Постанова

від 06.06.2012 по справі 2а-1368/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. cправа № 2a-1368/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську - Федьківа В.Б., Бойчук Р.П.

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська сільськогосподарська дорадча служба" -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська сільськогосподарська дорадча служба" про стягнення податкового боргу в сумі 4 045,45 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (надалі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська сільськогосподарська дорадча служба" (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 4 045,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, пункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1 статті 57, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, не погашено залишок самостійно визначених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року в сумі 4 029,51 грн., а також наявну у обліковій картці пеню за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 15,94 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду, становила 4 045,45 грн., яка ним не сплачена.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, та пояснили, що податковий борг відповідача з податку на доходи фізичних осіб, крім пені в розмірі 15,94 грн., наявної у обліковій картці, є грошовим зобов'язанням відповідача, яке самостійно ним визначене, і в силу пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню, а тому підлягає стягненню до державного бюджету. Просили стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська сільськогосподарська дорадча служба" з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить відповідачу в дохід бюджету податковий борг в загальній сумі 4 045,45 грн., в тому числі основного платежу -4 029,51 грн. і пені - 15,94 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Поштове повідомлення-виклики повернулися на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 15-16). Однак, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.03.2012 року місцезнаходження відповідача значиться: вулиця Угорницька, 12-А, м. Івано-Франківськ (а.с. 9-10), тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик. Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частиною 4 статті 33 та частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.02.2004 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська сільськогосподарська дорадча служба", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 9-10), та взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на доходи фізичних осіб, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.2. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно підпункту 162.1.3. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України являється платником податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 14.1.180. пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб -юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно вимог підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, несуть відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом (підпункт 168.4.7. пункту 168.4 статті 168, підпункт "ґ" пункту 176.2 статті 176 коментованого Кодексу).

За змістом пункту 1 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, якими встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач 16.03.2011 року подав позивачу податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб №25369, де ним самостійно розраховано суму вказаних зобов'язань, яка станом на 01.01.2011 року становила 4 320,44 грн. (а.с. 12). Дані самостійно задекларовані зобов'язання відповідач сплатив частково і на момент розгляду справи податковий борг по податку з доходів фізичних осіб, який числиться за позивачем як податковим агентом, без врахування пені, що обліковується в картці особового рахунку, становить 4 029,51 грн.

Пункт 57.1 стаття 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5. пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях з податку на доходи фізичних осіб, які ним в повному обсязі не сплачені за січень 2011 року (сума заборгованості станом на 01.01.2011 року), без врахування пені, що обліковується в картці особового рахунку, в сумі 4 029,51 грн. є узгодженими з дня подання таких декларацій та являються податковим боргом відповідача.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З довідки про борг за платежами, що контролюються органами державної податкової служби і обліковуються в картках особових рахунків від 13.03.2012 року за №87 та зворотнім боком облікової картки платника податків відповідача станом на 06.06.2012 року судом з'ясовано, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15,19 грн. (а.с. 7, 26).

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" за №868 від 04.03.2011 року від 31.03.2011 року, яка отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить запис у повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 11). Відповідач податкову вимоги не оскаржував у строк передбачений законом.

Податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року, податковою вимогою форми "Ю" за №868 від 31.03.2011 року, зворотнім боком облікової картки платника податків, які містяться в матеріалах справи, а також довідкою про наявність податкового боргу (а.с. 7, 11, 12, 25-26).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача, визначені ним в податкові декларації з податку на доходи фізичних осіб, в загальному розмірі 4 029,51 грн. та нарахована позивачем пеня - 15,94 грн., являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 4 045,45 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане суд дійшов до переконання про те, що позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська сільськогосподарська дорадча служба" податкового боргу в сумі 4 045,45 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська сільськогосподарська дорадча служба" (ідентифікаційний код 32872662, вул. Угорницька, 12-а, м. Івано-Франківськ, 76018) з його розрахункових рахунків, які є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська сільськогосподарська дорадча служба", в дохід бюджету податковий борг в сумі 4 045 (чотири тисячі сорок п'ять) гривень 45 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 11.06.2012 року.