ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" травня 2012 р. Справа № 2a-1341/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Дущак С.М.,
за участю представника позивача Гавадзина М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції
до відповідача: Приватної фірми "Софія"
про стягнення заборгованості в сумі 7579,00 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Тисменицька міжрайонна державна податкова інспекція (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватної фірми "Софія" про стягнення заборгованості в сумі 7579,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом було проведено камеральну перевірку податкової звітності відповідача з податку на додану вартість за червень 2011 року. В результаті перевірки виявлено заниження відповідачем податкових зобов'язань, заявлених в податковій декларації за червень 2011 року в сумі 7578,00 грн., а саме включення ТзОВ «Епас» до податкового кредиту червня 2011 року податку на додану вартість податкових накладених від ПФ «Софія» на суму податку на додану вартість 7579,00 грн. За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 року за №0000911520 на суму 7579,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржувалося та є узгодженим.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (рекомендованим). Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову відповідач не скористався.
За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 та частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.
Дослідивши наявні та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
Приватна фірма «Софія»зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності юридична особа 30.09.1999 року та взято на облік як платник податків Тисменицькою МДПІ.
17.10.2011 року працівниками Тисменицької МДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ «Софія». В результаті перевірки встановлено включення ТзОВ «Епас»до податкового кредиту червня 2011 року податку на додану вартість податкових накладних від ПФ «Софія»на суму податку на додану вартість 7578,00 грн.
На підставі акту перевірки начальником Тисменицької МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 року за №0000911520 на суму 7579,00 грн.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпункт 14.1.156 п. 14.1. статті 156 Податкового кодексу України визначає податкове зобов'язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Так, згідно з абз. 1 п. 57.1 статті 57 розділу II Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 статті 50 Податкового кодексу України).
Пунктом 57.2 статті 57 розділу II Податкового кодексу України, в свою чергу, визначено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Днем узгодження грошового зобов'язання платника податків вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження (набрання судовим рішенням законної сили).
Своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку, згідно п. 176.1 статті 176 Податкового кодексу України є одним з обов'язків платника податків.
Контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби (п. 41.1 статті 41 Податкового кодексу України).
Судом встановлено, що відповідачем булло занижено суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з червень 2011 року в сумі 7578,00 грн.
У зв'язку з несплатою у визначені терміни узгодженого податкового зобов'язання дане зобов'язання набуло статусу податкового боргу.
Однак, зазначені вище суми штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість, відповідачем в установлені чинним законодавством терміни в повному обсязі не сплачено.
За змістом п.п. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податковою боргу платника податків.
Заборгованість відповідача підтверджується копією акта перевірки від 17.10.2011 року №1942/15-20/30593783, корінцем податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 року №0000911520 та іншими матеріалами справи.
Оскільки відповідне право органів державної податкової служби на звернення до суду щодо стягнення податкового боргу передбачено статтею 20 Податкового кодексу України, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7579,00 грн.
Вирішуючи питання про необхідність застосування положень пунктів 95.3. 95.4., статті 95 Податкового кодексу України у повному їх змісті у даних спірних відносинах суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення із відповідача наявного у нього податкового боргу за правилами вказаної статті Кодексу підлягають задоволенню, виходячи із наступних правових позицій.
Відповідно до вимог пунктів 95.3., 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Суд, виходячи із системного аналізу наведених положень Кодексу, прийшов до висновку про те, що існують усі підстави для погашення податкового боргу відповідача шляхом стягнення коштів, з рахунку у банку, обслуговуючому такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить платнику податків.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватної фірми "Софія", 77400, вул. Липова, 11, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 30593783 в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 7579,00 грн. (сім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять гривень) з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить приватній фірмі "Софія".
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 05.06.2012 року.
Суд | Івано-Франківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.05.2012 |
Оприлюднено | 19.06.2012 |
Номер документу | 24714565 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Микитюк Р.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні