Рішення

від 30.05.2012 по справі 1003/175/2012

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1003/175/2012

2/1003/578/2012

Категорія 44

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2012 року Білоцерківський міськрайоний суд у складі:

головуючого судді - Агафонов С. А. ,

при секретарі - Вангородська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Білоцерківської районної державної адміністрації, третя особа: садове товариство „Домобудівельник-2" про визнання рішення Білоцерківської районної державної адміністрації та державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що вона є членом садового товариства Домобудівельник - 2 з 05.08.2007 року. За нею закріплена земельна ділянка НОМЕР_1 розміром 0,054 га.

Із даною земельною ділянкою межує земельна ділянка № НОМЕР_2, якою користується відповідач по справі ОСОБА_2

03.04.2011 року позивач, приїхавши на дачну ділянку, виявила, що відповідач по справі безпідставно зруйнувала паркан та самовільно захопивши частину її ділянки, встановила свій паркан.

Позивач звернулася до правоохоронних органів та до керівництва садового товариства. Отримала постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, з рекомендацією звертатися до суду.

Отримавши відповідь позивач дізналася, що відповідач отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 розміром 0,0902 га.

Позивач вважає, що державний акт на право власності на землю відповідач отримала незаконно, а тому його необхідно визнати недійсним.

Виходячи з цього, позивач просила суд визнати державний акт на право власності на земельну ділянку за серією ЯИ № 410935 виданий Білоцерківською районною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,0902 га розташованою на території Сидорянської сільської ради в СТ „Домобудівельник - 2„ ділянка № НОМЕР_2 Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220486000:04:012:0036 - недійсним.

В судовому засіданні представник позивача збільшив позовні вимоги, мотивуючи це тим, що визнанню недійсним також підлягає і рішення, на підставі якого даний державний акт виданий. Тому просив суд також визнати недійсним розпорядження голови Білоцерківської райдержадміністрації від 01.12.2008 року за № 807 „ Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки членам садового товариства „Домобудівельник - 2 „ для ведення садівництва в адміністративних межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області „ - в частині включення в списки членів садового товариства гр. ОСОБА_2 на приватизацію розміром земельної ділянки у 0,0902 га.

Позивач та його представник збільшені позовні вимоги в судовому засіданні підтримали просили задовольнити.

Представник третьої особи на боці позивача позовні вимоги також підтримала, просила задовольнити.

Відповідач та її представник позов не визнали. Вказали, що державний акт на право власності на землю виданий законно, розмір земельної ділянки відповідає дійсному розміру, яким позивач користується та який визначений технічним паспортом на будинок. Рішення райдержадміністрації винесено законно на підставі кадастрової та технічної документації, а тому підстав для його скасування немає.

Суд, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх відповідно до вимог Закону, прийшов до висновків, які мотивує наступним чином.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є членом садівничого товариства "Домобудівельник - 2" (а.с.6) і користується земельною № НОМЕР_1 з 2005 року (а.с. 6, 18).

Відповідач була прийнята у члени даного товариства з 20.06.2005 р. та їй була передана у користування земельна ділянка № НОМЕР_2, що підтверджується протоколом № 5 засідання правління СТ "Домобудівельник -2" (а.с.20).

16 квітня 2011 року відповідач була виключена з товариства за порушення статуту СТ "Домобудівельник-2" (а.с. 10).

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач приватизувала земельну ділянку розміром 0,0902 із цільовим призначенням для ведення садівництва. Право власності на дану ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 410935 (а.с.49).

Представник позивача та позивач стверджують, що відповідач має право на приватизацію тільки земельної ділянки розміром 0,054 Га, оскільки саме такий розмір був їй визначений рішенням Сидорівської сільської ради від 26 жовтня 2005 р. (а.с.7).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не отримала державний акт на земельну ділянку 0,054 Га, не зареєструвала своїх прав, а, отже, і не набула права власності на неї.

Пізніше, розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 01 грудня 2008 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки членам садового товариства "Домобудівельник-2" в адміністративних межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та надано у власність земельні ділянки для ведення садівництва 37-ом членам садового товариства "Домобудівельник-2" в адміністративних межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з подальшим виготовленням державних актів на право власності на землю згідно додатку (а.с. 60-63).

Відповідно до додатку до вказаного розпорядження відповідачу надано у власність земельну ділянку площею 0,0902 Га.

Відповідно до п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (в ред., що діяла 01 грудня 2008 р.), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

Таким чином, виходячи із вказаних вище норм Земельного кодексу України Білоцерківська РДА діяла в межах своїх повноважень та компетенції.

На підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 01 грудня 2008 року № 807 відповідач отримала державний акт на право власності на землю, який зареєструвала у встановленому законом порядку та набула право власності на земельну ділянку площею 0,0902 Га.

