Рішення

від 20.11.2008 по справі 10192-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10192-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 206

РІШЕННЯ

Іменем України

20.11.2008Справа №2-6/10192-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс», м. Сімферополь,

до відповідача Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада», м. Сімферополь,      

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

Суддя Шкуро В.М.

представники:

Від позивача – Коновалова О.К., представник, довіреність №35 від 05.06.2008р.

Від відповідача – Новікова І.М., представник, довіреність № 1Д від 01.01.2008р.

Суть спору: ТОВ «Автосервіс» звернулося у господарський суд АР Крим з позовом про визнання укладеного 23.12.2003р. з ЗАТ «Крим-Лада» договору купівлі-продажу №2/203 нерухомого майна дійсним та визнання за ТОВ «Автосервіс» права власності на споруди, розташовані за адресою: м.Алушта, вул.Леніна, 123-а, отримані відповідно до договору купівлі-продажу №2/203 від 23.12.2003р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що дає підстави для його визнання дійсним у судовому порядку (ст.220 ЦК України).             

Відповідач проти позовних вимог не заперечує, у відзиві на позов посилається на те, що не мав можливості прибути у встановлений час для нотаріального посвідчення договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд –

встановив:

23.12.2003р. між ТОВ «Автосервіс» та ЗАТ «Крим-Лада» укладено договір купівлі-продажу №2/2003 нерухомого майна і обладнання станції технічного обслуговування, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 123 (далі-договір, а.с.7).

Згідно пункту 1.2 договору склад майна, що передається, відображено в переліку, який є невід'ємною частиною договору (додатки №1, №2, а.с.8, 9).

Зокрема в Переліку будівель і споруд, які підлягають відчуженню згідно договору №2/2003 від 23 грудня 2003р.(додаток №1) поряд з будівлями станції технічного обслуговування, зазначені наступні споруди:

-          покриття асфальтове;

-          підпірні стіни, вертикальне планування, дренаж;

-          огорожа;

-          протипожарний резервуар.   

Відповідно до акту приймання-передачі нерухоме майно і обладнання передане позивачу 30.12.2003р. (додаток №3, а.с.10).

21.01.2004р. між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода до договору, відповідно до якої сторони домовились про те, що після отримання технічної документації БТІ перелік переданого майна буде уточнений з підписанням додатку №4 до договору з уточненим  переліком будівель та споруд (а.с.12).

04.07.2006р. сторони підписали уточнений перелік будівель і споруд із зазначенням літер і площ будівель, номерів споруд (додаток №4, а.с.11).  

Додатковою угодою від 04.07.2006р. до договору, сторони на підставі одержаного ЗАТ «Крим-Лада» свідоцтва про право власності на будівлі станції технічного обслуговування  уточнили адресу майна: АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 123-а (а.с.13).

Належність вказаного нерухомого майна на праві власності ЗАТ «Крим-Лада» підтверджено свідоцтвом про право власності (а.с.41).

Рішенням господарського суду АР Крим у справі №2-22/15802-2006 від 09.10.2006р. з урахуванням внесених до нього ухвалою від 14.11.2006р. змін, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» визнано право власності на будівлі, які розташовані за адресою: АР Крим, м.Алушта, вул.Леніна 123-а, загальною площею 2233,3 кв.м., а саме у складі:

          літери А, площею 1239,6 кв.м ( адміністративно-виробнича будівля);

          літери Б ( незавершене будівництво будівля автомийки);

          літери В, площею 13,3 кв.м. ( прохідна);

          літери Г, площею 217,9 кв.м. ( виробнича будівля компресорної);

          літери Д, площею 142,2 кв.м. ( котельна);

          літери Е, площею 41,9 кв.м. ( склад);

          літери Ж, площею 104,7 кв.м. (гараж);

          літери З, площею 473,7 кв.м. ( виробничі майстерні, їдальня).

Право власності на споруди не було предметом судового розгляду.

На підставі вказаного рішення господарського суду АР Крим, Сімферопольським МБРТІ здійснена реєстрація права власності за ТОВ «Автосервіс» на вказані будівлі станції технічного обслуговування (а.с.17) та проведена технічна інвентаризація.

В результаті технічної інвентаризації присвоєні номери та виміряні площі споруд, які зазначені у додатках №1, №4 до договору.    

Зокрема відповідно до журналу зовнішніх обмірів (а.с.39,40) площі споруд з присвоєними номерами наступні:

1. мостіння:

№І площею 685,0 кв.м.;

№ІІ площею 1229,0 кв.м.;

№ІІІ площею 228,6 кв.м.;

2. підпірні стіни (огородження бетонні):

№3 площею 211,0 кв.м.;

№4 площею 242,0 кв.м.;

№5 площею 63,9 кв.м.;

№9 площею 340,6 кв.м.;

№11 площею 57,8 кв.м.;

3. огородження, ворота:

№1 ворота, площею 15,0 кв.м.;

№2 паркан, площею 27,5 кв.м;

№6 ворота, площею 11,2 кв.м;

№7 калитка 1 шт.;

№8 паркан, площею 13,5 кв.м;

№10 сходи, площею 6,0 кв.м;

№12 паркан, площею 158,3 кв.м;

№13 паркан, площею 375,0 кв.м.

Дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх вимог і заперечень докази, заслухав пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

На час укладення договору купівлі-продажу №2/2003 діяв Цивільний кодекс Української РСР відповідно до статті 41 якого угодами визнавались дії громадян і організацій, направлені на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.   

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу   продавець зобов'язувався передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу  майна  належало власникові ( стаття 225 ЦК УРСР).

Згідно статті 128 ЦК Української РСР право власності у набувача за договором виникло з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором.

Обов'язок нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між юридичними особами ЦК Української РСР не вимагався.

Таким чином, відповідно до наведених положень ЦК Української РСР у ТОВ «Автосервіс» як у набувача за договором купівлі-продажу, укладеним 23.12.2003р. із ЗАТ «Крим-Лада», право власності виникло з моменту передачі майна згідно акту приймання-передачі, тобто з 30.12.2003р.

На момент розгляду справи набули чинності Цивільний кодекс України і Господарський кодекс України.

Відповідно до ст. 392 ЦК Українки власник майна може пред'явити позов про визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 ст.16 ЦК України, частиною 2 ст.20 ГК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема це визнання наявності права.

Стосовно вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним, суд зазначає, що визнання договору дійсним відповідно до частини 2 статті 220 ЦК України можливе у разі, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення.

Стаття 47 ЦК Української РСР, який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу, передбачала обов'язковість нотаріального посвідчення угод лише у випадках, вказаних в законі.

Стосовно угод купівлі-продажу нерухомого майна, то нотаріальне посвідчення вимагалось лише договору купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією із сторін є громадянин (стаття 227 ЦК Української РСР).   

Таким чином, Цивільний кодекс Української РСР не передбачав обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна між юридичними особами. Відтак у відповідача обов'язок на запрошення позивача прибути до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 23.12.2003р. №2/2003 відсутній, а отже і нема правових підстав для застосування частини 2 статі 220 ЦК України.

Згідно п.22 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України №15 від 22.04.1993р. з позовних заяв про право власності на майно державне мито сплачується виходячи з вартості розшукуваного майна або його частки.

Пунктом 33 вказаної Інструкції встановлено, що з позовних заяв, які носять одночасно  майновий і немайновий характер державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

Позивачем вимога немайнового характеру про визнання договору дійсним взагалі державним митом не оплачена,  а тому сума 85 грн. несплаченого державного мита підлягає достягненню в доход державного бюджету України.       

Понесені позивачем судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться судом відповідно до статті 49 ГПК України на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 20 листопада 2008 року.

Рішення оформлене згідно зі ст.84 ГПК України і підписане 25 листопада 2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82-84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» (адреса: 95022, АР Крим, м.Сімферополь, пр.Перемоги, 211-А, ідентифікаційний код юридичної особи 32695162) право власності на споруди, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул.Леніна, буд. 123-а, а саме:

1. мостіння:

№І площею 685,0 кв.м.;

№ІІ площею 1229,0 кв.м.;

№ІІІ площею 228,6 кв.м.;

2. підпірні стіни (огородження бетонні):

№3 площею 211,0 кв.м.;

№4 площею 242,0 кв.м.;

№5 площею 63,9 кв.м.;

№9 площею 340,6 кв.м.;

№11 площею 57,8 кв.м.;

3. огородження, ворота:

№1 ворота, площею 15,0 кв.м.;

№2 паркан, площею 27,5 кв.м;

№6 ворота, площею 11,2 кв.м;

№7 калитка 1 шт.;

№8 паркан, площею 13,5 кв.м;

№10 сходи, площею 6,0 кв.м;

№12 паркан, площею 158,3 кв.м;

№13 паркан, площею 375,0 кв.м.

4. протипожежний резервуар.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада» (адреса: 95034,                  м. Сімферополь, Київський район, пр-т Перемоги, 211-А, банківські реквізити: п/рахунок 26009301321580 в КЦО «Промінвестбанк», МФО 324430, ідентифікаційний код юридичної особи 05745851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» (адреса: 95022, АР Крим,   м. Сімферополь, пр. Перемоги, 211-А, банківські реквізити: п/рахунок 26002319411 у філії ВАТ «Морський транспортний банк», м. Сімферополь, МФО 384748, ідентифікаційний код юридичної особи 32695162) судові витрати по оплаті 2603,02 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» (адреса: 95022, АР Крим,   м. Сімферополь, пр. Перемоги, 211-А, банківські реквізити: п/рахунок 26002319411 у філії ВАТ «Морський транспортний банк», м. Сімферополь, МФО 384748, ідентифікаційний код юридичної особи 32695162) у доход Державного бюджету України (рахунок №31115095700002, МФО 824026, ОКПО 34740405, код платежу 22090200, ГУ ДКУ в АР Крим м.Сімферополь, отримувач: Держбюджет, м.Сімферополь) державне мито в розмірі  85 грн.  

У визнанні договору дійсним у позові відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Шкуро В.М.