Постанова

від 11.06.2012 по справі 2а-0770/710/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2a-0770/710/12

Ряд стат. звіту № 7.1

Код - 12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Плеханова З.Б. за участю секретаря судового засідання Притула Тетяна Юріївна та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: Приватне підприємство "Яблуниця" , представник - Моняк Р.В.;

відповідача: Державна екологічна інспекція в Закарпатській області , представник -Мазуренко А.Є.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Яблуниця" до Державної екологічної інспекції в Закарпатській області про визнання дій та рішення суб'єкта владних повноважень неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 11 червня 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено 1 4 червня 2012 року .

Приватне підприємство "Яблуниця" звернулося в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до Державної екологічної інспекції про визнання дій Державної екологічної інспекції в Закарпатській області під час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства приватного підприємства "Яблуниця" протиправними та незаконними .

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що за результатами перевірки, яка проводилась Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуниця" вимог природоохоронного законодавства -позивач категорично не погоджується та вважає, що вона проведена з грубим порушенням норм чинного законодавства та порушенням їхніх законних прав. Згідно складеного Акту перевірки вимог природоохоронного законодавства від 04.11.2011 року та Акту обстеження засміченої земельної ділянки від 04.11.2011 року Державною екологічною інспекцією здійснювалась перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Яблучниця". Даного підприємства не існує. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 394107 із зареєстрованим під даною назвою є юридична особа із статусом Приватне Підприємство "Яблучниця". Виходячи із цього, всі складені документи та наказ на перевірку є незаконними. Перевірка проводилась незаконно, не належного суб'єкта господарської діяльності, чим було грубо порушені права позивача та вимоги чинного законодавства. Крім того, всупереч вимогам ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»відповідач перед початком проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та під час проведення перевірки, не повідомляв представників ПП "Яблуниця" про причини, підстави проведення позапланової перевірки, жодних документів для ознайомлення з причиною та підставою перевірки не надавали. Інспектор Державної екологічної інспекції в Закарпатській області не дотримався вимог даних норм законодавства, жодних посвідчень (направлень) представнику ТзОВ "Яблуниця" не надали, копія посвідчення (направлення) не пред'являлася. Перевірка вказаного підприємства, проводилась 4 листопада 2011 року в позаробочий час, приблизно з 18 до 19 години, в темний час доби . Також, позивач зазначає, що на території на якій проводилась перевірка, відсутнє будь яке штучне освітлення. Дане грубе порушення порядку проведення перевірки призвело до не правильного встановлення меж земельної ділянки, яка орендується ТзОВ "Яблучниця", позивач звертає увагу суду на те, що вказана земельна ділянка не огороджена, а працівниками Державної екологічної Інспекції в Закарпатській області не проводились жодні виміри меж земельної ділянки, в результаті чого, державним інспектором було помилково оглянуто територію сусіднього підприємства, де і було виявлено засмічення земельної ділянки тирсою. Інспекторами Державної екологічної інспекції в Закарпатській області було проігноровано також той факт, що дане підприємство із 2008 року не замається виробничою діяльністю. Підчас проведення перевірки позивачем неодноразово наголошувалось на цьому. Отже, на підставі наведеного, позивач просить визнати дії відповідача протиправними та незаконними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів викладених у позові.

Позивачем подано заяву, в якій збільшив позовні вимоги, а саме: просив також скасувати постанову Державної екологічної інспекції в Закарпатській області від 23.12.2011 року №004380 про накладення адміністративного стягнення на директора ПП "Яблуниця" .

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та їх уточнень і зазначив, що з доводами та вимогами позивача про протиправні та незаконні дії Державної екологічної Інспекції у Закарпатській області при проведенні перевірки приватного підприємства "Яблучниця" категорично не згідні. Відповідач зазначає, що дана позапланова перевірка проводилась на вимогу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області №722/Т від 07.10.2011. Зважаючи на те, що одним з основних засобів при проведенні Службою безпеки перевірок з метою виявлення чи підтвердження оперативної інформації щодо можливо скоєних правопорушень є фактор несподіваності, державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища ознайомлюючись з Наказом Держеконіспекції "Про прийняття участі у проведенні перевірки" від 31.10.2011 року №836 не знав правильну юридичну назву та адресу суб'єкта господарювання, який мав перевірятися, так як в Наказі зазначено тільки те, що суб'єкт господарської діяльності знаходиться у Тячівському районі.

