Рішення

від 14.06.2012 по справі 15/5007/50/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" червня 2012 р. Справа № 15/5007/50/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 14.06.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер Груп 2010" (м.Андрушівка, Житомирська область)

до Комунального підприємства "Гарант" (смт. Попільня)

про стягнення 21615,80 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер Груп 2010" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Гарант" про стягнення 19510,90грн. основної заборгованості, 1761,54грн. пені, 343,36грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №1000210680954, про вручення уповноваженій особі відповідача рекомендованого листа (а.с. 25).

Вивчивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оглянувши оригінали документів, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімер Груп 2010" (позивач/постачальник) та Комунальним підприємством "Гарант" (відповідач/покупець) було укладено договір постачання №2011/09/12 (а.с. 9-10).

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором постачання продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно п. 1.1 договору постачання сторони погодили, що на умовах, які викладені в цьому договорі, постачальник зобов'язується протягом 2011-2012 року поставляти і передавати у власність покупця труби з поліетилену та з'єднувальні елементи до них, далі - Продукція, а покупець зобов'язується приймати замовлену продукцію та вчасно сплачувати постачальнику її вартість, на умовах даного договору.

Пунктом 2.1 договору поставки передбачено, що асортимент та ціни на продукцію, що підлягає постачанню закріплені в Специфікації до цього договору (додаток № 1).

Матеріали справи містять додаток № 1 до договору від 12.09.2011р. № 2011/09/12 "Специфікація №1", у якій сторони погодили асортимент та ціни на продукцію (а.с. 11).

На виконання умов договору постачання № 2011/09/12 від 12.09.2011р., позивач за видатковою накладною №0077 від 13.09.2011р. та на підставі довіреності №40 від 13.09.2011р., виданої директору КП"Гарант" ОСОБА_2, передав, а відповідач прийняв товар на суму 24510,90грн. (а.с.12-14).

Умовами укладеного між сторонами 12.09.2011р. договору постачання №2011/09/12, зокрема, пунктами 2.3, 4.3, 5.1 передбачено, що покупець зобов'язується попередньо оплачувати кожну партію товару. Покупець проводить розрахунки за вказаний в рахунках (накладних) товар в безготівковому порядку шляхом оплати через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкових розрахунків. Оплата продукції, що поставляється, попередня оплата, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або іншим шляхом, що не суперечить чинному законодавству України за додатковим погодженням сторін.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, сторони своїми діями змінили умови договору, щодо здійснення відповідачем попередньої оплати. Зокрема, позивач відпустив відповідачу товар без здійснення останнім попередньої оплати, а відповідач прийняв цей товар.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого по видатковій накладній №0077 від 13.09.2011р. товару на суму 5000,00грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ "Полімер Груп 2010" (а.с. 15). Отриманий товар на суму 19510,90грн., відповідачем оплачено не було.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на адресу відповідача було надіслано листа №4/03 від 22.03.2012р. з вимогою про оплату в строк до 05.04.2012р. заборгованості в сумі 19510,90грн. (а.с. 16-17). Зазначеного листа-вимогу відповідачем було отримано 27.03.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням №1340100222859 (а.с. 19).

Таким чином, у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач, з урахуванням встановленого позивачем у вимозі строку оплати, зобов'язаний був провести розрахунки з позивачем за отриманий по видатковій накладній № 0077 від 13.09.2011р. товар у строк до 05.04.2012р.

Проте, відповідач відповідь на вимогу позивача не надав, заборгованість в сумі 19510,90грн. на час звернення позивача з позовом до суду, не погасив.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, Комунальне підприємство "Гарант" не надало доказів заборгованості перед позивачем за отриманий товар по договору №2011/09/12 від 12.09.2011р. на суму 19510,90грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 19510,90грн. боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1761,54грн. пені та 343,36грн. - 3% річних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних, господарський суд враховує таке.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 договору поставки передбачено, що у випадку прострочення оплати товару більш ніж на 30 календарних днів покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на той момент, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше 10% суми, що підлягає сплаті.

За прострочення відповідачем оплати, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1761,54грн. за період з 14.10.2011р. по 04.05.2012р. на суму заборгованості 19510,90грн. (а.с. 7).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням встановленого судом строку оплати поставленого товару та зважаючи на умови п. 6.1 договору постачання №2011/09/12 від 12.09.2011р., згідно з яким пеня сплачується у випадку прострочення оплати товару більш ніж на 30 календарних днів, господарський суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування пені за період починаючи з 06.05.2012р. Однак, як вбачається з розрахунку (а.с. 7), позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1761,54грн., нараховану за період, який передує строку виникнення зобов'язання по оплаті товару.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 1761,54грн. пені нарахованої за період з 14.10.2011р. по 04.05.2012р. задоволенню не підлягають, оскільки у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені до 06.05.2012р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок здійснених позивачем нарахувань 3% річних (а.с. 8), зважаючи на встановлені обставини щодо строків оплати товару та визначені позивачем періоди нарахування, суд вважає, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 46,38грн., нарахованих за період з 06.04.2012р. по 04.05.2012р. на суму заборгованості 19510,90грн.

Таким чином, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 46,38грн. Вимоги про стягнення 296,98грн. 3% річних є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер Груп 2010" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача19510,90грн. основного боргу та 46,38грн. 3% річних. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 530, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Гарант" (13501, смт. Попільня Житомирська область, вул. Б.Хмельницького, 37-Б, ідентифікаційний код 36899630)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер Груп 2010" (13401, м.Андрушівка, Житомирська область, вул.Лисенка, 5, ідентифікаційний код 36532811)

- 19510,90грн. основного боргу,

- 46,38грн. 3% річних,

- 1456,22грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.06.12

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.)