Рішення

від 22.05.2012 по справі 5/044-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" травня 2012 р. Справа № 5/044-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк", м. Київ до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриз", м. Вишневе 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудтехнологія", м. Донецьк 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Апм Фінанс", Донецька обл., м. Макіївка третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство "Монмарт", м. Київ про визнання договорів недійсними за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 -дов. від 14.12.2011р. № 04/214 відповідача 1:ОСОБА_2 -дов. від 30.08.2011р. відповідача 2:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином відповідача 3:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином третьої особи:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" (далі -позивач, Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриз" (далі - відповідач 1, ТОВ "Бриз"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудтехнологія" (далі -відповідач 2, ТОВ "Промбудтехнологія"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Апм Фінанс" (далі -відповідач 3, ТОВ "Апм Фінанс") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство "Монмарт" (далі -третя особа, ПП "Монмарт") про визнання недійсними договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.07.2011р. № 5033/11-Д, укладеного між ТОВ "Бриз" та ТОВ "Апм Фінанс" та договору про відступлення права вимоги від 11.07.2011р., укладеного між ТОВ "Апм Фінанс" та ТОВ "Промбудтехнологія", з моменту їх укладення, як таких, що укладені без наміру настання наслідків та з порушенням інтересів держави і суспільства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорювані правочини укладені відповідачами без наміру настання реальних правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства. Зокрема, позивач вказує, що відповідачі укладаючи зазначені договори мали на меті збільшити розмір кредиторської заборгованості та довести до фіктивного банкрутства ТОВ "Бриз" -покупця цінних паперів за вищезазначеним оскаржуваним правочином купівлі-продажу цінних паперів, за які він не розрахувався та заборгував продавцю - ТОВ "Апм Фінанс" суму у розмірі 120000000 грн. Також, на думку позивача оскаржуваний правочин про відступлення права вимоги укладений з метою отримання більшості голосів ТОВ "Промбудтехнологія" в комітеті кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "БРИЗ" № Б8/006-12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудтехнологія", що на переконання позивача звільняє боржника від зобов'язань, які існують у нього перед Баком за договорами іпотеки та поруки, укладеними між ними, на забезпечення виконання грошових зобов'язань ПП "Монмарт" за кредитним договором, укладеним між Банком та ПП"Монмарт" в наслідок чого позивач стверджує, що такі дії відповідачів порушують його права як кредитора у справі № Б8/006-12 про банкрутство ТОВ "Бриз".

Крім того, позивач зазначає, що договір про відступлення права вимоги від 11.07.2011р. суперечить вимогам ст. 1079 Цивільного кодексу України, оскільки за своєю правовою природою зазначений договір, на думку позивача, є договором факторингу, а фактором у такому договорі відповідно до положень ч. 2 ст. 1079 ЦК України може бути банк або фінансова установа, проте жодна із сторін оскаржуваного правочину про відступлення права вимоги не є банком, або фінансовою установою.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача 1, присутній в судовому засіданні, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що оспорювані правочини укладені у відповідності до вимог чинного цивільного законодавства. Так, зокрема, на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.07.2011р. № 5033/11Д ТОВ "Апм Фінанс" -продавець за даним договором передав, а ТОВ "Бриз" -покупець прийняв вексель простий АА № 1393173, у кількості -1 ЦП, номінальною вартістю 130000000 грн., про що було складено відповідний акт приймання-передачі цінних паперів № 1 від 01.07.2011р., а сам лише факт невиконання ТОВ "Бриз" договірних зобов'язань щодо здійснення оплати за отриманий товар за договором не може свідчити про фіктивність такого договору. Також відповідач 1 зазначає, що позивач помилково вважає договір про відступлення права вимоги від 11.07.2011р., укладений між ТОВ "Апм Фінанс" та ТОВ "Промбудтехнологія", договором факторингу, позаяк із умов даного договору вбачається, що він не є договором факторингу та, крім того, містить посилання на норми виключно, що регулюють відступлення права вимоги, а саме: ст. 512-519 ЦК України. Щодо порушення оспорюваними договорами прав позивача як кредитора ТОВ "Бриз" у справі про банкрутство № Б8/006-12, то відповідач 1 зазначає, що таке твердження є хибним, оскільки ухвалою господарського суду Київської області від 10.05.2012р. у справі № Б8/006-12 грошові вимоги ПАТ "БМ Банк" на суму 35875660,11 грн. визнані боржником та включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів в повному обсязі.

Відповідач 2, відповідач 3 та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідачі відзиву на позовну заяву не надіслали. Третя особа пояснень на позов не надала.

Враховуючи, що неявка відповідача 2, відповідача 3 та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників відповідачів 2, 3 і третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно положень частини першої та п'ятої вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ч. 1 ст. 234 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. До договору купівлі-продажу цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 1, 4 ст. 656 ЦК України).

