Рішення від 02.12.2008 по справі 8823-2008

8823-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

02.12.2008Справа №2-15/8823-2008

За позовом Закритого акціонерного товариства «Південно інвестиційна компанія», (010232 м. Київ, вул.. Л. Первомайського, 11; 99040 АР Крим, м. Севастополь, вул.. Маршала Геловані, 32; ідентифікаційний код 32159345)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сендінтермарин», (96550 АР Крим, Сакський район, с. Штормове, вул. Леніна, 3; 99011 АР Крим, м. Севастополь вул.. Суворова, 22-а; ідентифікаційний код 31004974)

Про розірвання договору та стягнення 52170,45 грн.

Суддя ГС АР Крим  І.А.Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Корнілова Ю.Є., довіреність б/н від 01.09.2008 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: ЗАТ «Південно інвестиційна компанія» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ТОВ «Сендінтермарин»  про розірвання договору про спільну діяльність від 25.04.2008 р. та про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 52170,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині виконання робіт по видобуванню піску у об'ємах, передбачених умовами договору, через що позивач вважає, що відповідачем допущені істотні порушення умов договору, що, відповідно, є підставою для розірвання договору. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 52170,45 грн.

09.09.2008 р. позивачем у судовому засіданні була надана заява про зменшення розміру позовних вимог. Так у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості у розмірі 10000,00 грн., позивач просить суд розірвати договір про спільну діяльність від 25.04.2008 р. та стягнути з відповідача 42170,45 грн. заборгованості.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну підстави позову,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти вимоги про розірвання договору, посилаючись на те, що відповідачем на даний час заборгованість була частково сплачена, через що у суду відсутні підстави для задоволення позову щодо розірвання договору.

02.12.2008 р. від відповідача до канцелярії суду надійшла телеграма з клопотанням відкласти розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, не вбачає обґрунтованих підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім того, у попередньому судовому засіданні 06.11.2008 р. за клопотанням представників сторін була оголошена перерва для укладення між сторонами мирової угоди. Після закінчення перерви сторонами не було досягнуто згоди щодо спірних правовідносин.

Отже, враховуючи викладене, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними у справі документами, судом не вбачається обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи. Крім того, відповідачем не було представлено доказів поважності причин нез'явлення представника у судове засіданні.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

                  Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

25.04.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Південно інвестиційна компанія»(Учасник -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сендінтермарин» (Учасник – 2) був укладений договір про спільну діяльність (а.с.11-13).

Пунктом 1.1 зазначеного Договору встановлено, що предметом дійсного договору є спільна діяльність Учасників на підставі об'єднання їх вкладів без створення юридичної особи для досягнення цілі спільної діяльності та отримання прибутку.

Метою діяльності Учасників договору є здійснення спільної діяльності шляхом об'єднання майна та зусиль для досягнення загальних господарський цілей – отримання прибутку від добування морського піску на озері Донузлав на підставі ліцензії № 3058 від 16.07.2003 р. (пункт  1.2 Договору).

У відповідності з пунктами 3.6, 3.7 Договору Учасник – 2  зобов'язаний виконувати роботи по добуванню піску у об'ємах не менш 40000 тонн у місяць, а також зобов'язаний виплачувати Учаснику – 1 ставку за кожну здобуту тонну піску в розмірі 1,00 грн.

Крім того, відповідно до розділу 5 Договору Учасник -2 приймає на себе всі витрати, пов'язані з добуванням, перевезенням з місця видобування, перевалкою, відвантаженням та навантаженням піску на транспортні судна та автотранспорт, зберіганню та зважанням піску.

Учасник -2, на підставі щотижневих складених та підписаних представниками Учасників у кожний поточний понеділок актів фактичного добування піску, здійснює платежі Учаснику -1 відповідно до схеми, яка включає в себе оплату ставки за кожну тонну здобутого піску у розмірі 1,00 грн. за тонну – кожного тижня, у кожний поточний вівторок, плата за використання надр, збір на геологорозвідувальні роботи, збір на забруднення навколишнього середовища, плата за землю, збір на скидання взвеси та втрату кормової бази, оплата послуг ЮгНИРО у відповідності з графіком платежів.

Так, матеріали справи свідчать, що відповідач, порушуючи пункт 3.6 Договору, у період з 01.05.2008 р. по 30.07.2008 р. замість 120000 тонн піску, передбачених договором, здобув 30453,30 тонн, з яких 14375 т. було добуто у травні 2008 р., 16078,3 т. добуто у липні 2008 р., зазначене підтверджується довідкою відповідача від 01.07.2008 р. та листом від 04.08.2008 р. Євпаторійського морського торгівельного порту, та фактично відповідачем не заперечується (а.с. 15-16).

