Рішення

від 30.05.2012 по справі 5023/1727/12 (н.р. 5023/5603/11)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2012 р. Справа № 5023/1727/12 (н.р. 5023/5603/11)

вх. № 1727/12 (н.р. 5603/11)

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Лобов Р.М.

за участю представників сторін:

позивача - Явор дов. від 05.04.2010 року, юрисконсульт;

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - не з'явився;

3-ї особи не з'явився;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіс+", м.Харків ,

2. Приватного підприємства "Вілена", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, м.Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ "ВТБ Банк" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідачів - ТОВ "Ювіс+" та ПП "Вілена" 3253291,72 грн. заборгованості за кредитними договорами №15.21-09/07-СК від 20.08.07р., №15.22-09/07-СК від 20.08.07р. та №15.22-09/07-СК від 08.04.08р., укладеними між позивачем та громадянином ОСОБА_1, виконання зобов'язань за якими було забезпечено порукою згідно договорів поруки № 15.21-09/07-ДП01 від 20.08.07р. та №15.24-09/08-ДП01 від 08.04.08р. (укладений з ПП "Вілена" - 2-й відповідач) та №15.21-09/07-ДП02 від 20.08.07р. та №15.24-09/08-ДП02 від 08.04.08р. (укладений з ТОВ "Ювіс+" - 1-й відповідач).

Мотивуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 3253291,72 грн., позивач посилається на невиконання Позичальником - громадянином ОСОБА_1 зобов"язань за кредитними договорами №15.21-09/07-СК від 20.08.07р., №15.22-09/07-СК від 20.08.07р. та №15.22-09/07-СК від 08.04.08р. (укладених в рамках Генеральної угоди №9 від 20.08.07р.) щодо сплати кредиту та процентів за його користування, виконання яких було забезпечено порукою згідно договорів поруки № 15.21-09/07-ДП01 від 20.08.07р., №15.21-09/07-ДП02 від 20.08.07р., №15.24-09/08-ДП02 від 08.04.08р. та №15.24-09/08-ДП01 від 08.04.08р. укладених з ТОВ "Ювіс+" - 1-й відповідач та ПП "Вілена" - 2-й відповідач.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.11р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - громадянина ОСОБА_1.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.09.2011 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року відмовлено Публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіс+" (надалі відповідач 1) та до Приватного підприємства "Вілена" (надалі відповідач 2) про стягнення коштів.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 березня 2012 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2011 року та рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2011 року у справі № 5023/5603/11 скасовано і справу направлено на новий розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2012 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 24 квітня 2012 року о 12:00 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 08.05.2012 р., 22.05.2012 року, розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідачів та третьої особи у судове засідання та ненаданням сторонами витребуваних судом документів.

22 травня 2012 року позивачем через канцелярію суду надано заяву (вх. № 10623) про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути солідарно з першого та другого відповідачів заборгованість у розмірі 3895871,05 грн., а також віднести солідарно на відповідачів судові витрати.

Розглянувши зазначені заяву та враховуючи, що до неї не додано доказів її надіслання першому та другому відповідачу у справі, суд дійшов висновку про її повернення позивачу на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України.

У судовому засіданні 30 травня 2012 року позивач позов підтримував та наполягав на його задоволенні, надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 6320) додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

У призначене судове засідання представники першого та другого відповідачів та третя особа не з'явились, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, витребувані судом документи не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 22.05.2012 року, які направлялись на адреси відповідачів та третьої особи, згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та в якій повідомлялось про час та місце розгляду даного судового засідання, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

Присутній в судовому засіданні 21 травня 2012 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідачів та третьої особи, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 травня 2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

20.08.07р. між ВАТ "ВТБ Банк" (правонаступником якого є позивач -ПАТ "ВТБ Банк") - та громадянином ОСОБА_1 (третя особа, Клієнт) укладено Генеральну угоду №09 від 20.08.07р., відповідно до умов якої, Банк зобов'язався на положеннях та умовах цієї Угоди надавати Клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії (Кредитні договори), укладених в рамках цієї Угоди і які є її невід'ємними частинами.

Загальний розмір позичкової заборгованості Клієнта за наданими в рамках цієї Угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 300000,00 доларів США за офіційним курсом на дату надання кредиту. Термін дії Угоди до 18 серпня 2017р. включно. (п.1.2., 1.3 Угоди).

Договором №1 від 08.04.08р. про внесення змін та доповнень до Генеральної угоди №09 від 20.08.07р., до Угоди було внесено зміни, а саме - збільшено загальний розмір позичкової заборгованості Клієнта за наданими в рамках Угоди кредитами до 550000,00 доларів США за офіційним курсом на дату надання кредиту.