Також слід зауважити на те, що Держекоінспектором в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.11.2012 року в основній констатуючій частині (другому та третьому абзаці) зазначено правильну юридичну адресу даного підприємства що перевірявся (с. Лопухово, вул. Заводська, 30/а, Тячівського району) та правильну організаційно-правову форму за класифікатором - юридична особа - підприємець (свідоцтво серія А01 №394107, ідентифікаційний номер юридичної особи 32464146). Вказаний акт підписаний ОСОБА_4 керівником підприємства "Яблучниця" без зауважень на помилковий запис. Тому вважати даний акт незаконним підстав не має. В акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, зауваження щодо даного факту відсутні, тому вимоги позивача з даного питання є безпідставними, а порушення з боку Держекоінспекції відсутні.

Заслухавши сторони, встановивши обставини справи, які були перевірені в судовому засіданні належними та допустимими доказами в їх сукупності, суд приходить до наступного:

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ АБ № 223319 Приватне підприємство "Яблучниця" зареєстроване 25.06.2003 року Тячівською РДА в Закарпатської області за адресою: 90522, Закарпатська область, Тячівський район, с.Лопухів, вул.Заводська, будинок 30, ідент. код 32464146 (а.с.24).

Згідно Дозволу №209.03.21.02.01.1;20.10.0, виданого Держнаглядохоронпраці на початок роботи виданого 23.10.2003 року, Приватному підприємству "Яблуниця" дозволяється виконувати "лісозаготівельні роботи та лісопильне та стругальне виробництво". Дані роботи дозволяються виконувати постійно, при умові дотримання вимог чинних нормативних актів про охорону праці ( а.с.11).

4 листопада 2011 року Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області проводилась перевірка дотримання ПП "Яблучниця" вимог природоохоронного законодавства. За результатами проведеної перевірки було складено Акт про участь державної екологічної інспекції в Закарпатській області у перевірці вимог природоохоронного законодавства від 04.11.2011 року та Акт обстеження засміченої земельної ділянки від 04.11.2011 року.( а.с.50-51).

За результатами обстеження засміченої земельної ділянки виявлено засмічення даної земельної ділянки дерев'яною тирсою , яка утворювалась в процесі виробничої діяльності позивача. Загальна площа засмічення складає 200 кв.м, загальний об'єм засмічення складає 800 кв.м. З даним актом позивач ознайомився та його копію отримав 04.11.2011 року.

За результатами акту перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлено: водопостачання та водовідведення на підприємстві не здійснюється; первинний облік кількості , типу і складу відходів не ведеться; Дозвіл та ліміт на утворення і розміщення відходів Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області відсутній; сліди засмічення виробничими відходами виявлено з лівої сторони деревообробного цеху. Зі слів директора ПП " Яблуниця" засмічення сталося у зв'язку із тим, що закінчились терміни договорів по збуту дерев'яної тирси. З даним актом позивач ознайомився та отримав його копію.

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення №004330, 23.12.2011 року була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення в сумі 1700, 00 грн. на директора ПП "Яблуниця" ОСОБА_4 за відсутність дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів ( а.с.60-63).

Згідно Листа управління СБУ в Закарпатській області від 25.11.2011 року №888 Начальнику державної екологічної служби в Закарпатській області висловлено прохання притягнути позивача до адміністративної відповідальності, шляхом визначення розміру заподіяної шкоди внаслідок засмічення земель ( а.с.48-49).

Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області на адресу позивача направлено 29.12.2011 року Претензію №189/10/11, в якій пропонує відшкодувати збитки нанесені в сумі 232480, 00 грн., дана сума підтверджується розрахунком ( а.с.82-83).

За змістом ч.1 ст.20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Відповідно до п.п. 1, 2 Положення про Державну екологічну інспекцію України затвердженого Постановою КМ України від 17 листопада 2001 р. № 1520 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується. Держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією , законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінприроди.

Відповідно до п.п. 2.2. Порядку для здійснення перевірки керівником відповідно органу Мінприроди або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками).

Суд вважає твердження позивача щодо відсутності підстави проведення перевірки є хибним, оскільки згідно матеріалів справи, дана перевірка проводилась на підставі листа управління СБУ в Закарпатській області від 07.10.2011 року за №722/т ( а.с.53-54) та наказу від 31.10.2011 року №836 (а.с.52)., яке керується в своїй діяльності Законами України "Про Службу безпеки України ", "Про оперативно-розшукову діяльність" .

Пунктом 8 статті 25 Закону України "Про Службу безпеки України" встановлено повноваження СБУ проводити гласні і негласні оперативні заходи у порядку, визначеному Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".