У червні 2008 р. добування піску відповідачем взагалі не виконувалось.

Крім того, відповідач, у порушенні розділу 5 Договору, не проводив у повному обсязі та своєчасно платежі, передбачені зазначеним пунктом.

Таким чином за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 52170,45 грн.

Позивачем на адресу відповідача був направлений лист від 20.06.2008 р., у якому позивач повідомляв про порушення відповідачем обов'язкових пунктів договору, через що просить договір про спільну діяльність вважати розірваним з 20.06.2008 р. (а.с.14).

Проте вказаний лист був проігнорований відповідачем, що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду про розірвання договору та стягнення суми заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства  зобов'язання по оплаті обов'язкових платежів, передбачених договором про спільну діяльність не виконав належним чином, у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 52170,45 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З матеріалів справи вбачається, що після звернення з позовом до суду про розірвання договору та стягнення заборгованості, відповідачем була здійснена часткова сплата заборгованості у розмірі 10000,00 грн., про що свідчить виписка з банківського рахунку позивача від 01.09.2008 р. (а.с.41).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що  Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За такими обставинами провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

09.09.2008 р. позивачем у судовому засіданні була надана заява про зменшення розміру позовних вимог. Так у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості у розмірі 10000,00 грн., позивач просить суд розірвати договір про сумісну діяльність від 25.04.2008 р. та стягнути з відповідача 42170,45 грн. заборгованості.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну підстави позову,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач  не представив доказів повної оплати заборгованості, в той час, як за приписами  статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 42170,45 грн. заборгованості за договором про спільну  діяльність, через що  вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сендінтермарин» заборгованості у розмірі 42170,45 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд розірвати договір про спільну діяльність від 25.04.2008 р. через порушення відповідачем умов зазначеного договору.

Відповідно до пункту 12.2 Договору у випадку невиконання або порушення Учасником -2 однієї з вимоги розділу 5, а також пункту 3.6 договору, Учасник -1 має право у односторонньому порядку розірвати даний договір.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

На виконання зазначених пунктів статті, позивач листом від 20.06.2008 р. повідомив відповідача про розірвання договору про спільну діяльність через порушення відповідачем пунктів 3.3,3.4, 3.5, 3.6, 4.3, 4.4, 5.3, 5.4 договору.

Відповідач залишив вказаний лист без розгляду, у зв'язку з чим у позивача виникло право на звернення з відповідною вимогою про розірвання договору до суду.

Так, розірвання договорів може здійснюватися у судовому порядку. Підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін договору є істотне порушення договору іншою стороною.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавчо розкрито за допомогою іншого оціночного поняття – «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Суд зазначає, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає зміни або розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, суд вважає, що допущені відповідачем порушення умов договору про спільну діяльність від 25.04.2008 р. є істотними, оскільки в значній мірі позбавили позивача права на отримання прибутку за добутий пісок у розмірі, на який він розраховував при укладенні договору, у зв'язку з чим досягнення цілій сумісної діяльності стало неможливим.

Таким чином, вимоги Закритого акціонерного товариства «Південно інвестиційна компанія» щодо розірвання укладеного між сторонами договору про спільну діяльність від 25.04.2008 р. також підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статями 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір про спільну діяльність від 25.04.2008 р., укладений між Закритим акціонерним товариством «Південно інвестиційна компанія», (010232 м. Київ, вул.. Л. Первомайського, 11; 99040 АР Крим, м. Севастополь, вул.. Маршала Геловані, 32; ідентифікаційний код 32159345) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сендінтермарин», (96550 АР Крим, Сакський район, с. Штормове, вул. Леніна, 3; 99011 АР Крим, м. Севастополь вул.. Суворова, 22-а; ідентифікаційний код 31004974).

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сендінтермарин», (96550 АР Крим, Сакський район, с. Штормове, вул. Леніна, 3; 99011 АР Крим, м. Севастополь вул.. Суворова, 22-а; ідентифікаційний код 31004974)  на користь Закритого акціонерного товариства «Південно інвестиційна компанія», (010232 м. Київ, вул.. Л. Первомайського, 11; 99040 АР Крим, м. Севастополь, вул.. Маршала Геловані, 32; ідентифікаційний код 32159345; р/р 26008945156991 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195) 42170,45 грн., 607,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В частині стягнення 10000,00 грн. провадження у справі припинити.

             Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.