Рішення

від 04.11.2008 по справі 6388-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6388-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2008Справа №2-15/6388-2008

За позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, АР Крим м.Сімферополь, вул.. Севастопольська, 17, ідентифікаційний код 00036860)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сивашський аніліно-фарбовий завод» (96012, АР Крим, м. Армянськ, Промзона, ідентифікаційний код 04601995)

Про стягнення 230624,85 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –  Аметов С.Д., довіреність № 04Д від 08.01.2008 р., у справі

Від відповідача – не з'явився    

         Обставини справи: Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Сивашський аніліно-фарбовий завод» про стягнення 230624,85 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у ході проведення позивачем перевірки збереження та використання майна, що не ввійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Сивашський аніліно-фарбовий завод», оформленої актом від 15.12.2003 р. було встановлено, що частина майна бази відпочинку «Радуга», що не ввійшла до статутного фонду відповідача, була списана з балансу ВАТ «Сивашський аніліно-фарбовий завод». В той же час, акт списання майна до Фонду майна АР Крим наданий не був. Фонд майна АР Крим звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування заподіяної шкоди внаслідок безпідставного списання майна, на що відповідачем було відмовлено, що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до господарського суду АР Крим про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Сивашський аніліно-фарбовий завод» матеріальних збитків у розмірі 230624,85 грн.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить суд відмовити у позові через пропуск строку позовної давності для звернення позивача з відповідним позовом до суду. У судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про застосування позовної давності.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням сторін згідно до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Відповідно до Положення про Фонд майна Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Уряду Автономної Республіки Крим від 02.11.1995 р. № 325 (зі змінами і доповненнями) Фонд у межах повноважень, визначених Фондом державного майна України і делегованих Верховною Радою Автономної Республіки Крим, реалізує державну політику в сфері приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, і комунальної власності, здійснює повноваження органу управління державним майном та майном, що належить Автономній Республіці Крим, що не ввійшло до статутних фондів створених у процесі приватизації господарських товариств і колективних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 15.02.1996 р. № 116 «Про створення акціонерного товариства Сивашський аніліно-фарбовий завод» було створено ВАТ «Сивашський аніліно-фарбовий завод». (а.с. 15)

Відповідно до плану розміщення акцій ВАТ «Сивашський аніліно-фарбовий завод» від 12.04.1996 № 431 до статутного фонду ВАТ «Сивашський аніліно-фарбовий завод» не ввійшло і залишилося на його балансі майно бази відпочинку «Радуга», розташоване у с. Стерегуще Роздольненського району, залишковою вартістю 43367.83 тис крб. (а.с. 22-27)

У 1998 році частина вищезазначеної бази відпочинку «Радуга» за погодженням  Міністерства промислової політики України, та відповідно до Акта приймання-передачі від 08.05.1998 передана КДПО «Титан». (а.с. 30-32)

Матеріали справи свідчать, що актом перевірки збереження та використання майна  від 15.12.2003 р., що не ввійшло до статутного фонду ВАТ «Сивашський аніліно-фарбовий завод», встановлено, що непередана частина майна бази відпочинку «Радуга» (242 од.), списана з балансу ВАТ «Сивашський аніліно-фарбовий завод».

Проте, позивач зазначає, що відповідні акти списання надані йому не були.

З матеріалів справи вбачається, що 24 березня 2006 року Фонд майна АР Крим звернувся до керуючого санацією ВАТ «Сивашський аніліно-фарбовий завод» з проханням надати копії актів списання залишеної частини майна бази відпочинку «Радуга», або інші документи, на підставі яких вищезазначене майно знято з балансу товариства.

20 листопада 2006 року Фонд майна АР Крим вдруге звернувся до ліквідатора ВАТ «Сивашський аніліно-фарбовий завод» з проханням надати копії актів списання залишеної частини майна бази відпочинку «Радуга», та запропонував у добровільному порядку відшкодувати шкоду, заподіяну державі внаслідок безпідставного списання вищезазначеного майна.

02 березня 2007 року на адресу Фонду надіслана відповідь,  з якої вбачається, що ліквідатор    ВАТ    «Сивашський    аніліно-фарбовий    завод»    відмовився    відшкодувати вищезазначений збиток.

Розмір збитку, заподіяного державі незабезпеченням збереження майна, що не ввійшло до статутного фонду відповідача і залишилося на його балансі, із розрахунку, здійсненого позивачем, складає 230624, 85 грн.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 19.05.1999 р. № 908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.99 за № 417/3707, господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, що не ввійшло до статутних фондів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування заподіяного йому майнового і морального збитку.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 230624,85 грн., представником відповідача було заявлено клопотання про застосування судом строків позовної давності.

Пунктами 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що  правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

          Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивачу стало відомо про списання частини майна бази відпочинку «Радуга» у грудні 2003 року з акту перевірки збереження та використання майна, що не увійшло до статутного фонду відповідача.

          Таким чином, перебіг позовної давності повинен обчислюватися з 16.12.2003 р., тобто на наступний день після складання акту перевірки, та становить до 16.12.2006 р.

          Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про стягнення спричинених збитків у розмірі 230624,85 грн. лише 28.05.2008 р. (про що свідчить  вхідний штамп канцелярії господарського суду на позовній заяві), тобто після спливу строку позовної давності.

          Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          Вказана заява була зроблена відповідачем клопотанням від 02.10.2008 р. (а.с 78-79).

          Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Суд вважає помилковими посилання позивача у судовому засіданні на вимоги Фонду майна від 20.11.2006 р. та від 02.03.2007 р. про надання актів списання або відшкодування збитків, як на підстави переривання перебігу строку позовної давності з огляду на наступне.

          Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Проте, позивачем не представлено суду жодного з вище перелічених доказів, а вимоги позивача не можуть бути розцінені ані як визнання відповідачем боргу, ані як пред'явлення позову.

          На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в позовних вимогах щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Сивашський аніліно-фарбовий завод» збитків у розмірі 230624,85 грн.

          У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 07.11.2008 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

       У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.