Постанова

від 07.06.2012 по справі 5011-19/35-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2012 № 5011-19/35-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача-1: Пономаренко І.С. - юрист

Від відповідача-2: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БМ Банк»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.03.2012

у справі № 5011-19/35-2012 (Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АПМ Фінанс»

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр», Товариства з обмеженою відповідальністю «АПМ Фінанс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.06.2011 № 4875/11.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 року у справі

№ 5011-19/35-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи та невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, а тому оскаржуване рішення, на думку апелянта, підлягає скасуванню.

У свої апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що відповідачами навмисно створена ситуація, коли відповідач-1 має можливість не виконувати прийняті на себе зобов'язання, створені умови для збільшення кредиторської заборгованості та доведення відповідача-1 до фіктивного банкрутства, що призведе, в тому числі, до невиконання відповідачем-1 зобов'язань перед позивачем за договором поруки № 2010-22/DC-12 від 27.10.2010.

Крім того, апелянт посилається на те, що сторонами умови спірного договору не виконано, цінні папери не передано, а кошти за них не сплачено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2012 справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.06.2012.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 у справі № 5011-19/35-2012 залишити без змін.

У своєму відзиві відповідач-1 посилається на те, що за спірним договором цінні папери були передані, що підтверджується актом приймання-передачі, а невиконання обов'язку по сплаті за отримані цінні папери не може бути підставою для визнання правочину фіктивним.

Крім того, відповідач-1 вказує на те, що спірний договір не порушує права позивача, а тому підстави для визнання оспорюваного договору фіктивним відсутні.

Представники позивача та відповідача-2 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Матеріали справи містять докази повідомлення позивача та відповідача-2 про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача-2.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача-1, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

08.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПМ Фінанс» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 4875/11-Д (надалі - Договір купівлі-продажу).

Відповідно до пункту 1 Договору купівлі-продажу продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується оплатити та прийняті цінні папери, зазначені у п. 1 Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору купівлі-продажу покупець оплачує цінні папери, зазначені у п. 1 Договору грошовими коштами в сумі 199 995 000,00 грн. без ПДВ.

Положеннями пункту 2.3. Договору купівлі-продажу закріплено, що строк оплати - протягом 3-х днів з моменту укладення Договору купівлі-продажу.

Пунктом 2.4. Договору купівлі-продажу сторони погодили, що всі права на цінні папери переходять до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі цінних паперів.

08.06.2011 сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі цінних паперів № 1 до Договору купівлі-продажу цінних паперів № 4875/11-Д від 08.06.2011, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АМП Фінанс» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр» прийняло цінні папери відповідно до переліку ідентичного за змістом переліку вказаному в п. 1. Договору купівлі-продажу.

15.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АПМ Фінанс» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арткомстрой-100» (новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги № 4875/11-Д-1 (надалі - Договір відступлення права вимоги).

Згідно з п. 1 Договору відступлення права вимоги первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги і стає кредитором за зобов'язаннями, які виникли між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр» на підставі Договору купівлі-продажу цінних паперів № 4875/11-Д від 08.06.2011.

Відповідно до пункту 2 Договору відступлення права вимоги новий кредитор набуває право вимагати від боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр») належного виконання зобов'язання зі сплати грошових коштів у розмірі 199 995 000,00 грн. за Договором купівлі-продажу.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Нормами ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з нормами частин 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України )

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 234 Цивільного кодексу України закріплено, що фіктивним є правочин який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі-продажу сторонами було підписано акт приймання-передачі цінних паперів до Договору № 48/75/11-Д від 08.06.2011. Отже, сторонами були вчинені дії на виконання зазначеного Договору купівлі-продажу.

Апелянт посилається на те, що оспорюваний Договір є фіктивним, однак колегія суддів не може погодитись з вказаним твердженням, оскільки після укладення спірного Договору купівлі-продажу було укладено акт прийому-передачі цінних паперів, тобто мало місце фактичне настання правових наслідків, вказаний факт апелянтом не спростований.

У свою чергу, невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр» прийнятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу не є підставою для визнання Договору купівлі-продажу недійсним.

Крім того, позивач обґрунтовує своє порушене право тим, що він є кредитором відповідача, однак позивач не є стороною спірного договору, а тому його права укладенням даного договору не порушується.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.06.2011 № 4875/11 відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 по справі

№ 5011-19/35-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-19/35-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Отрюх Б.В.

Михальська Ю.Б.