Рішення

від 06.06.2012 по справі 2608/3779/12

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 2608/3779/12

пр. № 2/2608/3421/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Техніка», третя особа: голова правління ЗАТ «Техніка»ОСОБА_2 про захист порушених прав, що виникають із трудових відносин,

В С Т А Н О В И В :

24.02.2012 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за період з 01.01.2005 року по 27.05.2011 року, середного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 28.05.2011 року та судові витрати. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 01.01.2005 року по 27.05.2011 року вона працювала на посаді головного бухгалтера ЗАТ «Техніка»та була звільнена з займаної посади за власним бажанням згідно наказу № 15 від 27.05.2011 року. В порушення ст. 116 КЗпП України в день звільнення ЗАТ «ТЕХНІКА»не виплатила їй нараховану заробітну плату за квітень-травень 2011 року в сумі 2842,15 грн. та грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток за період з 01.01.2005 року по 27.05.2011 року в сумі 4259,64 грн. Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення до суду відповідач не виплатив їй нараховану заробітну плату, просила також стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 28.05.2011 року в сумі 13843,83 грн.

04.05.2012 року позивач збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату за травень 2011 року в сумі 1173,03 грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток за період з 01.01.2005 року по 27.05.2011 року в сумі 4121,04 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 28.05.2011 року по 23.05.2012 року в сумі 18871,71 грн.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач і третя особа заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав їх необгрунтованості. Зазначали про проведення з ОСОБА_1 розрахунку при звільненні в повному обсязі відповідно до вимог трудового законодавства. В підтвердження виплати заробітної плати за травень 2011 року, посилаються на видатковий касовий ордер від 27.05.2011 року та акт про відмову від вчинення підпису у видатковому касовому ордері. Щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, стверджують про відсутність підстав для здійснення такої компенсації, оскільки у позивачки при звільненні не було невикористаних днів щорічних відпусток.

Голова правління ЗАТ «Техніка», ОСОБА_2, в судовому засіданні пояснив, що 27.05.2011 року він звільнив ОСОБА_1, видав їй трудову книжку і заробітну плату за травень 2011 року, після чого позивач відмовилася від підпису про отримання заробітної плати. Все відбувалося після обіду в його кабінеті, до якого в цей час заходив заступник ОСОБА_4 Також, стверджував, що вказані обставини може підтвердити його секретар, ОСОБА_5, яка сиділа в приймальні, але все чула і бачила, тому що двері в його кабінеті були відкриті. З приводу невикористаних днів щорічних відпусток пояснив, що на підприємстві видано наказ, відповідно до якого на новорічні і травневі свята працівники підприємства в рахунок основної щорічної відпустки отримують приблизно по 10 календарних днів відпустки, при прийомі на роботу, працівники усно повідомляються про вказане. За таких обставин стверджує про відсутність у ОСОБА_1 невикористаних днів щорічних відпусток. ОСОБА_2 підтвердив факт того, що ОСОБА_1 письмово не повідомлялася про належні їй при звільненні виплати.

В судове засідання викликалися свідки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Свідок, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює затупником голови правління ЗАТ «Техніка», пояснив, що бачив, як ОСОБА_2 предавав ОСОБА_1 кошти, дати і часу не пам'ятає, що це були за кошти і яка сума коштів він теж не знає. Відбувалося все приблизно після обіду, те, що позивач того дня отримала заробітну плату за травень 2011 року в сумі 1173,03 грн., знає зі слів директора. Акт про відмову від вчинення підпису у видатковому касовому ордері від 27.05.2011 року він не складав, а лише підписав на прохання директора, акт для підпису йому надала секретар. Підтвердив існування на підприємстві практики, відповідно до якої, на новорічні і травневі свята працівники підприємства в рахунок основної щорічної відпустки отримують приблизно по 10 календарних днів відпустки.

Свідок, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, працює секретарем ЗАТ «Техніка», пояснила, що 27.05.2011 року після обіду до кабінету директора прийшла ОСОБА_1, ОСОБА_2 запропонував їй отримати заробітну плату, яка сума передавалася не знає, кошти не перераховувалися. ОСОБА_5 стверджує, що весь час вона перебувала в кабінеті ОСОБА_2 Акт про відмову від вчинення підпису вона не складала, тогож дня акт не складався, підписувала його через певний час.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Встановлено, що з 01.01.2005 року по 27.05.2011 року ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера ЗАТ «Техніка».

За час роботи на ЗАТ «Техніка»з 01.01.2005 року по 27.05.2011 року позивач фактично використала 77 днів щорічної основної відпустки, а саме: у 2007 році 21 день згідно з наказом № 18 від 08.08.2007 року, у 2008 році 21 день згідно з наказом № 18 від 08.08.2008 року, у 2009 році 7 днів згідно з наказом № 18 від 25.09.2009 року, у 2010 році 28 днів згідно наказів № 17 від 24.06.2010 року, № 24 від 20.08.2010 року та № 28 від 24.09.2010 року (а.с. 60 -74). Згідно довідки відповідача від 20.04.2012 року, дохід позивача за період з 01.06.2010 року по 28.05.2011 року склав 18031,58 грн. За травень 2011 року ОСОБА_1 нараховано 1431,58 грн., сума до виплати складає 1173,03 грн. (а.с. 129)

27.05.2011 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням згідно наказу № 15 від 27.05.2011 року, про що зроблено запис в трудовій книжці (а.с. 32, 56). Про нараховані суми, належні їй при звільненні, власник або уповноважений ним орган письмово не повідомив ОСОБА_1, що визнається відповідачем.

При звільненні позивачки, ЗАТ «ТЕХНІКА»не здійснило їй виплату заробітної плати за травень 2011 року в сумі 1173,03 грн. та грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за період з 01.01.2005 року по 27.05.2011 року. У зв'язку чим, 18.11.2011 року позивач звернулася до ЗАТ «ТЕХНІКА»з письмовою вимогою про здійснення розрахунку при звільненні та про видачу наказу про звільнення з роботи, в якій просила письмово повідомити її про нараховані суми, належні їй при звільненні з ЗАТ «ТЕХНІКА». Вказана вимога була відправлена на адресу ЗАТ «ТЕХНІКА»поштою цінним листом з описом вкладення, проте, відправлення не було вручене та повернулося за закінченням терміну зберігання (а.с. 11-16).

Відповідно до наказу «Про облікову політику підприємства»від 02.01.2006 року №1 (а.с. 85-90) заробітна плата працівникам ЗАТ «ТЕХНІКА»видається із каси підприємства 10 числа місяця (пункт 19.1 наказу ).

Стаття 116 КЗпП встановлює строки розрахунку при звільненні. Відповідно до вказаної норми при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Встановлено, що за травень 2011 року ОСОБА_1 нараховано 1431,58 грн., сума заробітної плати до виплати складає 1173,03 грн. Відповідач стверджує про здійснення вказаної виплати і посилається на видатковий касовий ордер від 27.05.2011 року та акт про відмову від вчинення підпису у видатковому касовому ордері (а.с. 77, 82), позивач заперечує проти вказаних тверджень.

Встановлено, що заробітна плата працівникам ЗАТ «ТЕХНІКА»видається із каси підприємства. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), визначений «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року N 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за N 40/10320 (далі Положення). Пунктом 3.4 Положення встановлено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. Відповідно до пункту 3.5 Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видатковий касовий ордер, на який посилається відповідач, не відповідає наведеним вимогам Положення, на ньому відсутній підпис головного бухгалтера та отримувача заробітної плати. Голова правління ЗАТ «Техніка», ОСОБА_2, в судовому засіданні пояснив, що заробітну плату за травень 2011 року виплачував позивачці в своєму кабінеті, що підтверджує неможливість надання їй для підпису видаткового касового ордеру, оскільки в силу наказу «Про облікову політику підприємства»від 02.01.2006 року №1 заробітна плата працівникам ЗАТ «ТЕХНІКА»видається з каси і в силу Положення, саме в касі видаються видаткові касові ордери для підпису. За таких обставин, даний документ не є допустимим доказом.

