Ухвала

від 11.06.2012 по справі 5023/2299/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"11" червня 2012 р. Справа № 5023/2299/12

вх. № 2299/12

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Ягнюк О.В.

За участю:

представника ініціюючого кредитора - ОСОБА_1, довіреність №1410-05/24 від 03.02.2012р.

Розглянувши справу

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області, м. Харків

до Виробничого управління житлово - комунального господарства, м. Південне, ідентифікаційний код 03358618

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Кредитор (Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області) звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника - Виробничого управління житлово - комунального господарства (ідентифікаційний код 03358618) в порядку, який передбачений ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на тій підставі, що боржник більш року не надає до органів Державної податкової інспекції податкових декларацій та має борг перед ініціюючим кредитором на загальну суму 17 881,37 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 травня 2012 року прийнято заяву кредитора до розгляду, порушено провадження у справі і призначено проведення засідання суду на "11" червня 2012 р. о 14:30 год., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В судовому засіданні 11 червня 2012 року представник ініціюючого кредитора підтримав заяву про порушення справи про банкрутство та пояснив, що боржник має перед кредитором заборгованість в розмірі 17 881,37 грн., яка до цього часу не погашена.

Також, представник ініціюючого кредитора надав супровідним листом 11 червня 2012 року пропозиції щодо кандидатури ліквідатора по справі, витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на боржника, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на боржника та копію довіреності №1410-05/24 від 03.02.2012р.

Надані представником ініціюючого кредитора документи судом долучаються до матеріалів справи.

Боржник в судове засідання не з'явився, відзив на заяву кредитора суду не надав. 05 червня 2012 року до господарського суду Харківської області повернувся примірник ухвали суду від 28 травня 2012 року, який був направлений боржнику на адресу зазначену кредитором у заяві про порушення справи про банкрутство та витягу з ЄДРПОУ: 62461, Харківська область, м. Південне, вул. Українська, 55 з відміткою пошти: "немає такої організації".

Враховуючи викладене, суд вважає, що боржник належним чином був повідомлений судом про час та місце розгляду справи. Тому, вважає можливим розглянути справу за його відсутності в порядку ч.12 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, суд встановив наступне.

Боржник - Виробниче управління житлового - комунального господарства зареєстровано як юридична особа 14 жовтня 1999 року Харківською районного державною адміністрацією, номер запису 04058775ю0010408, місцезнаходженням боржника є: Харківський район, м. Південне, вул. Українська, 55, ідентифікаційний код 03358618, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи та витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно ч.1 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, зокрема виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Згідно ч. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) до заяви кредитора додаються відповідні документи, зокрема, рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття.

Відповідно до ст. 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч.1 ст. 52 Закону, відповідно до якої у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, за особливостями банкрутства відсутнього боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов`язання. Однак, за приписами вищенаведеного Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Згідно ст. 1 Закону неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою.

Відповідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" до розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, належать платіжні вимоги (пункт 1.25 статті 1 і стаття 26 Закону України від 05.04.2001р. "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Не виконані банком через брак коштів на рахунку боржника платіжні вимоги є доказом неплатоспроможності боржника та безспірності вимог його кредитора (кредиторів), до яких відносяться як стягувачі за виконавчими документами, так і отримувачі за договірним списанням коштів. Згідно п. 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитором на підтвердження безспірності його грошових вимог та неплатоспроможності боржника додано до заяви про порушення справи про банкрутство Виробничого управління житлово - комунального господарства наступні документи, зокрема копії: постанови про повернення виконавчого докумнета стягувачеві по ВП №16192977 від 30.06.2011р., по ВП №16193177 від 30.06.2011р., по ВП №16193076 від 30.06.2011р., наказу господарського суду Харківської області від 25.10.2005р. по справі №03/327-05, від 10.03.2005р. по справі №41/14-05, від 07.06.2005р. по справі №04/141-05, акту державного виконавця від 09.06.2011р., лист відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області №26/10198 від 13.09.2011р.

Отже, рішень господарського суду Харківської області від 13.10.2005р. по справі №03/327-05 та від 22.02.2005р. по справі №41/14-05 та копії розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, до яких належать платіжні вимоги, до заяви про порушення справи про банкрутство боржника не додано, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не звільняє заявника від обов`язку виконання положень ст. 7 вказаного Закону та доведення факту неплатоспроможності боржника.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до п. 3 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу" державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 78.1.7. ст. 78 Податкового кодексу України встановлено перелік обставин, за наявності яких проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.

Відповідно до п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

В заяві ініціюючого кредитора відсутні посилання на докази проведення органами державної податкової інспекції позапланової перевірки платника податків, а також документи, що їх підтверджують, відсутні також посилання на рішення (наказ) керівника податкового органу, на підставі якого проводилась перевірка органами ДПІ та встановлені факти ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Також, ініціюючим кредитором не надано доказів відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням.

Згідно з ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року із змінами та доповненнями, який набрав чинності з 01.07.2004 року державна реєстрація юридичних та фізичних осіб -підприємців є засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

У відповідності до цього Закону державну реєстрацію юридичних осіб здійснює державний реєстратор (ст.6). Згідно до ст.6 цього Закону державний реєстратор проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців, проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та підприємців. Відповідно до вимог ч.4. ст.17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Вказаний закон також визначає порядок внесення до єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, які здійснюються держреєстратором (ст.19 Закону).

За змістом ч.5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч.1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч.3 ст. 18 цього Закону встановлює, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно наданої ініціюючим кредитором довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 04.05.2012р. записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про проведення реєстраційних дій не знайдено.

В довідці зазначається, що інформація про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004р. та не включених до Єдиного державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація.

Натомість ініціюючим кредитором не надано вичерпних доказів на підтвердження відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням.

Таким чином, кредитором не доведено суду відсутність керівних органів боржника за місцезнаходженням, неподання податкової звітності до ДПІ та інших ознак, що свідчать про відсутність у боржника підприємницької діяльності, які є в сукупності підтвердженням наявності у боржника ознак банкрутства, які передбачені в ч.1 ст.52 Закону про банкрутство. Повернення ж кредитору ДВС виконавчих листів, в зв'язку з відсутністю майна у боржника та грошових коштів у 2011 р. не може беззаперечливо свідчити проте, що боржник не здійснює підприємницьку діяльність у 2012 р.

За таких обставин, суд вважає, що справа про банкрутство Виробничого управління житлового - комунального господарства порушена за відсутності необхідних передумов для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Норми ст.40 Закону про банкрутство містять перелік підстав припинення провадження у справи про банкрутство, але на думку суду такий перелік не є вичерпним, оскільки в силу ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Отже у якості підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, можуть також застосовуватися норми ст.80 ГПК України.

Про позитивний обов'язок законодавця на предмет заповнення прогалин у статті 40 Закону для належного застосування судами норм законодавства про банкрутство та про можливість припинення незаконно порушеного провадження у справі про банкрутство з інших підстав, окрім тих, які передбачено статтею 40 Закону наголошується в частині 5 Рішення Конституційного суду України N 5-рп/2007 від 20.06.2007 року у справі N 1-14/2007 за конституційним зверненням ВАТ "Кіровоградобленерго" про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 2, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 4-1, п. 1 ч.1 ст. 80, ст. 86 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі № 5023/2299/12 про визнання Виробничого управління житлового - комунального господарства банкрутом.

Скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2012 р.

Дану ухвалу направити боржнику, державному реєстратору, відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Харківській області, відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції, Харківській ОДПІ Харківської області Державної податкової служби, Південній міській раді.

Суддя Чистякова І.О.

справа №5023/2299/12