

Дану ухвалу направити боржнику, державному реєстратору, відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Харківській області, Київському відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Суддя Чистякова І.О.

справа №5023/2310/12