Постанова

від 12.06.2012 по справі 2а-13438/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 р. № 2а-13438/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Хоми О.П.,

судді Кухар Н.А.,

судді Костів М.В.,

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

з участю представників: позивача Смолянського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Таксі п'ять»до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про скасування постанови про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Таксі п'ять»звернулося в суд з вказаним позовом з вимогою скасувати постанову територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області № 136037 від 08.11.2011 року про застосування до підприємства фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт в розмірі 1700 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відсутні передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт»підстави для застосування до підприємства фінансових санкцій, передбачених абз. 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки підприємством виготовлено ліцензійну картку на автомобіль НОМЕР_1, для надання послуг внутрішнього перевезення пасажирів на таксі. На момент складення акту перевірки від 12.10.2011 року водій підприємства використовував зазначений автомобіль в особистих цілях на підставі заяви від 11.10.2011 року та не надав послуг, що підтверджується відсутністю пасажирів у салоні автомобіля. За таких обставин вважає постанову № 136037 від 08.11.2011 року про застосування до підприємства фінансових санкцій необґрунтованою та неправомірною.

Представник позивача Смолянський М.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві. Пояснив, що використання автомобіля працівниками підприємства для власних потреб передбачено умовами трудового договору. Автомобіль марки TOYOTA, д.н.з. НОМЕР_1, має характерну для таксі розпізнавальну атрибутику, з 2008 року на ньому встановлено таксометр та друкуючий пристрій, які не демонтуються при використанні автомобіля водієм для власних потреб. Просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надіслав письмове заперечення на позов, зі змісту якого вбачається, що спірна постанова винесена правомірно на підставі акту № 058774 від 12.10.2011 року територіального управління Головавтотрансінспекції у Тернопільській області, яким зафіксовано порушення надання послуг з перевезення пасажирів без документів, перелік яких визначено статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлена індивідуальна контрольна книжка водія. Індивідуальна контрольна книжка є обов'язковим документом, передбаченим п.6.3 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року. З метою розгляду даного акту у відповідності до вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567, на розгляд справи про порушення рекомендованим листом з повідомленням запрошено керівника або уповноважену особу суб'єкта господарювання, що підтверджується повідомленням про вручення такого повідомлення 27.10.2011 року, проте на розгляд справи ніхто не з'явився. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконання ними ліцензійних умов відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»№ 2344-ІІІ від 05.04.2001 року (з наступними змінами і доповненнями) здійснює урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Процедура здійснення державного контролю у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконання ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року(далі - Порядок).

Органами державного контролю на автомобільному транспорті відповідно до пункту 3 Порядку є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок, які відповідно до частини четвертої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі -Закон № 2344-ІІІ) уповноважені застосовувати до порушників законодавства України у даній сфері адміністративно-господарські санкції.

Позивач -Приватне підприємство «Таксі п'ять», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа за ідентифікаційним кодом 35775439.

Згідно Ліцензії серії АВ № 423065, виданої Міністерством транспорту та зв'язку України, ПП «Таксі п'ять»займається наданням послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України № 2344-ІІІ.

08.12.2008 року ПП «Таксі п'ять»(наймач) укладено договір найму автомобіля з ОСОБА_2 (наймодавець), за умовами якого наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування на території України та за її межами строком на п'ять років автомобіль марки TOYOTA CARINA, державний номерний знак НОМЕР_1, 1997 рік випуску.

Відповідно до акту прийняття виконаних робіт №102 від 08.12.2008 року на автомобіль марки TOYOTA CARINA, д. н. з. НОМЕР_1, монтовано таксометр та друкуючий пристрій.

01.06.2010 року між ПП «Таксі п'ять»та ОСОБА_2 укладено трудовий договір № 43/06, строком дії до 28.12.2013 року.

Згідно наказу ПП «Таксі п'ять»від 01.06.2010 року №01/06 автомобіль марки TOYOTA CARINA, д. н. з. НОМЕР_1, закріплений за водієм ОСОБА_2 на підставі трудовий договір від 01.06.2010 року № 43/06.

Державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції в Тернопільській області під час перевірки 12 жовтня 2011 року належного ПП «Таксі п'ять»транспортного засобу марки TOYOTA CARINA, державний номерний знак НОМЕР_1, 1997 рік випуску, під керуванням водія ПП «Таксі п'ять»ОСОБА_2, встановлено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»та вимог наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів на таксі за відсутності індивідуальної контрольної книжки водія.

За результатами перевірки складено акт від 12.10.2011 року № 058774 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, від підпису якого та надання пояснень водій відмовився.

Відповідно до пункту 25 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У відповідності до вказаних вимог Порядку територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області рекомендованим листом запрошувало на розгляд справи керівника або уповноважену особу ПП «Таксі п'ять», яке було одержано позивачем 27.10.2011 року, підтвердженням чого є відповідна відмітка на повідомленні про вручення (а.с.32).

Позивач на розгляд справи у територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області не з'явився.

На підставі акту від 12.10.2011 року № 058774 за допущене ПП «Таксі п'ять» порушення законодавства про автомобільний транспорт та у відповідності до абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»заступником начальника -начальником ВДК ТУ Головавтотрансінспекції у Львівській області Харієм М.С. 08.11.2011 року винесено постанову № 136037 про застосування фінансових санкцій у сумі 1700,00 грн.

Відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Відповідно до абзацу 3 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 5 статті 38 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, а саме для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:

для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до пункту 6.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 р. № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 р. за №811/18106 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що обов'язок по веденню індивідуальної контрольної книжки покладено на водія, який керує транспортним засобом.

Як вбачається з акту перевірки від 12 жовтня 2011 року № 058774 (а.с.29), посадовими особами органу державного контролю встановлено відсутність індивідуальної контрольної книжки при наданні послуг по перевезенню пасажирів на таксі.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив відсутність 12.10.2011 року у водія ОСОБА_4 індивідуальної контрольної книжки, пояснивши, що вона зберігалася на підприємстві по причині вихідного дня у водія і використання автомобіля марки TOYOTA CARINA, д.н.з. НОМЕР_1, для власних потреб.

Враховуючи передбачений чинним законодавством про автомобільний транспорт обов'язок водія по веденню індивідуальної контрольної книжки та те, що обліковий період (01.10.11-15.10.11 року) не закінчився, індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_4 (а.с.40) повинна була бути у нього при керуванні транспортним засобом незалежно від мети його використання.

Крім цього, судом встановлено, що автомобіль марки TOYOTA CARINA, д.н.з. НОМЕР_1, оздоблений характерною для таксі розпізнавальною атрибутикою та на ньому встановлено таксометр та друкуючий пристрій, які ніколи, в т.ч. і 12.10.2011 року, не демонтувалися, що дає можливість постійного використання цього автомобіля саме як таксі водієм, за яким він закріплений.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Встановлені судом фактичні обставини спростовують доводи позивача про необґрунтованість та неправомірність спірної постанови.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надано докази правомірності прийнятого ним рішення про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувану позивачем постанову про застосування фінансових санкцій № 136037 від 08.11.2011 року, суд прийшов до висновку, що така прийнята відповідачем з дотриманням вимог Закону України «Про автомобільний транспорт»та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 р. № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 р. за №811/18106, і передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Враховуючи наведене, суд дійшов до переконання, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, постанова № 136037 від 08.11.2011 року про застосування до ПП «Таксі п'ять»фінансових санкцій винесена правомірно, тому позов є безпідставним.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Хома О.П.

Суддя Кухар Н.А.

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови виготовлений 13 червня 2012 року.