Постанова

від 27.11.2008 по справі 4/28-532

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/28-532

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 листопада 2008 р.                                                                                    № 4/28-532  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПанівецького сільського споживчого товариства

на постановувід 15.09.2008 року Львівського апеляційногогосподарського суду

у справі№ 4/28-532

господарського суду Тернопільської області

за позовомБорщівського районного споживчого товариства

доПанівецького сільського споживчого товариства

простягнення 16 380,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:не з'явились

від відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області (суддя Бурда Н.М.) від 01.04.2008 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Якімець Г.Г., судді –Давид Л.Л., Юрченко Я.О.) від 15.09.2008 року, у справі № 4/28-532 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 16380,00 грн. збитків, 163,80 грн. в повернення сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення ст.42 ГПК України.

Позивачем надано суду заперечення на касаційну скаргу, в якому останній спростовує викладені в ній доводи.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків в сумі 16380,00 грн. у вигляді неодержання орендної плати.

Позов мотивовано тим, що у липні 2003 року Панівецьке сільське споживче товариство без належних правових підстав зайняло нежитлове приміщення крамниці площею 65м.кв., яке знаходиться в с.Панівці, Борщівського району та є власністю Борщівського РайСТ. Рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №4/428-5080 від 06.03.2007 року задоволено позовні вимоги Борщівського РайСТ та зобов'язано Панівецьке сільське споживче товариство, звільнити у примусовому порядку нежитлове приміщення крамниці в с. Панівці, Борщівського району та передати вільне приміщення по акту прийому-передачі Борщівському районному споживчому товариству. Вказане рішення набрало законної сили. Проте, незважаючи на це рішення та постанови виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, відповідач приміщення крамниці не звільнив. Використання приміщення позивача без законних на те підстав, нанесли збитки Борщівському РайСТ, оскільки з липня 2003 і по цей день відсутня можливість користуватися власністю РайСТ, отримувати дохід у вигляді орендної плати при здачі даного об'єкта в оренду іншим особам. Збитки розраховані з березня 2005 року по січень 2008 року на підставі постанов правління Борщівської РайСТ, якими встановлено розміри орендної плати на відповідні роки.

Нормами права, на підставі яких подано позов, зазначено ст.ст.386, 1166 Цивільного кодексу України (а.с.6-7).

Задовольняючи позов, суди дійшли висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Панівецьке ССТ обов'язку щодо звільнення нежитлового приміщення крамниці в с. Панівці Борщівського району не виконало, в установлений термін вільного приміщення по акту прийому-передачі не передало чим завдало позивачу збитків у вигляді неодержаної орендної плати.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення  повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення  для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Оскаржувані судові рішення даним вимогам не відповідають.

Враховуючи, що мотивами звернення до суду з позовом є безпідставне зайняття відповідачем приміщення, яке належить позивачу, і матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про відсутність між сторонами даного спору договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду з вимогою про відшкодування шкоди шляхом стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди. Правомірність такого способу відшкодування шкоди вбачається з приписів ст.22 ЦК України, оскільки збитки –це категорія цивільного права в цілому.

Суди ж задовольнили позов, застосувавши до правовідносин сторін ст.ст.193, 224, 225 Господарського кодексу України, в яких йдеться про виконання господарського зобов'язання та застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків за порушення господарсько-договірного зобов'язання, посиланням на які позивач не обґрунтовував заявлених вимог.

Загальні положення про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи, унормовано у Главі 82 ЦК України.

Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є існування складу правопорушення, що включає такі елементи, як: 1) протиправність поведінки; 2) шкода; 3) причинний зв'язок між ними; 4) вина заподіювача шкоди.

Кожна складова частина правопорушення підлягає доведенню. Відсутність одного із елементів правопорушення виключає цивільно-правову відповідальність.

Протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, полягає в порушенні чинних правових норм, у результаті чого завдається шкода фізичним і юридичним особам. Протиправність поведінки особи у позадоговірних стосунках означає, що вона суперечить нормам права. У позадоговірних зобов'язаннях неправомірна поведінка порушує абсолютні правовідносини, для яких суб'єктивні права (право на життя, право на здоров'я, право власності тощо) сформульовані в законодавстві у загальному вигляді. Так, позивач у позовній заяві посилався на ст.386 ЦК України, яка передбачає засади захисту права власності, однією з яких є право на відшкодування завданої матеріальної шкоди (частина третя цієї статті).

Проте, попередні судові інстанції, в порушення вимог ст.43 ГПК України, не встановили: 1) в чому полягає протиправність поведінки відповідача у вигляді безпідставного зайняття належного позивачу приміщення; 2) факт причинного зв'язку між заявленою до стягнення сумою шкоди і діями відповідача; 3) форму вини у вигляді умислу або необережності.

Також, судом в порушення ст.43 ГПК України, не зазначено докази, якими підтверджується безпідставне зайняття відповідачем приміщення позивача безперервно з липня 2003 року, і, зокрема, у періоді з березня 2005 року до ухвалення рішення про зобов'язання його звільнити; чим підтверджується те, що позивач реально міг би отримати вигоду у заявленому розмірі та саме від здавання приміщення в оренду.

За таких обставин прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи слід всебічно і повно встановити обставини справи, зокрема, щодо наявності законних підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди у вигляді збитків іншій особі, встановити дійсні права та обов'язки сторін і в залежності від встановленого ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Панівецького сільського споживчого товариства на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 року у справі № 4/28-532 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 року та рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.04.2008 року у справі № 4/28-532 –скасувати.

Справу № 4/28-532 направити до Господарського суду Тернопільської області на новий розгляд.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос