Рішення

від 12.06.2012 по справі 12/5007/52/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" червня 2012 р. Справа № 12/5007/52/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 219 від 04.04.2012 р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (с.Руда, Сквирський район)

до Селянського (фермерського) господарства "Назар" (с.Попільня Попільнянського району)

про стягнення 14081,16 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 14081,16 грн., з яких: 12990,00 грн. основний борг за договором купівлі-продажу № 215 від 11.05.2011 р., 961,26 грн.- пеня, 129,90 грн. - інфляційні.

Ухвалою господарського суду від 08.05.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 12/5007/52/12.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, наполягав на його задоволенні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, в частині оплати за фактично отриманий товар у встановлені договором строки.

На виконання вимог ухвал суду від 08.05.2012 р. та від 28.05.2012 р. надав для залучення до матеріалів справи розрахунjк стягуваної суми та довідку Головного управління державної казначейської служби України в Житомирській області №06.1-08/4817 від 30.05.2012 р. щодо зарахування коштів перерахованих платіжним дорученням №45 від 25.04.2012 р. в сумі 1641,00 грн. до Державного бюджету України.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, про що свідчить підпис уповноваженого представника на повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.49).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2011 р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" та Селянським (фермерським) господарством "Назар" був укладений договір купівлі-продажу №215 (далі договір) (а.с.26-27).

Даний договір діє з дати його підписання обома сторонами до 15.10.2011 р.

Пункт 1 ч.2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське розпорядження) товар, а покупець зобов'язується оплатити товар за умовами даного договору. Асортимент ціна та кількість товару узгоджується сторонами та зазначається у у товаросупровідних документах.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що замовлення на поставку кожної партії продукції, узгоджується обома сторонами за асортиментом, ціною та кількістю поставки. Узгоджене замовлення є підставою для виставлення рахунку на оплату та формування накладної на відпуск товару.

Датою поставки та переходу права власності є дата підписання накладної на товар представниками сторін (п.3.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 21296,04 грн., що підтверджується видатковими накладними №27 та № 28 від 11.05.2011 р. (а.с.28, 89).

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунок за товар здійснюється покупцем з відстроченням платежу не пізніше ніж до 15 жовтня 2011 року включно.

Відповідач в строк встановлений договором з позивачем не розрахувався, в зв'язку з чим 09.12.2011 р. сторони уклали договір поставки №855 за умовами якого відповідач зобов'язується передати у власність позивача в рахунок часткового погашення заборгованості товар на суму 8306,00 грн.

Матеріали справи містять протокол № 1 від 10.12.2011 р. про залік взаємних вимог підписаний уповноваженими представниками обох сторін (а.с. 35).

В позовній заяві позивач зазначив, що в порушення умов договору остаточного розрахунку за надану продукцію відповідач не здійснив.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи доведено, що станом на день подачі позовної заяви внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати фактично отриманого товару за останнім утворилась заборгованість в сумі 12990,00 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене суд визначає вимоги позивача про стягнення 12990,00 грн. заборгованості такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6.1 договору, в разі затримки оплати продукції згідно виставленого продавцем рахунку покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Так, відповідачу за несвоєчасно проведені розрахунки за період з 19.10.2011 р. по 19.04.2012 р. нарахована пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст.254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

При дослідженні правильності нарахування пені, судом встановлено, що позивач не врахував положення ч.6 ст.232 ГК України.

Оскільки, згідно умов договору, зобов'язання мало бути виконано не пізніше 15.10.2011 р., отже позивач мав право нараховувати пеню за несвоєчасну оплату товару з 16.10.2012р. та відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України припинити нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто 16.04.2011 р.

Однак, в доданому до позовної заяви розрахунку позивач здійснює нарахування пені з 19.10.2011 р. до 19.04.2012 р.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені, відповідно до вимог чинного законодавства суд дійшов висновку, що розмір пені позивача внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань становить 996,80 грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума пені, яка визначена у розмірі 961,26 грн., менша ніж розмір суми розрахованої судом, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 961,26 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 625 ГПК України відповідачу за несвоєчасно проведені розрахунки за період з листопада 2011 р. по березень 2012 р. нараховано інфляційні в сумі 129,90 грн.

Разом з тим, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань становить 130,41 грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних нарахувань, яка визначена у розмірі 129,90 грн., менша ніж розмір суми розрахованої судом, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 129,90 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач позов не оспорив, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на викладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Разом з тим, при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що при подачі позовної заяви позивач платіжним доручення № 45 від 25.04.2012 р. сплатив до Державного бюджету України 1641,00 грн. судового збору.

Відповідно до підпункту 1 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2012 рік" від 22.12.2011 р. № 4282-VI" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 р. становить 1073,00 грн.

Відтак, позивач повинен був сплатити 1609,50 грн. судового збору. За таких обставин, позивачу з Державного бюджету України слід повернути 31,50 грн. зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Назар" (13500, Житомирська область, Попільнянський район, с.Попільня, пр. Ватутина, 13, ідентифікаційний код 30833548)

на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (09035, Київська область, Сквирський район, с. Руда, вул. Заводська, 27, ідентифікаційний код 13737989)

-12990,00 грн. - заборгованості,

- 129,90 грн. - інфляційних нарахувань,

- 961,26 грн. - пені,

- 1609,50 грн. - судового збору.

3. Повернути Товариству з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (09035, Київська область, Сквирський район, с. Руда, вул. Заводська, 27, ідентифікаційний код 13737989) з Державного бюджету України 31,50 грн. - зайво сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено15 червня 2012 р.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу (рек. із зв. повід.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)