Рішення

від 02.12.2008 по справі 8871-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8871-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

02.12.2008Справа №2-15/8871-2008

02 грудня 2008 року м. Сімферополь  Справа № 2-15/8871-2008

За позовом  Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Районного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (98200, АР Крим, смт. Леніне, вул.. Трудова, 8, ідентифікаційний код 32351926)

Про стягнення 11844,75 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –  Бойко Д.П., довіреність № 007-Д від 03.01.2008 р., у справі

Від відповідача – не з'явився   

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Районного підприємства водопровідно – каналізаційного господарства про стягнення 2689591,62 грн., в тому числі 2078438,03 грн. – заборгованості за спожиту електроенергію, 54322,67 грн. – 3 % річних, 202834,94 грн. – пені, 353995,98 грн. – індексу інфляції.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за Договором про постачання електричної енергії № 66 від 16.06.2004 р. та додаткової угоди № 2/1202 про реструктуризацію заборгованості,  в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 2078438,03 грн., що і стало приводом для звернення Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою ГС АР Крим від 21.08.2008 р. порушено провадження у справі з привласненням номеру 2-28/8871-2008.

Резолюцією Заступника  Голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я у зв'язку з призначенням судді Альошиної С.М. на посаду судді господарського суду м. Севастополя, справа № 2-28/8871-2008 була передана в провадження судді Господарського суду АР Крим І.А. Іщенко.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.10.2008 р. справа була прийнята у провадження судді ГС АР Крим І.А. Іщенко, справі привласнений № 2-15/8871-2008.

У судовому засіданні представник відповідача надав заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 2078438,03 грн. – заборгованості за спожиту електроенергію, 54322,67 грн. – 3 % річних, 353995,98 грн. – індексу інфляції. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 202834,94 грн. позивач просить суд залишити позов без розгляду.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце слухання справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснеяння представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

14.07.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі Ленінського РЕМ (Постачальник) та Районним підприємством водопровідно – каналізаційного господарства (Споживач) був укладений договір № 66 на постачання електричної енергії (а.с.16-19).

Згідно пункту  1 Договору Постачальник постачає електричну енергією Споживачу, а Споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі ( 5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, по графіку погашення заборгованості, по актам порушення ПКЕЕ) відповідно умовам цього договору та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до преамбули розділу 2 Договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», ПКЕЕ.

Споживач зобов'язується сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, відповідно умовам додатків № 4.1, або № 4.2 «Порядок розрахунків» (пункт 2.2.3 Договору).

Згідно з пунктом 6.5 Правил користування електричною енергією від 31.06.1996 р. № 28 зі змінами від 22.11.2006 р. № 1497 у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.

16.07.204 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1/1202 до договору № 66 від 16.06.2004 р., згідно з якою Споживач бере на себе зобов'язання виплатити Електропостачальній організації заборгованість за використану електроенергію в сумі 2078438,03 грн. згідно з відповідним графіком, приведеним у цій угоді з серпня 2004 р. по січень 2008 р. (а.с. 29-30)

Дійсна Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору № 66 від 16.06.2004 р.

Крім того, угодою передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати обумовлених вказаною додатковою угодою платежів, Енергопостачальна організація у встановленому порядку здійснює відключення Споживача від джерел електропостачання, а також здійснює Споживачу нарахування за весь час прострочення на суму простроченого платежу: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, 3% річних. При цьому сума боргу повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Проте, відповідач в порушення умов Договору № 66 від 16.06.2004 р. та Додаткової угоди № 1/1202 від 16.07.2004 р. не виконав свої обов'язки щодо повного та своєчасного розрахунку за спожиту електроенергію відповідно до затвердженого графіку погашення заборгованості, в результаті чого за ним склалася заборгованість  у розмірі 2078438,03 грн., що і послужило підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

          Відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати заборгованості за спожиту електричну енергію, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

          Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

Таким чином, відповідачем не представлено суду достатніх належних та допустимих доказів, які б спростували заявлені позивачем вимоги.

   Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № 66 від 16.06.2004 р. та Додатковою угодою № 1/1202 від 16.07.2004 р., через що  позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2078438,03  грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 353995,98 грн. та 3% річних у розмірі 54322,67  грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Районного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства  інфляційних витрат у розмірі 353995,98  грн. за період з серпня 2005 р. по липень 2008 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з Районного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства 3% річних у розмірі 54322,67   грн. за період з серпня 2005 р. по липень 2008 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 202834,94 грн.

          За приписами  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом неодноразово запрошувався від позивача докладний розрахунок стягуваної суми пені у відповідності до вимог чинного законодавства з обов'язковим зазначенням періодів нарахування. Проте позивачем зазначені вимоги суду виконані не були.

Так, ненадання витребуваних судом документів, які необхідні для вирішення спору, перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, оскільки суд позбавлений можливості перевірити правомірність нарахування стягуваних з відповідача сум.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Так, позивач у заяві, наданій у судовому засіданні 02.12.2008 р. посилається на невиконання вимог суду щодо надання детального обгрунтованого розрахунку пені через ненадання структурним підрозділом ВАТ «Крименерго» - Ленінським РЕМ обгрунтованого розрахунку зазначеної заборгованості. Проте, вказана причини не може бути визнана судом поважною.

Так позивачем не надано суду доказів поважності причин невиконання вимог суду щодо надання витребуваних судом документів (детального обґрунтованого розрахунку стягуваних сум пені), необхідних для вирішення спору,  отже суд вважає за необхідне залишити позов Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» в частині стягнення суми  пені у розмірі 202834,94 грн. без розгляду.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пунктом 5 частини 1 статті 81, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Районного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (98200, АР Крим, смт. Леніне, вул.. Трудова, 8, ідентифікаційний код 32351926) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код  00131400, р/р 260323051142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805)  2078438,03 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, 54322,67 грн. 3 % річних, 353995,98 грн. інфляційних втрат, 24867,57 грн. державного мита та 109,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені позов залишити без розгляду.

               Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.