Щодо Акту комісії ЗАТ «ТЕХНІКА»від 27.05.2011 року про відмову від вчинення підпису у видатковому касовому ордері, даний документ також не є допустимим доказом, оскільки він не є документом, який встановлює певні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходилася в кабінеті голови правління ЗАТ «Техніка»27.05.2011 року після обіду, в той час, акт, на який посилається відповідач, стосується 29.05.2011 року 09:15 год., тобто інший день, інша частина доби. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили суду, що не знали яка сума коштів передавалася позивачці і що це були за кошти, а тому їх підписи в акті не можуть підтверджувати отримання ОСОБА_1 саме заробітної плати за травень 2011 року в розмірі 1173,03 грн.

У суду відсутні належні та допустимі докази на підтвердження виплати ОСОБА_1 заробітної плати за травень 2011 року, за місцем виплати заробітної плати (каса підприємства), позивачка заробітну плату не отримувала. За таких обставин підлягає задоволенню вимога про стягнення не виплаченої заробітної плати за травень 2011 року в сумі 1173,03 грн.

Частково підлягає задоволенню вимога про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за період з 01.01.2005 року по 27.05.2011 року.

Відповідно до вимог ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону України «Про відпустки»уразі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору ( ч. 1 ст. 75 КЗпП, ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про відпустки»).

Враховуючи наведені положення законодавства, за час роботи на ЗАТ «ТЕХНІКА»з 01.01.2005 року по 27.05.2011 року ОСОБА_1 отримала право на 154 дні щорічної основної відпустки із розрахунку 24 дні на рік. Судом встановлено, що фактично за цей час позивач використала 77 днів.

Відповідач стверджує, що у позивача не було невикористаних днів щорічних відпусток, при цьому посилається на накази №56 від 29 грудня 1999 року та № 18 від 30 квітня 2000 року, відповідно до яких на підприємстві введено щорічно вихідні дні з 30 грудня по 10 січня та з 01 по 10 травня. Вказані вихідні дні зараховані до щорічних відпусток.

Вказані накази суперечать чинному законодавству та не можуть бути прийняті судом, як доказ перебування позивача у відпустці у зазначених в наказах періодах.

Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів (ч. 6 ст. 79 КЗпП, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про відпустки»).

В порушення вказаних норм накази, на які посилається відповідач, запроваджують відпустки без узгодження графіку відпусток з працівниками ЗАТ «ТЕХНІКА», без письмового повідомлення працівників про дату початку відпустки та порушують встановлені законом терміни основної безперервної частини відпустки.

Суду не надані докази ознайомлення позивача з вказаними наказами, з пояснень відповідача встановлено, що письмово працівники ЗАТ «ТЕХНІКА»з вказаними наказами не ознайомлювалися.

Відсутні будь-які докази перебування ОСОБА_1 у відпустках відповідно до зазначених наказів.

За таких обставин, суд не приймає до уваги накази №56 від 29.12.1999 року та № 18 від 30.04.2000 року, як належний доказ перебування позивача у відпустці.

Позивачі також посилаються на наказ від 11.08.2006 року № 22 «Про відпустку»(а.с. 59), який містить наступне формулювання: «вважати вибувшою у чергову відпустку з 21 серпня 2006 року по 10 вересня 2006 року за відпрацьований 2005 рік головного бухгалтера ОСОБА_1». Суд не приймає до уваги даний документ, оскільки в ньому відсутній підпис позивача про ознайомлення з наказом, що є порушенням ч. 11 ст. 10 Закону України «Про відпустки», а також до нього не додано заяви ОСОБА_1 про надання відпустки, в той час як до інших наказів «Про відпустку», такі заяви надаються. За таких обставин, наказ від 11.08.2006 року № 22 «Про відпустку»не підтверджує використння позивачем права на відпустку в зазначений у наказі період.

Враховуючи наведене, а також те, що позивач отримала право на 154 дні щорічної основної відпустки за час роботи у відповідача та фактично використала 77 днів, на підставі ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону України «Про відпустки»їй підлягає виплата грошової компенсації за 77 днів використаної щорічної відпустки.

Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі -Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки (п. 7 Порядку № 100).

Встановлено, що сумарний заробіток позивача за останні 12 місяців становив 18031,58 грн., за таких обставин грошова компенсація за невикористані дні щорічних відпусток за період з 01.01.2005 року по 27.05.2011 року становить:

(18031,58 : 354) * 77 = 3922,12 грн.

Де, 354 -це 365 календарних днів на рік мінус 11 святкових і неробочих днів, закріплених у ст. 73 КЗпП, а 77 -це кількість невикористаних днів щорічних відпусток.

Отже, грошова компенсація за невикористані дні щорічних відпусток за період з 01.01.2005 року по 27.05.2011 року, що підлягає стягненню з відповідача становить 3922,12 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Частиною 1 статті 117 КЗпП встановлено: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Підтверджений листом ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 8/ЗПІ/ 17 530 від 08.02.2012 року (а.с. 17) та довідкою відповідача № 3 від 20.04.2012 (а.с. 129) факт нарахування заробітної плати ОСОБА_1 на ЗАТ «ТЕХНІКА»у відповідних розмірах свідчить про відсутність між ОСОБА_1 та відповідачем спору про розмір належних їй сум при звільненні.

ЗАТ «ТЕХНІКА»не виконало обов'язок щодо проведення з ОСОБА_1, як із звільненим працівником, повного розрахунку, а тому це є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП.

Відповідно до абзацу 3 пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06.11.1992 № 9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку в зв'язку з затримкою розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку № 100).

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку № 100).

Згідно з довідкою Відповідача № 3 від 20.04.2012 (а.с. 129), за квітень 2011 року ОСОБА_1 нараховано 1600,00грн., за травень -1431, 58грн. Тому, заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні складає 3031,58 грн.:

1600,00 + 1431, 58 = 3031,58

Вказане підтверджується листом ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 8/ЗПІ/-17-530 від 08.02.2012 та довідкою ДПІ у Святошинському районі м. Києва, наданою на запит суду (а.с. 121).

За квітень та травень 2011 року ОСОБА_1 відпрацювала 39 робочих днів, а тому середньоденний заробіток складає 77,73грн.:

3031,58 / 39 = 77,73

Затримка розрахунку з ОСОБА_1 триває з 28.05.2011 року, а тому на день постановлення рішення (06.06.2012 року) затримка складає 258 робочих днів.

Отже, сума середнього заробітку за цей період має обчислюватися наступним чином:

258 Х 77,73 = 20054,34

Таким чином, у зв'язку з невиплатою ОСОБА_1 належних сум при звільненні, відповідач зобов'язаний виплатити на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі, що станом на 06.06.2012 року складає 20054,34 грн.

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на користь ОСОБА_1 до 23.05.2012 року в сумі 18871,71 грн.

Враховуючи закріплений у ст. 11 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

За таких обставин, стягненню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку на користь ОСОБА_1 до 23.05.2012 року в сумі 18871,71 грн.

Керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП, ст. ст. 57-60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Техніка»(ЄДРПОУ: 25280414, м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4, корпус «Ж») на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) нараховану, але не виплачену заробітну плату за травень 2011 року в сумі 1173 грн. 3 коп., грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток за період з 01.01.2005 року по 27.05.2011 року в сумі 3922 грн. 12 коп. (без урахування утримання податків та інших обов'язкових платежів), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 28.05.2011 року по 23.05.2012 року в сумі 18871 грн. 71 коп. (без урахування утримання податків та інших обов'язкових платежів) та судові витрати в сумі 107 грн. 30 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08.06.2012 року.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