Між ТОВ "Апм Фінанс" та ТОВ "Бриз" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.07.2011р. № 5033/11Д (надалі -договір купівлі-продажу), згідно умов якого продавець - ТОВ "Апм Фінанс" в порядку та на умовах, визначених даним договором зобов'язався передати у власність покупця -ТОВ "Бриз", а покупець в порядку та на умовах, визначених даним договором оплатити та прийняти цінні папери в слідуючих кількостях і найменуваннях: вид та тип цінного паперу -вексель простий АА № 1393173; назва емітента -ТОВ „Бахмутовський кар'єр", 35062893; номінальна вартість 1 ЦП -130000000,00 грн.; дата складання/дата погашення векселя -30.09.2008р./30.09.2011р.; кількість -один; форма існування ЦП -документарна; форма випуску ЦП - ордерна; сума договору складає -120000000,00 грн.

Згідно п. 2.1 договору купівлі-продажу покупець оплачує цінні папери, зазначені в п. 1 даного договору, грошовими коштами в сумі 120000000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору купівлі-продажу строк оплати -протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі цінних паперів.

Пунктом 2.3 договору купівлі-продажу передбачено, що всі права на цінні папери, вказані в п. 1 даного договору, переходять до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі цінних паперів.

Пунктом 2.4 договору купівлі-продажу цінних паперів передбачено, що продавець передає цінні папери в день підписання даного договору по акту прийому-передачі цінних паперів.

Пунктом 5.1 договору купівлі-продажу цінних паперів визначено строк його дії, згідно якого даний договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Зазначений договір купівлі-продажу підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств, належним чином засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ "Апм Фінанс" маючи право вимоги на отримання від ТОВ "Бриз" простроченої сплати за отриманий цінний папір по зазначеному договору купівлі-продажу уклав з ТОВ "Промбудтехнологія" договір про відступлення права вимоги від 11.07.2011р., за яким відступив останньому свої права вимоги за договором купівлі-продажу цінних паперів від 01.07.2011р. № 5033/11-Д.

Дослідивши положення договору про відступлення права вимоги від 11.07.2011р., судом встановлено, що відповідно до його положень, зокрема, п. 1, первісний кредитор -ТОВ "Апм Фінанс" в порядку та на умовах, визначених цим договором відступив новому кредиторові -ТОВ "Промбудтехнологія", а новий кредитор набув право вимоги і став кредитором за зобов'язаннями, які виникли між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бриз" на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № 5033/11-Д від 01.07.2011р.

Згідно п. 2 договору про відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю „Бриз", код ЄДРПОУ 31605764) належного виконання зобов'язання зі сплати грошових коштів у розмірі 120000000 грн. за договором купівлі-продажу цінних паперів № 5033/11-Д від 01.07.2011 р.

Відповідно до п. 3 договору про відступлення права вимоги право вимоги від первісного кредитора до нового кредитора переходить з моменту підписання цього договору.

Пунктом 4 договору про відступлення права вимоги передбачено, що копії документів, які засвідчують право вимоги, що відступається за цим договором, передаються первісним кредитором новому кредиторові в момент підписання цього договору.

Як стверджує позивач в поданій до суду позовній заяві, сторони договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.07.2011р. № 5033/11-Д не вчинили будь-яких дій на виконання даного договору купівлі-продажу, що на його думку, свідчить про фіктивність останнього та є підставою для визнання його недійсним в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 24 Постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Судом встановлено, що на виконання вказаного договору купівлі-продажу ТОВ "Апм Фінанс" передало, а ТОВ "Бриз" прийняло наступні цінні папери: вид та тип цінного паперу -вексель простий АА № 1393173; назва емітента -ТОВ „Бахмутовський кар'єр", 35062893; номінальна вартість 1 ЦП -130000000,00 грн.; дата складання/дата погашення векселя -30.09.2008р./30.09.2011р.; кількість - один; форма існування ЦП -документарна; форма випуску ЦП -ордерна, про що був складений акт прийому-передачі цінних паперів № 1 до договору купівлі-продажу цінних паперів № 5033/11-Д від 01.07.2011 р., який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні господарського суду Київської області від 26.10.2011р. у справі № 14/152-11 за позовом ТОВ "Промбудтехнологія" до ТОВ "Бриз" про стягнення 120000000 грн., яке на час вирішення спору у даній справі набрало законної сили, встановлено факт передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Апм Фінанс" Товариству з обмеженою відповідальністю "Бриз" векселя, що підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів № 1 до договору купівлі-продажу цінних паперів № 5033/11-Д від 01.07.2011р., а також встановлено факт неналежного невиконання ТОВ "Бриз" договірних зобов'язань за вказаним договором щодо здійснення оплати за отриманий цінний папір, що стало підставами для задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Бриз" на користь нового кредитора -ТОВ "Промбудтехнологія" 120000000 грн. заборгованості.