В рамках Генеральної угоди №09 від 20.08.07р. між ВАТ "ВТБ Банк"(правонаступником якого є позивач -ПАТ "ВТБ Банк") -Банк та третьою особою -ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитні договори%

- 20 серпня 2007 року між Банком та Позичальником укладено кредитний договір №15.21-09/07-СК, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у сумі 132142,00 долара США на строк до 19.08.2014 року, зі сплатою 13,0% річних.

- 20 серпня 2007 року між Банком та Позичальником укладено кредитний договір №15.22-09/07-СК, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у сумі 112858,00 доларів США на строк до 19.08.2014 року, зі сплатою 13,0% річних.

- 08 квітня 2008 року між Банком та Позичальником укладено кредитний договір №15.24-09/07-СК, відповідно до умов якого, Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у сумі 379000,00 грн. на строк до 05.04.2013 року, зі сплатою 16,5% річних.

Умовами зазначених договорів встановлено, що Банк надає позичальнику Кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання Кредит надається на особисті потреби позичальника шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника. Банк надає грошові кошти (пункти 2.2, 2.6 договорів).

Погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюються в порядку та строки, згідно Графіка повернення кредиту і сплати процентів, який є невід'ємною частиною Кредитних договорів (п.3.1. Кредитних договорів) шляхом перерахування Позичальником у день настання виконання зобов'язань за Кредитними договорами заборгованості в валюті Кредита на поточний рахунок Позичальника № 26208501001190 Харківській Філії ВАТ ВТБ Банк, МФО 350631,, та списанням Банком сум заборгованості з цього рахунку на виконання зобов'язань Позичальника.

Пунктом 8.1 кредитних договорів сторони домовились, що Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий Кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та у порядку, встановлених Кредитними договорами.

З метою забезпечення виконання Позичальником (ОСОБА_1.) зобов'язань за Генеральною угодою №9 від 20.08.07р., та кредитними договорами, які укладені на підставі Генеральної угоди, та будь-якими додатковими угодами до них:

- між Банком (позивач), Позичальником (третя особа) та Поручителем - ТОВ "Ювіс+" (1-й відповідач) укладено договір поруки №15.21-09/07-ДП02 від 20.08.2007 року.

- між Банком (позивач), Позичальником (третя особа) та Поручителем - ПП «Вілена» (другим відповідачем) укладено договір поруки №15.21-09/07-ДП01 від 20.08.07 року.

Відповідно до умов зазначених договорів Поручителі (перший та другий відповідачі) поручились перед Банком за виконання в повному обсязі зобов'язань Позичальника за Генеральною угодою №9 від 20.08.2007року, згідно якої Банк надав Позичальнику ліміт в сумі 300000,00 грн. доларів США зі строком повернення до 18.08.2017р.

З метою забезпечення виконання Позичальником (ОСОБА_1.) зобов'язань за кредитним договором №15.24-09/08-СК від 08.04.08р. та будь-якими додатковими угодами до нього:

- між Банком (позивач), Позичальником (третя особа) та Поручителем - ПП «Вілена» (1-й відповідач) було укладено договір поруки №15.24-09/08-ДП01 від 08.04.2008 року.

- між Банком (позивач), Позичальником (третя особа) та Поручителем - ТОВ "Ювіс+" (1-й відповідач) було укладено договір поруки №15.24-09/08-ДП02 від 08.04.2008 року.

Відповідно до умов зазначених договорів, Поручителі поручаються перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №15.24-09/08-СК від 08.04.2008 та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання) згідно якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 379000,00 грн. зі строком повернення по 05.04.2012 року та з щомісячною оплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16,5 відсотків річних.

Позивач свої зобов'язання за кредитними договорами виконав належним чином, на заяви позичальника про видачу готівки від 20.08.2007 року та 08.04.2008 року, надав позичальнику (третій особі) передбачені кредитними договорами кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером № TR.8429.1 від 20.08.2007 року на суму 132142,00 дол. США, що в еквіваленті складало 667317,10 грн., меморіальним ордером № TR.8432.1 від 20.07.2007 року на суму 112858,00 грн., що в еквіваленті складало 569932,0090 грн., меморіальним ордером № TR.11125.1 від 08.04.2008 року на суму 379000,00 грн.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, позичальник (третя особа) порушив умови договору кредиту щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за його користування, з грудня 2008 року припинив виконувати обов'язки за договорами кредиту, внаслідок чого, станом на 17 травня 2011 року розмір заборгованості за Кредитним договором №15.21-09/07-СК складає 178554,47 доларів США, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 1424596 (один мільйон чотириста двадцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість) гривень 84 копійки, з яких:

- 67765,06 доларів США - строкова заборгованість за кредитом;

- 49129,77 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом;

- 1941,75 доларів США - строкова заборгованість по процентам;

- 37188,44 доларів США - прострочена заборгованість щодо сплати процентів;

- 10984,84 доларів США - пеня нарахована в зв'язку з непогашенням заборгованості по кредиту;

-8312,72 доларів США - пеня нарахована в зв'язку з непогашенням заборгованості по процентам;

-1832,88 доларів США - три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання щодо погашення процентів за користування кредитом;

-1399,01 доларів США - три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання щодо погашення кредиту .

Розмір заборгованості за Кредитним договором №15.22-09/07-СК складає 152525,78 доларів США, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 1216926 (один мільйон двісті шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість) гривень 94 копійки, з яких:

-57875,80 доларів США - строкова заборгованість за кредитом;

-41960,10 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом;

-1658,39 доларів США - строкова заборгованість по процентам;

-31771,17 доларів США- прострочена заборгованість щодо сплати процентів;

-9381,82 доларів США - пеня нарахована в зв'язку з непогашенням заборгованості по кредиту;

-7104,22 доларів США - пеня нарахована в зв'язку з непогашенням заборгованості по процентам;

-1195,56 доларів США - три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання щодо погашення процентів за користування кредитом.

-1578,72 доларів США - три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання щодо погашення кредиту.

Розмір заборгованості за Кредитним договором №15.24-09/08-СК складає 611767 (шістсот одинадцять тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 94 копійки, з яких:

-186993,57 гривень - строкова заборгованість за кредитом;

-169111,23 гривень - прострочена заборгованість за кредитом;

-2575,66 гривень - строкова заборгованість по сплаті процентів;

-141827,63 гривень - прострочена заборгованість по сплаті процентів;

-32666,93 гривень - пеня нарахована в зв'язку з непогашенням кредиту;

-29748,50 гривень - пеня нарахована в зв'язку з непогашенням процентів;

-5564,06 гривень - три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання щодо погашення кредиту;

-5029,82 гривень - три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання щодо погашення процентів за користування кредитом;

-18121,56 гривень - інфляційні втрати в зв'язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом;

-20128, 98 гривень - інфляційні втрати в зв'язку з простроченням сплати кредиту.

Таким чином розмір загальної заборгованості за Кредитними договорами складає 3253291,72 грн., яка на час звернення до суду не погашена ані позичальником ані поручителями.

Враховуючи вказані обставини, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення з поручителів заборгованості за кредитними договорами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже було встановлено судом, з метою забезпечення виконання позичальником (ОСОБА_1.) зобов'язань за Генеральною угодою №9 від 20.08.07р., за кредитним договором №15.24-09/08-СК, між Банком (позивач), Позичальником (третя особа) та Поручителем - ТОВ "Ювіс+" (1-й відповідач) укладено договори поруки №15.21-09/07-ДП02 від 20.08.2007 року, №15.24-09/08-ДП02 від 08.04.2008 року. Також між Банком (позивач), Позичальником (третя особа) та Поручителем - ПП «Вілена» (другим відповідачем) укладено договори поруки №15.21-09/07-ДП01 від 20.08.07 року та №15.24-09/08-ДП01 від 08.04.2008 року.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.

При цьому суд зазначає, що з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Водночас, як встановлено судом, укладеними між учасниками даного спору забезпечувальні зобов'язання (договори поруки) не містять положень щодо досудового врегулювання спору. До того ж, відповідно ч. 1 ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Аналіз наведеної норми не свідчить про залежність права особи (кредитора) на звернення із позовом до поручителя виключно після направлення йому відповідної вимоги, а дає підстави дійти висновку про наявність у кредитора альтернативного права як на пред'явлення до поручителя вимоги щодо виконання порушеного боржником зобов'язання, за виконання якого поручився поручитель, так і звернутися відразу до суду з позовом до поручителя у разі порушення боржником зобов'язань, за виконання яких поручився поручитель.

