Постанова

від 05.06.2012 по справі 2а-2232/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-2232/12/1070    КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 05 червня 2012 року                     місто Київ          № 2а-2232/12/1070 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді               Шевченко А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовомБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби доМалого приватного підприємства «Анкер» простягнення податкового боргу, –  В С Т А Н О В И В: Позивач, Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби, звернувся до суду з адміністративним позовом до Малого приватного підприємства «Анкер»про стягнення податкового боргу в сумі 2040, 00 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств. Відповідачу за адресою його місцезнаходження (09100, Київська область, місто Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, будинок 137), відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлялася копія ухвали про відкриття скороченого провадження (копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами відповідачу направлялася позивачем, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи). Однак до суду повернувся конверт з позначкою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає. Згідно зі статтею 18 Закону №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. В силу положень частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження. Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що  позов підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідач, Мале приватне підприємство «Анкер», 23.06.1992 року зареєстрований Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області як юридична особа, місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, будинок 137, ідентифікаційний номер 20608755. З матеріалів справи встановлено, що 21.12.2011 року позивачем проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 006384/151-24/346, яким встановлено порушення відповідачем податкового законодавства, а саме порушення термінів подання податкової звітності з податку на прибуток, передбачених підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 податкового кодексу України. На підставі Акту перевірки від 21.12.2011 року № 006384/151-24/346, Білоцерківською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 03.01.2012 року № 000004/151/0/4, яким визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2040, 00 гривень. Вищевказане податкове повідомлення-рішення направлялося на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Однак, у встановлений законом строк відповідачем сума боргу сплачена не була. У зв'язку з вищевикладеним, позивачем у відповідності до статті 59 Податкового кодексу України та Порядку направлення органами Державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 1037 від 24.12.2010 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1432/18727, відповідачу було виставлено податкову вимогу форми «Ю»№ 11 від 20.01.2012 року на загальну суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями –2040, 00 гривень. Вищевказана податкова вимога була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак залишилась без задоволення. Таким чином, податкова заборгованість відповідача перед Державним бюджетом України складає 2040, 00 гривень. Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних положень законодавчих актів. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу, подають органам державної податкової служби декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Згідно з пунктом 152.1 статті 152 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності. Пунктом 152.9 статті 152 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг –сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Згідно з підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Згідно з пунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що державні  податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні  податкові інспекції виконують такі функції, а саме: подають до судів позови до  підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Відповідач неодноразово повідомлявся позивачем про виникнення у нього заборгованості, але належним чином не відреагував, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом. На день розгляду справи заборгованість відповідачем перед Державним бюджетом України не погашена та складає 2040, 00 гривень. Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалі про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача не надав. За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, – П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з Малого приватного підприємства «Анкер» (місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, будинок 137, ідентифікаційний номер 20608755) податковий борг перед бюджетом в сумі 2040 (дві тисячі сорок) гривень 00 копійок. Постанова підлягає негайному виконанню. Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. Суддя                                                                                 Шевченко А.В.