Мотивуючи незаконність винесення рішення Білоцерківською РДА та видачі відповідно до нього державного акту, представник позивача посилався на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 5 квітня 2011 р.(а.с.4).

Відповідно до ч. 3 та 4 даної постанови, в ході проведення перевірки встановлено, що 03.04.2011 року близько 17.00 год. ОСОБА_1 приїхала до своєї земельної ділянки в дачному кооперативі «Домобудівельник - 2» в с. Сидори і помітила, що її колишній паркан, що йшов по межі знятий. Її сусідка ОСОБА_2 встановила новий паркан на її земельній ділянці.

ОСОБА_2 пояснила, що вона купила в 2005 році дачний будинок поряд з земельною ділянкою ОСОБА_1 У 2008 році вона приватизувала куплену ділянку. І тому, в цьому вона встановила паркан згідно меж, вказаних в акті приватизації земельної ділянки.

Суд не погоджується з думкою представника позивача про те, що формулювання "…в ході проведення перевірки встановлено, що … ОСОБА_1 … помітила, що її колишній паркан, що йшов по межі знятий. Її сусідка ОСОБА_2 встановила новий паркан на її земельній ділянці…" є достатнім доказом того, що відповідачем таким чином були вчинені дії спрямовані на привласнення частини земельної ділянки позивача.

Суд наголошує, що на момент переміщення паркану (05.04.2011р.) у позивача вже був виготовлений та зареєстрований державний акт на спірну земельну ділянку (що оспорюється), а сам факт переміщення паркану не є юридичним фактом на підставі якого виникають, змінюються або припиняються цивільні права та обов'язки ( в тому числі і права стосовно володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою або її частиною), а тому не є підставою для скасування державного акту на землю.

Факт переміщення паркану також не є підставою для скасування спірного рішення РДА, оскільки розмір земельної ділянки при прийняття рішення визначався на підставі технічної документації із землеустрою.

Позивач також стверджувала, що не підписувала акт визначення та погодження меж від 18 травня 2008 р., а підпис вчинений від її імені - не її. Для з'ясування даної обставини судом була призначена судово-почеркознавча експертиза.

Відповідно до висновку експерта від 26.03.2012 року № 255, підпис в графі "представники суміжних землекористувачів" напроти написаного прізвища з ініціалами "ОСОБА_1" акту визначення та погодження меж землекористування від 18 травня 2008 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Виходячи з цього, суд вважає, що даний акт не містить дійсної та однозначної інформації стосовно предмету доказування, тому даний доказ не може вважатися належним, а суд не бере його до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Однак, разом з тим, суд наголошує, що Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного комітету по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 р. не передбачає відмови у видачі держаного акту за відсутності узгоджених меж.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції, межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами.

Відповідно до п. 2.4. Інструкції, перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Таким чином, межі земельної ділянки в натурі на місцевості визначаються не відповідно до акту узгодження та визначення меж, а згідно з наявними планово-картографічними матеріалами та матеріалами кадастрової зйомки.

Виходячи з цього, наявність неузгоджених між сусідами меж не тягне за собою юридичних наслідків у вигляді скасування розпорядження РДА та державного акту на землю.

Суду не надано інших доказів того, що при приватизації земельної ділянки відповідачами було порушено право на користування земельною ділянкою позивача.

Суду не надано також доказів того, що на земельну ділянку позивача виготовлялася будь-яка технічна документація, а її межі виносилися в натурі. Суду не надано також доказів, щоб підтверджували розташування земельної ділянки позивача на місцевості та доказів накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивача.

Схема розташування земельних ділянок, що виготовлена СТ "Домобудівельник - 2" не відповідає дійсності, оскільки в ній вказано, що після приватизації площа ділянки № НОМЕР_2 відповідача збільшилася до 0,1022 Га, що суперечить матеріалам справи та пояснення осіб, які беруть участь у справі (а.с. 18).

Суд не бере до уваги цей доказ, оскільки він не містить об'єктивної інформації щодо предмету доказування.

Виходячи із всього вищезазначеного, суд вважає, що відповідач в законний спосіб приватизувала свою земельну ділянку № НОМЕР_2, що розташована в адміністративних межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області в СТ "Домобудівельник - 2", а оспорюване розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 01 грудня 2008 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності прийняте відповідно до її повноважень та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 3 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керувався положеннями ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Виходячи із вищезазначеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 317, 321 Цивільного кодексу України, ст.ст. 17,125, розділу Х Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 224, 213-215, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повне рішення суду складено 30 травня 2012 р.

Суддя С. А. Агафонов