Ухвала

від 07.06.2012 по справі к-24118/10-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2012 р. м. Київ К-24118/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Президента України Ющенко Віктор Андрійович про визнання незаконними дій та бездіяльності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Президента України Ющенка В.А. про визнання незаконною бездіяльність відповідача, яка проявилась у ненаданні відповіді по суті її звернення від 30 листопада 2009 року, невиконання відповідачем своїх повноважень, як гаранта Конституції при розгляді її звернення, визнання незаконними дії відповідача по направленню її звернення на розгляд до апеляційного суду Луганської області в порушення ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», та просила стягнути судові витрати.

У подальшому позивачка доповнила свій позов, зіславшись на те, що зазначеними бездіяльністю та діями відповідач заподіяв їй моральну шкоду, на підставі ст. 55 Конституції України, ст. 23 ЦК України, просила також стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн.

Позов вмотивовано тим, що 30 листопада 2009 року, з метою запобігання незаконного привласнення головою Алчевського міського суду Луганської області ОСОБА_6 коштів державного бюджету, вона звернулася до відповідача, як гаранта Конституції України та посадової особи, яка у відповідності з Законом України «Про судоустрій»має повноваження по призначенню та звільненню з посади голів судів, для вирішення питання, однак відповідач на її звернення не відповів, замість цього надіслав це її звернення з додатками до апеляційного суду Луганської області, який не має повноважень по розгляду її заяви. Тим самим відповідач порушив її права, передбачені Конституцією України та Законом України «Про звернення громадян».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове про задоволення позову.

При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій в ході з'ясування обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено, що Секретаріатом Президента України (органом, який організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, політичних партій, громадських та інших організацій, на основі аналізу таких звернень розробляє і подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем відповідно до п.п. 19 п. 4 Положення „Про Секретаріат Президента України") було розглянуто заяву позивачки від 30 листопада 2009 року та надано відповідь про направлення цієї заяви на розгляд за належністю до апеляційного суду Луганської області. З урахуванням зазначеного суд вважав правомірним направлення посадовими особами Секретаріату Президента України відповіді на заяву позивачки, а тому не вбачається правових підстав для визнання неправомірною бездіяльність Президента України щодо не надання відповіді за своїм підписом Президента України, оскільки відповідь їй у встановленому порядку надана.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до пункту 28 ч. 1 статті 106 Конституції України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Пунктом 5 статті 20 Закону України «Про судоустрій»передбачалося, що Голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів - голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів - рекомендації відповідної ради суддів). Призначення на інші адміністративні посади в судах, а також призначення (обрання) на адміністративні посади у Верховному Суді України та звільнення з цих посад здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Суддя може бути звільнений з адміністративної посади (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) в порядку, визначеному цією статтею, також за ініціативою Вищої ради юстиції.

Проте, Рішенням Конституційного Суду N 1-рп/2007 від 16.05.2007 року ці положення Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, і тому з вказаного часу вони не застосовуються.

Отже Президент України не наділений повноваженнями щодо вирішення питання про позбавлення суддів права на отримання пенсії, також відсутній будь-який Закон України, яким би Президенту України надавалося таке право, а тому у відповідача не було підстав приймати будь-яке рішення і з цього приводу за зверненням позивачки.

Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач належним чином виконав свій обов'язок щадо розгляду звернення позивачки.

Судами першої та апеляційної інстанцій також вірно застосовані норми матеріального і процесуального права до спірних правовідносин, дана правильна правова оцінка встановленим у справі обставинам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.П. Гордійчук