Ухвала

від 13.06.2012 по справі 2/1416-30/133а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 р. Справа № 13062/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного закладу «Галицька районна санітарно-епідеміологічна станція міста Львова» Міністерства охорони здоров'я України на постанову господарського суду Львівської обл. від 12.01.2010р. в адміністративній справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській обл. до Державного закладу «Галицька районна санітарно-епідеміологічна станція міста Львова» Міністерства охорони здоров'я України про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін,-

В С Т А Н О В И Л А:

05.10.2006р. позивач Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській обл. звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог, просила стягнути з відповідача Державного закладу /ДЗ/ «Галицька районна санітарно-епідеміологічна станція міста Львова» Міністерства охорони здоров'я України в дохід державного бюджету Галицького району м.Львова 13091 грн. 10 коп. необгрунтовано отриманої виручки та економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (а.с.5-7, 71).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 12.01.2010р. заявлений позов задоволено, стягнуто з відповідача ДЗ «Галицька районна санітарно-епідеміологічна станція міста Львова» в дохід державного бюджету Галицького району м.Львова 13091 грн. 10 коп. необгрунтовано отриманої виручки та економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а також в дохід Державного бюджету України стягнуто 03 грн. 40 коп. судового збору (а.с.78-81).

Не погодившись із винесеним судовим рішення, його оскаржив відповідач ДЗ «Галицька районна санітарно-епідеміологічна станція міста Львова», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.85-88).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про включення до затверджених постановою КМ України № 1351 від 27.08.2003р. «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби» тарифів суми податку на додану вартість /ПДВ/, хоча сам текст постанови, перелік робіт і послуг засвідчує, що ПДВ не був включений до тарифів, так як про це в самій постанові нічого не зазначено; також відповідач не може нести відповідальності за вищевказані порушення, оскільки ним були вжиті всі необхідні заходи для недопущення правопорушення, також судом не враховані приписи п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській обл. проведено перевірку відповідача ДЗ «Галицька районна санітарно-епідеміологічна станція міста Львова» на предмет дотримання протягом 12.09.2003р.-06.10.2004р. останнім державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби відповідно до постанови КМ України № 1351 від 27.08.2003р., по результатам якої складено Акт перевірки № 001237 від 06.10.2004р. (а.с.8-10).

Згідно складеного Акта позивачем виявлені порушення відповідачем державної дисципліни цін, зокрема, застосування останнім в період з 01.09.2003р. по 01.10.2004р. тарифів на платні послуги, затверджених постановою КМ України № 1351 від 27.08.2003р., з нарахуванням непередбаченої націнки в розмірі 20 відсотків; при цьому необґрунтовано одержана виручка склала 5696 грн. 87 коп.

Відповідно до рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській обл. № 4 від 27.12.2004р. за виявлене порушення державної дисципліни цін до відповідача застосовані економічні санкції на загальну суму 17090 грн. 61 коп. (а.с.13).

В цілях добровільної сплати необґрунтовано одержаної виручки та суми економічних санкцій позивач скерував на адресу відповідача претензію № 4 від 27.12.2004р., яка була залишена відповідачем без задоволення (а.с.14).

Постановою господарського суду Волинської обл. від 13.05.2008р. по справі № 2/1617-22/364А позов ДЗ «Галицька районна санітарно-епідеміологічна станція міста Львова» задоволено частково; визнано недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській обл. № 4 від 27.12.2004р. в частині застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 3999 грн. 51 коп. (а.с.74, 75-76).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009р. апеляційні скарги ДПА у Львівській обл. та ДЗ «Галицька районна санітарно-епідеміологічна станція міста Львова» на постанову господарського суду Волинської обл. від 13.05.2008р. в справі № 2/1617-22/364А залишено без задоволення, а вказану постанову - без змін (а.с.72-73).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно діючого порядку ціноутворення фіксовані тарифи встановлюються з урахуванням кінцевої вартості послуг для споживача, тому встановлені постановою КМ України № 1351 від 27.08.2003р. тарифи на платні послуги включали ПДВ, оскільки в постанові не було зазначено протилежне.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і обґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» КМ України надано право визначати перелік та тарифи на платні послуги, які надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби.

Постановою КМ України № 1351 від 27.08.2003р. «Про затвердження тарифів на роботи та послуги, що виконуються та надаються за плату установами і закладами санітарно-епідеміологічної служби» затверджені фіксовані тарифи на платні послуги, що надаються санітарно-епідеміологічними станціями.

Виходячи із принципів діючого порядку ціноутворення, регульовані тарифи встановлюються з урахуванням кінцевої вартості послуг для споживача, тому включають в себе податок на додану вартість.

Поряд з цим, із змісту постанови КМ України № 1351 від 27.08.2003р. слідує, що у затверджених тарифах податок на додану вартість окремим рядком не виділений, при цьому не вказується на те, що вартість тарифу визначена без ПДВ; в новій редакції постанови згідно постанови КМ України № 662 від 11.05.2006р. передбачено затвердження тарифів без урахування ПДВ, таким чином тариф визначався з урахуванням податку на додану вартість (оскільки у постанові не було зазначено протилежне).

Твердження апелянта про неврахування судом вимог п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки положення цієї статті свідчать про те, що як у вільний, так і регульований тариф включаються акцизний збір, ввізне мито, інші загальнодержавні податки та збори (обов'язкові платежі), до яких належить також податок на додану вартість. Оскільки наведене у цій статті визначення стосується бази оподаткування податком на додану вартість, то як з вільних, так і регульованих тарифів виключається вказаний податок для уникнення подвійного оподаткування.

Також чинне законодавство не містить поняття вільна або регульована ціна з ПДВ, а визначає лише поняття вільна або регульована ціна (тариф) без ПДВ, що є базою оподаткування.

Оскільки відповідно до п.1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затв. спільним наказом Мінекономіки України та Міністерства фінансів України № 298/519 від 03.12.2001р., включення непередбачених законодавством націнок до регульованих тарифів є порушенням порядку встановлення і застосування тарифів, за які накладаються економічні санкції, тому додатково нарахована сума податку на додану вартість є необґрунтовано отриманою виручкою.

Додатково колегія суддів враховує, що органом державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами), відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затв. постановою КМ України № 1819 від 13.12.2000р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є Державна інспекція з контролю за цінами , яка є урядовим органом державного управління та діє у складі Мінекономіки і підпорядковується останньому.

Згідно з п.11 вказаного Положення Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені п.п.5, 6 Положення.

За змістом абзацу третього п.4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Відповідно до п.5 Положення Держцінінспекція, зокрема, має право приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необгрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.

Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України № 298/519 від 03.12.2001р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держцінінспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

У разі незгоди з прийнятим рішенням спір про визнання його недійсним вирішується господарським судом.

У випадку невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами в 30-денний термін подає позов до місцевого господарського суду про примусове стягнення суми економічних санкцій разом з третім примірником рішення.

Виходячи із системного аналізу наведених норм слідує, що під час розгляду вказаного позову суд перевіряє правильність обчислення необґрунтовано отриманої виручки та застосованих економічних санкцій; питання правомірності винесення рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а також наявності допущених порушень законодавства про ціни і ціноутворення, складають предмет окремого позову.

Між тим, рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській обл. № 4 від 27.12.2004р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін оскаржувалося відповідачем в судовому порядку, при цьому правомірність прийняття останнього (в частині) підтверджена рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо обчислення необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 13091 грн. 10 коп., то її правильність стверджується матеріалами перевірки (а.с.12, 22-23).

Економічні санкції розраховані позивачем у відповідності до вимог ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та п.п.3.1, 3.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами.

За таких обставин загальна сума необґрунтованої виручки, одержаної відповідачем внаслідок вищевказаних порушення, та застосованих економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін склала 13091 грн. 10 коп. та підлягає стягненню в дохід державного бюджету.

Таким чином, представленими доказами позивачем в порядку ч.2 ст.71 КАС України доведено правомірність своїх вимог, через що заявлений позов є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного закладу «Галицька районна санітарно-епідеміологічна станція міста Львова» Міністерства охорони здоров'я України на постанову господарського суду Львівської обл. від 12.01.2010р. в адміністративній справі № 2/1416-30/133А/5015 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний