Рішення

від 12.06.2012 по справі 15/5007/36/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" червня 2012 р. Справа № 15/5007/36/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю № 12-1045

від 08.12.2011р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" (м.Малин)

до Приватного підприємства "Камелот" (м.Малин)

про стягнення 15802,12 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Камелот" про стягнення 15802,12грн., із яких 14008,00грн. основного боргу, 1676,92грн. пені, 67,04грн. - 3% річних, 50,16грн. інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Посилаючись на сплату відповідачем суми боргу в розмірі 4002,00грн., позивач просить стягнути з відповідача 10006,00грн. основного боргу, 1676,92грн. пені, 67,04грн. - 3% річних, 50,16грн. інфляційних та судові витрати.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав.

Слід зазначити, що копія ухвали господарського суду Житомирської області від 08.05.2012р. про порушення провадження у справі, яку було направлено на адресу Приватного підприємства "Камелот": 11600, Житомирська область, м.Малин, вул. Грушевського, б. 43, кв. 37, повернулась до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 47-49).

Також, із відміткою відділення зв'язку "за закінченням зберігання" повернулись копії ухвали господарського суду Житомирської області від 24.05.2012р. про відкладення розгляду справи на 12.06.2012р., які направлялись на адреси відповідача: 1) 11600, Житомирська область, м.Малин, вул. Огієнка, 55, 2) 11600, Житомирська область, м.Малин, вул. Грушевського, б.43, кв. 37 (а.с. 66-72). Водночас, до суду повернулось поштове повідомлення про вручення представнику ПП "Камелот" судової кореспонденції, яка направлялась судом за адресою майна, яке орендується відповідачем, а саме: м.Малин, вул. Огієнка, 55 (а.с. 64).

Із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 59-60) вбачається, що станом на 24.05.2012р. місцем знаходження Приватного підприємства "Камелот" є: 11600, Житомирська область, м.Малин, вул. Грушевського, б. 43, кв. 37.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З огляду на те, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" (позивач/орендодавець) та Приватним підприємством "Камелот" (відповідач/ орендар) було укладено договір оренди №01/07/2011 (а.с. 14-17).

01.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" та Приватним підприємством "Камелот" укладено додатковий договір № 1 до договору оренди № 01/07/2011 від 01.07.2011р. (а.с. 18).

Згідно п. 1.1 договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування склад металоконструкцій, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Огієнка, 55 (далі - приміщення).

Приміщення є власністю орендодавця на підставі свідоцтва № 1910 на право власності від 17.01.2007р. (п. 1.2 договору оренди).

Пунктом 2.1 договору оренди №01/07/2011 передбачено, що приміщення надається в оренду на строк: один рік з моменту прийняття його орендарем за актом здачі-приймання, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди №01/07/2011 із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 01.07.2011р., сторони погодили, що приміщення надається в оренду на строк: шість місяців з 01 січня 2012 року.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди, орендна плата за користування приміщенням та земельною ділянкою складає 4002 (чотири тисячі і дві) гривні за один місяць з ПДВ. Орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку в гривнях на розрахунковий рахунок орендодавця на місяць наперед і не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа кожного попереднього місяця оренди.

Пунктом 3.2 договору оренди №01/07/2011 із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 01.07.2011р. сторони погодили, що орендар зобов'язаний протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту прийняття приміщення перерахувати орендну плату за перший місяць оренди. Першим місяцем в розумінні даного договору вважається місяць передачі приміщення в оренду відповідно до п. 2.1 даного договору.

У відповідності до п. 6.1 договору оренди № 01/07/2011 із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 01.07.2011р., приміщення є фактично переданим в оренду з моменту вказаного в пп. 2.1 договору оренди за умови підписання уповноваженими особами сторін акта здачі-приймання з визначенням у ньому технічного стану приміщення на момент їх передачі.

В матеріалах справи міститься підписаний між сторонами та скріплений печатками підприємств акт здачі приймання від 01.07.2011р., згідно якого, орендодавець передав, а орендар прийняв будівлю складу металоконструкцій відповідно до плану встановлених меж, яка знаходиться за адресою: м. Малин Житомирської області, вул. Огієнка 55 (а.с. 20). Стан земельної ділянки та будівлі на дату передачі задовільний для використання за призначенням. Зауважень немає.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Частина 1 статті 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму ( ч.1 ст. 762 ЦК України).

Отже, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору оренди №01/07/2011 від 01.07.2011р., із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 01.07.2011р., у відповідача після прийняття приміщення за актом здачі-приймання виникло зобов'язання здійснювати оплату за користування орендованим приміщенням.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до підписаних між сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 55-58), відповідач у період з січня 2012 року по травень 2012 року здійснював користування орендованим приміщенням, за що відповідно до умов п. 3.1., п. 3.2 договору оренди, відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату в сумі 20010,00грн., у тому числі: за січень 2012 року - 4002,00грн., за лютий 2012 року - 4002,00грн., за березень 2012 року - 4002,00грн., за квітень 2012 року - 4002,00грн., за травень 2012 року - 4002,00грн.

При цьому, з урахуванням умов, визначених п. 2.1, п. 3.2 договору оренди №01/07/2011 із змінами внесеними додатковою угодою №1, за перший місяць оренди відповідач зобов'язаний провести оплату протягом 10 банківських днів з моменту прийняття приміщення. Першим місяцем в розумінні даного договору вважається місяць передачі приміщення в оренду відповідно до п. 2.1 договору (згідно з п. 2.1 договору приміщення передається з 01 січня 2012р.). Таким чином, за перший місяць оренди - січень 2012р. відповідач мав провести оплату в строк до 17.01.2012р. (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів у січні 2012р.). За послідуючі місяці орендна плата, у відповідності до п. 3.1 договору, підлягала сплаті не пізніше 25 числі кожного попереднього місця.

Водночас відповідачем, в порушення умов договору, орендна плата належним чином та у повному обсязі сплачена не була. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповідачем було здійснено часткову сплату орендних платежів за договором оренди №01/07/2011 від 01.07.2011р. на суму 6002,00грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку ТОВ "Папір-Мал": за 31.01.2012р. на суму 2000,00грн. (а.с. 23) та за 19.03.2012р. на суму 4002,00грн. (а.с. 24).

Отже, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача існувала непогашена заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 14008,00грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи, відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 4002,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з особового рахунку позивача за 18.05.2012р. (а.с. 74).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 4002,00грн. підлягає припиненню.

З огляду на вищезазначене, на час розгляду справи, непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" по орендній платі в сумі 10006,00грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 10006,00грн. є правомірними та підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 4002,00грн. підлягає припиненню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1676,92грн. пені, 67,04грн. - 3% річних та 50,16грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд враховує таке.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із п. 3.4 договору оренди № 01/07/2011 із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 01.07.2011р., у випадку заборгованості по платежах, орендар на вимогу орендодавця - сплачує орендодавцю штрафні санкції у розмірі 0,2% від заборгованої суми орендної плати за кожний день прострочки, але не нижче подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення порушення.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені (а.с. 7-8), позивач просить стягнути на свою користь з відповідача пеню в сумі 1676,92грн., нараховану у відповідності до п. 3.4 договору в розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочки.

При цьому, обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача пені, позивач посилається на ч. 2 ст.551 ЦК України згідно з якою, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

З даного приводу господарський суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.02.2012р. № 01-06/224/2012 "Про доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", зазначено, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови від 24.10.2011 N 25/187, від 07.11.2011 N 5002-2/5109-2010).

Враховуючи вищенаведене, перевіривши наведений позивачем розрахунок пені (а.с. 7-8), з урахуванням встановлених судом обставин щодо строків оплати та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 346,01грн., зокрема нарахованої:

за несвоєчасну сплату орендної плати за січень 2012р.

- в сумі 22,03грн., за період з 18.01.2012р. по 30.01.2012р. на суму заборгованості 4002,00грн.,

- в сумі 73,63грн., за період з 31.01.2012р. по 27.04.2012р. на суму заборгованості 2002,00грн.,

за несвоєчасну сплату орендної плати за лютий 2012р.

- в сумі 89,83грн., за період з 26.01.2012р. по 18.03.2012р. на суму заборгованості 4002,00грн.,

за несвоєчасну сплату орендної плати за березень 2012р.

- в сумі 103,11грн., за період з 26.02.2012р. по 27.04.2012р. на суму заборгованості 4002,00грн.,

за несвоєчасну сплату орендної плати за квітень 2012р.

- в сумі 54,13грн., за період з 26.03.2012р. по 27.04.2012р. на суму заборгованості 4002,00грн.,

за несвоєчасну сплату орендної плати за травень 2012р.

- в сумі 3,28грн., за період з 26.04.2012р. по 27.04.2012р. на суму заборгованості 4002,00грн.

Таким чином, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення пені в сумі 346,01грн. У задоволенні позову в частині стягнення 1330,91грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 11-12), з урахуванням встановлених судом обставин по справі, господарський суд вважає, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 67,92грн., зокрема нарахованої:

за несвоєчасну сплату орендної плати за січень 2012р.

- в сумі 4,26грн., за період з 18.01.2012р. по 30.01.2012р. на суму заборгованості 4002,00грн.,

- в сумі 14,44грн., за період з 31.01.2012р. по 27.04.2012р. на суму заборгованості 2002,00грн.,

за несвоєчасну сплату орендної плати за лютий 2012р.

- в сумі 17,39грн., за період з 26.01.2012р. по 18.03.2012р. на суму заборгованості 4002,00грн.,

за несвоєчасну сплату орендної плати за березень 2012р.

- в сумі 20,34грн., за період з 26.02.2012р. по 27.04.2012р. на суму заборгованості 4002,00грн.,

за несвоєчасну сплату орендної плати за квітень 2012р.

- в сумі 10,83грн., за період з 26.03.2012р. по 27.04.2012р. на суму заборгованості 4002,00грн.,

за несвоєчасну сплату орендної плати за травень 2012р.

- в сумі 0,66грн., за період з 26.04.2012р. по 27.04.2012р. на суму заборгованості 4002,00грн.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення меншу суму 3% річних, що є його правом, а тому задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 3% річних в розмірі 67,04грн.

Щодо вимог позивача про стягнення на свою користь з відповідача інфляційних в сумі 50,16грн., господарський суд враховує наступне.

Відповідно до Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ № 6.2.-97р. від 04.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Проте, як вбачається представленого позивачем розрахунку інфляційних (а.с.9-10) позивач при обрахуванні інфляційних не врахував вказані рекомендації Верховного Суду України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних, враховуючи Рекомендації ВСУ, викладені в листі №6.2.-97р. від 04.04.1997р.., господарський суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 42,06грн., зокрема:

на суму заборгованості по орендній платі за січень 2012р.

- сума інфляційних, нарахованих за період з лютого по березень 2012 року на суму заборгованості 2002,00грн., становить 10,02грн.,

на заборгованість по орендній платі за лютий 2012р.

- сума інфляційних, нарахованих за період з лютого по березень 2012 року на суму заборгованості 4002,00грн., становить 20,03грн.,

на заборгованість по орендній платі за березень 2012р.

- сума інфляційних, нарахованих за березень 2012 року на суму заборгованості 4002,00грн., становить 12,01грн.,

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 42,06грн. У задоволенні позову в частині стягнення 8,10грн. інфляційних слід відмовити.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 10002,00грн. суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10006,00грн. основної заборгованості, 346,01грн. пені, 67,04грн. - 3% річних та 42,06грн. інфляційних. Провадження у справі в частині стягнення 4002,00грн. основної заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору. В решті позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно сумі обґрунтовано пред`явлених позовних вимог.

На підстав ст. ст. 509, 525, 526, ч. 3 ст. 549, ст. 625, ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 762 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Камелот" (11600, Житомирська область м.Малин, вул. Грушевського, 43, кв. 37, ідентифікаційний код 33071073)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" (11602, Житомирська область, м.Малин, вул. Неманихіна, 2, ідентифікаційний код 30477405)

- 10006,00грн. основного боргу,

- 346,01грн. пені.,

- 67,04грн. 3% річних,

- 42,06грн. інфляційних,

- 1473,12грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 4002,00грн. боргу припинити.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.06.12

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.)