Під час розгляду зазначеної справи судом був досліджений договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.07.2011р. № 5033/11-Д та договір про відступлення права вимоги від 11.07.2011р. на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства та не встановлено їх невідповідність закону.

Отже, зазначений акт прийому-передачі цінних паперів підтверджує факт дійсного наміру сторін на виконання умов договору. Позивачем не надано до матеріалів справи доказів, які підтверджували б факт відсутності наміру ТОВ "Апм Фінанс" та ТОВ "Бриз" до створення правових наслідків за договором купівлі-продажу цінних паперів від 01.07.2011р. № 5033/11-Д.

Твердження позивача про фіктивність договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.07.2011р. №с 5033/11-Д з відповідними посиланнями на ст. 234 Цивільного кодексу України повністю спростовується досягнутими цим правочином правовими наслідками, які полягають у вчиненні відповідачем 1 та відповідачем 3 юридично значимих дій щодо підписання акту прийому-передачі цінних паперів № 1 до договору купівлі-продажу цінних паперів № 5033/11-Д від 01.07.2011р. Отже, оспорюваний договір купівлі-продажу укладався з наміром сторін створити правові наслідки та породив такі наслідки.

Факт неналежного виконання відповідачем 1 умов договору купівлі-продажу щодо здійснення оплати за отриманий цінний папір не може бути підставою для визнання його недійсним.

Щодо твердження позивача, що договір про відступлення права вимоги від 11.07.2011р., укладений між ТОВ "Апм Фінанс" та ТОВ "Промбудтехнологія", в силу вимог ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України є недійсним з огляду на те, що він за своєю правовою природою є договором факторингу та укладений з порушенням вимог статей 1077, 1079 Цивільного кодексу України та вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки жодна із сторін даного правочину на час їх укладання не була фінансовою установою, то суд зазначає наступне.

Поняття договору факторингу визначене в частині 1 статті 1077 ЦК України, відповідно до якого за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Слід зазначити, що визначення місця договору факторингу в системі цивільно-правових договорів, які опосередковують передачу права вимоги, має істотне значення, оскільки, між іншим, таке розмежування визначає необхідність дотримання спеціальних вимог щодо особи, яка виступає фактором.

За наведеним визначенням договору факторингу цей договір направлений на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому саме грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану останнім фінансову послугу.

Судом досліджено умови зазначеного договору про відступлення права вимоги від 11.07.2011р. та встановлено, що вони не містять обов'язкових умов для договорів факторингу.

Зокрема, договір не містить: положень про надання послуги фінансування однією стороною - фактором іншій стороні - клієнту шляхом передачі в розпорядження останньої певної суми грошових коштів за плату; розмір плати за послугу фінансування; строк оплати вказаної послуги.

За вказаних обставин, суд не може погодитися з твердженнями позивача про те, що вказаний договір має правову природу та правовий зміст договору факторингу, поняття якого визначено в частині 1 статті 1077 ЦК України, а тому і підстави для визнання договору про відступлення права вимоги від 11.07.2011р. недійсним за вказаних обставин у суду відсутні.

Також суд зазначає, що твердження позивача, що укладання оспорюваних правочинів порушує його права як кредитора ТОВ "Бриз" у справі № Б8/006-12 за заявою ТОВ "Промбудтехнологія" про банкрутство ТОВ "Бриз", з огляду на вищевикладене, є безпідставним та недоведеним належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 ГПК України.

Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 10.05.2012р. у справі № Б8/006-12 про банкрутство ТОВ "Бриз" грошові вимоги позивача - ПАТ "БМ Банк" у сумі 35875660,11 грн. визнані боржником та розпорядником майна у повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів, який затверджений судом.

Також суд зазначає, що питання порушення прав кредитора у процедурах банкрутства розглядаються судом, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2011р. у справі № 14/010-11.

Абзацом 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не є стороною як спірного договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.07.2011р. № 5033/11-Д, так і договору про відступлення права вимоги від 11.07.2011р., укладених між відповідачами, та предмети вказаних договорів договору жодним чином не стосуються прав і обов'язків та будь-яких інтересів позивача.

Отже, позивачем не доведено обставин, які могли б слугувати підставами визнання недійсними оскаржуваних правочинів. Спірні договори не суперечать положенням чинного законодавства України, будь-які права і законні інтереси позивача вчиненням вищевказаних правочинів не порушені.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про визнання недійсними оскаржуваних договорів є недоведені безпідставні та не підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

В позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.