В статтях 2,3,5 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" зазначено, що оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України, цей Закон, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, закони України про прокуратуру, міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, Державну кримінально-виконавчу службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, статус суддів, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, державний захист працівників суду і правоохоронних органів, інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори, учасником яких є Україна.

Серед підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність є також і підрозділи Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів.

Статтею 11 Закону встановлено , що особи, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, зобов'язані зберігати таємницю, що стала їм відома. Розголошення цієї таємниці тягне за собою відповідальність за чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини.

На підставі наведеного, суд піддає критичній оцінці посилання позивача на недотримання держінспектором статей 6 та 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки відповідач представник відповідача був залучений в якості спеціаліста.

Згідно пояснень обох сторін ознак злочину в діях ПП "Яблуниця " в ході перевірки встановлено не було. Однак матеріали перевірки містили факти наявності адміністративного правопорушення.

Акт про участь державної екологічної інспекції в Закарпатській області у перевірці вимог природоохоронного законодавства від 04.11.2011 року складений на підставі документів, які надав директор ОСОБА_4, а саме:

-договір оренди від 20.09.2010 року, згідно якого позивач орендує земельну ділянку площею 0,136 від громадянина ОСОБА_5 (термін дії даного договору до 31.12.2011р.

-Статут товариства, згідно якого предметом діяльності товариства є лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини, виробництво теслярських та столярних виробів, загальне будівництво будівель, виробництво будівельних деталей з деревини і плит на дерев'яній основі , оптова торгівля лісоматеріалами та інше,

- Акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, затвердженого розпорядженням голови Тячівської РДА № 851 від 27.12.2000

- Проект деревообробного цеху с. Лопухово Тячівського району;

- Дозвіл на початок роботи територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Закарпатській області .

В статті 1 Закону України "Про відходи" визначено , що виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів. Виходячи з даного положення позивач є виробником відходів., обов'язки якого встановлено у статті 17 даного Закону , а саме: Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; б) забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; г) на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; е) брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; ж) не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; и) здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; і) своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів; ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; й) призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами; к) забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами; л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; м) забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами; н) мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або на право провадження діяльності, пов'язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів; о) мати погоджений із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади план дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами; п) передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари; р) при плануванні будівництва або реконструкції об'єкта поводження з відходами мати дозвіл на будівництво або реконструкцію такого об'єкта відповідно до законодавства про містобудування; с) мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами; т) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів.

Вимоги щодо зберігання та видалення відходів встановлені у статті 33 Закону України "Про відходи". Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що результати перевірки за ініціативою СБУ стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення директор ПП "Яблуниця", оскільки мали місце порушення вищевказаних вимог Закону.

Посилання позивача на нездійснення підприємством господарської діяльності, що позивач стверджує довідкою з податкового органу, не може бути спростуванням наявності відходів на його території, оскільки підприємство не припинило свою підприємницьку діяльність і має чинні документи на її здійснення, і крім того , підставою для припинення підприємницької діяльності є внесення запису до ЄДР, а тому дані обставини не можуть бути підставою для відсутності зобов'язань суб'єкту господарювання згідно Закону України "Про відходи".

Як вбачається з протоколу № 004330 , складеного держінспектором Ботош І.Ю., директор ОСОБА_4 був присутній при складенні протоколу , пояснень та зауважень не подавав.

Твердження позивача щодо грубого порушення норм чинного законодавства при проведенні перевірки спростовано доводами відповідача, оскільки матеріалами справи підтверджується правомірність та послідовність дій Державної екологічної інспекції в Закарпатській області.

Відповідно до п. 5 цього Положення Держекоінспекція має право складати акти перевірки і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом.

Доводи позивача про ненадання посвідчення та наказу Держінспекції від 31.10.2011 року № 836, які як стверджує відповідач були пред'явлені, суд також піддає критичній оцінці, оскільки директор ОСОБА_4 допустив перевіряючих до здійснення заходу, оскільки сам був присутній при перевірці, надав відповідні документи, що стверджується Актом від 04.11.2011 року і ніяких зауважень не зазначив.

Пунктом 5 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено : перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та прийнятого рішення., що суд встановив з посилання на ч. 3.ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Яблуниця" до Державної екологічної інспекції в Закарпатській області Державної екологічної інспекції в Закарпатській області слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові Приватного підприємства "Яблуниця" до Державної екологічної інспекції в Закарпатській області про визнання дій неправомірними під час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 004330 від 23.12.2011 року - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Плеханова З.Б.