Така правову позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 14 березня 2012 року, якою скасовано рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2011 року про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, судом встановлено, що в порушення вимог договорів, позичальником та відповідачами не сплачено кредит, проценти за його користування, у зв'язку з чим, третя особа та відповідач визнаються судом такими, що прострочили виконання зобов'язання за кредитними договорами (Генеральною угодою №9 від 20.08.07р., кредитним договором №15.21-09/07-СК від 20.08.2007 року, кредитним договором №15.22-09/07-СК від 20.08.2007 року, кредитним договором №15.24-09/08-СК від 08.04.2008 року та договорами поруки (№15.21-09/07-ДП02 від 20.08.2007 року, №15.24-09/08-ДП02 від 08.04.2008 року, №15.21-09/07-ДП01 від 20.08.07 року та №15.24-09/08-ДП01 від 08.04.2008 року) в частині сплати заборгованості по кредиту, заборгованості по погашенню відсотків.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач та третя особа не надали суду жодного документу, які б підтверджували сплату заборгованості за кредитним договором та не надали документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з першого та другого відповідачів заборгованості:

- за Кредитним договором №15.21-09/07-СК від 20.08.2007 року - 67765,06 доларів США - строкової заборгованості за кредитом; 49129,77 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом; 1941,75 доларів США - строкової заборгованості по процентам; 37188,44 доларів США;

- за Кредитним договором №15.21-09/07-СК від 20.08.2007 року - простроченої заборгованості щодо сплати процентів -57875,80 доларів США - строкової заборгованості за кредитом; 41960,10 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом; 1658,39 доларів США - строкової заборгованості по процентам; 31771,17 доларів США- простроченої заборгованості щодо сплати процентів;

- за Кредитним договором №15.24-09/08-СК від 08.04.2008 року 186993,57 гривень - строкової заборгованості за кредитом;169111,23 гривень - простроченої заборгованості за кредитом; 2575,66 гривень - строкової заборгованості по сплаті процентів;141827,63 гривень - простроченої заборгованості по сплаті процентів.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 8.1 кредитного договору сторонами встановлена відповідальність за порушення термінів повернення кредиту та процентів в вигляді пені, у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 17.05.2011 року склала - за Кредитним договором №15.21-09/07-СК від 20.08.2007 року - 10984,84 доларів США - в зв'язку з непогашенням заборгованості по кредиту; 8312,72 доларів США - в зв'язку з непогашенням заборгованості по процентам; за Кредитним договором №15.22-09/07-СК- 9381,82 доларів США - в зв'язку з непогашенням заборгованості по кредиту; 7104,22 доларів США- в зв'язку з непогашенням заборгованості по процентам; за Кредитним договором №15.24-09/08-СК від 08.04.2008 року -32666,93 гривень - в зв'язку з непогашенням кредиту; -29748,50 гривень - в зв'язку з непогашенням процентів.

Приймаючи до уваги невиконання третьою особою (позичальником) взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, а також невиконання першим та другим відповідачами своїх зобов'язань за договорами поруки, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування заявленої до стягнення пені.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачами та третьою особою зобов'язання за кредитними договорами нараховано 3% річних та інфляційні, які станом на 17 травня 2012 року за розрахунком позивача склали: за Кредитним договором №15.21-09/07-СК від 20.08.2007 року - 1832,88 доларів США - три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання щодо погашення процентів за користування кредитом;1399,01 доларів США - три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання щодо погашення кредиту; за Кредитним договором №15.22-09/07-СК- 1195,56 доларів США - три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання щодо погашення процентів за користування кредитом; 1578,72 доларів США - три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання щодо погашення кредиту ; за Кредитним договором №15.24-09/08-СК від 08.04.2008 -5564,06 гривень - три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання щодо погашення кредиту;5029,82 гривень - три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання щодо погашення процентів за користування кредитом;18121,56 гривень - інфляційні втрати в зв'язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом;20128, 98 гривень - інфляційні втрати в зв'язку з простроченням сплати кредиту.

Враховуючи доведеність матеріалами справи прострочення виконання грошових зобов'язань за кредитними договорами та договорами поруки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів нарахованих 3% річних та інфляційних.

На підставі викладеного, враховуючи, що перший та другий відповідачі не надали суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,ст.ст.16,525,543,553,554,546,590,599,610,611,612,626,628,629,652,1054,1048,1049, 1050 ЦК України, статтями 174,179,193, Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіс+" (61003, м. Харків, майдан Рози Люксембург, буд. 5 кв. 41, код ЄДРПОУ 32870377) та Приватного підприємства "Вілена (61003, м. Харків, майдан Рози Люксембург, буд. 5 кв. 41, код ЄДРПОУ 31061203) заборгованість в розмірі 3253291,72 грн., а також 25500,00 грн. а також 236,00 грн. витрат на інформаційно-технінче забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2012 року

Суддя Аюпова Р.М.

справа № 5023/1727/12 (н.р. 5023/5603/11).