Постанова

від 29.03.2012 по справі 1170/2а-2568/11

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 року Справа № 1170/2а-2568/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Аіріс" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Аіріс" (надалі - ПП "Аіріс") звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Олександрійська ОДПІ) про встановлення відсутності компетенції (повноважень), скасування податкових повідомлень -рішень.

Позов мотивовано тим, що Олександрійською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Аіріс", якою встановлено факт формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціях з ТОВ "АВС Ресурси", які визнані податковим органом нікчемними угодами. На підставі цього відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення №0000752310 від 21.06.11 про донарахування податку на прибуток на суму 36 112, 50 грн., №0000762310 від 21.06.11 про донарахування податку на додану вартість на суму 28 890 грн. Вважаючи такі висновки відповідача протиправними, здійсненими з перевищенням службових повноважень та неправильним тлумаченням законів, позивач просить суд встановити відсутність компетенції (повноважень) Олександрійської ОДПІ по визнанню в акті №208/23-10-30225295 від 06.06.11 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Аіріс" правочинів нікчемними, а також скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позов не визнав, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень. Такі висновки обґрунтовані тим, що валові витрати та податковий кредит з ПДВ у грудні 2010 року сформовано позивачем за правочинами з ТОВ "АВС Ресурси", які здійснені без мети настання реальних наслідків та визнані податковим органом нікчемними. Посилаючись на результати проведених перевірок позивача та ТОВ "АВС Ресурси", якими встановлено відсутність в останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, вказує, що його діяльність полягала у проведенні операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, чим скористався позивач. З цих підстав просив суд у позові відмовити.

Ухвалою суду від 29.03.12 закрито провадження у справі за позовною вимогою ПП "Аіріс" до Олександрійської ОДПІ про встановлення відсутності компетенції (повноважень).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків , дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Приватне підприємство "Аіріс" з 30.12.98 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Олександрійської міської ради (а.с.44, т.1), перебуває на податковому обліку в Олександрійській ОДПІ.

Посадовою особою Олександрійської ОДПІ на підставі наказу №559 від 02.06.11 (а.с. 2, т.2) у період з 02.06.11 по 06.06.11 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Аіріс" з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "АВС Ресурси" за період з 01.12.10 по 31.12.10, результати якої оформлено актом №208/23-10-30225295 від 06.06.11 (а.с. 15-28, т.2).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення:

- ст.ст. 203, 215, 216, 627 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг);

- п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 28 890 грн. за ІV квартал 2010 року, за рахунок включення до складу валових витрат вартості матеріалів, отриманих від ТОВ "АВС Ресурси" по угодах, визнаних нікчемними;

- пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по угодах, визнаних нікчемними, в сумі 23 112 грн. за грудень 2010 року.

На підставі цього акту Олександрійською ОДПІ винесено такі податкові повідомлення-рішення:

- №0000752310 від 21.06.11, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення ст.3, п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 36 112, 50 грн., з яких 28 890 грн. - за основним платежем, 7 222, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 4, т.2)

- №0000762310 від 21.06.11, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 28 890 грн., з яких 23 112 грн. - за основним платежем, 5 778 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 5, т.2)

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, суд встановив, що за висновками акту перевірки №208/23-10-30225295 від 06.06.11, виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для донарахування позивачеві податкових зобов'язань, кваліфіковані податковим органом за п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і полягали в тому, що позивач сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ по господарським операціям з ТОВ "АВС Ресурси", які фактично не здійснювалися.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 11.2 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, для включення будь-яких витрат до складу валових витрат необхідні належні документи, які, зокрема, підтверджують факт отримання товарів (послуг) від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначеннями, наведеними у пункті 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Підпунктом 7.1 пункту 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачав, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених норм, право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів (робіт, послуг) з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів (послуг); характеристика товарів (робіт, послуг) з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими документами, визнаними подібними до зазначених Законом України "Про податок на додану вартість".

Отже, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат підприємства, а податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (далі - Положення №88).

Пунктом 1.2 Положення №88 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Пунктом 2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати та податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового розгляду справи представник відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягав на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ "АВС Ресурси". При цьому вказував, що висновками акту перевірки Кіровоградської ОДПІ від 16.03.11 №15/23-6/37231724 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АВС Ресурси" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.10 по 31.12.10" встановлено, що господарські операції між ТОВ "АВС Ресурси" та його контрагентами не підтверджуються , виходячи з реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. (а.с. 30- 43, т.2)

Заперечуючи ці доводи, представники позивача посилалися на те, що дані податкового обліку ПП "Аіріс" підтверджуються належними первинними документами - договорами, податковими накладними, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами прийняття виконаних підрядних робіт.

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що виявлені податковим органом під час перевірки позивача порушення стосуються господарських зобов'язань, що випливають із укладеного ним з ТОВ "АВС Ресурси" договору №01/12/10 від 01.12.10 на виконання робіт. За умовами цього договору ПП "Аіріс" (замовник) доручає, а ТОВ "АВС Ресурси" (підрядник) приймає на себе зобов'язання виконати роботи по поточному ремонту, зокрема, Ульянівської ЗОШ. (а.с. 71-72, т.1)

На виконання умов вказаного договору сторонами складено акти приймання виконаних підрядних робіт на загальну суму 138 671,67 грн.:

- №3 за грудень 2010 року на суму 7 078, 76 грн., в т.ч. ПДВ 1 179, 79 грн. (а.с. 75-77, т.1);

- №4 за грудень 2010 року на суму 18 967, 62 грн. в т.ч. ПДВ 31 61, 27 грн. (а.с. 117-124, т.1);

- №5 за грудень 2010 року на суму 34 715, 06 грн. в т.ч. ПДВ 5 785, 84 грн. (а.с. 85-88, т.1);

- №6 за грудень 2010 року на суму 77 910, 23 грн. в т.ч. ПДВ 12 985, 04 грн. (а.с. 101-105, т.1).

Сума 115 559, 72 грн. віднесена позивачем до складу валових витрат ІV кварталу 2010 року податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік. (а.с. 176 -177, т.1)

Крім того, ТОВ "АВС Ресурси" на адресу позивача виписані податкові накладні №251 від 29.12.10 на суму 7 078, 76 грн. (а.с. 82, т.1), №252 від 29.12.10 на суму 34 715, 06 грн. (а.с. 98, т.1), №253 від 29.12.10 на суму 77 910, 23 грн. (а.с. 114, т.1), №254 від 29.12.10 на суму 18 967, 62 грн. (а.с. 140, т.1), на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на загальну суму 23 111, 95 грн., включений до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року (а.с. 169-171, т.1).

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення №17 від 26.01.11, яким ПП "Аіріс" перераховано ТОВ "АВС Ресурси" 138 671,67 грн., в т.ч. ПДВ 23 111,95 грн.. (а.с. 145, т.1).

Згідно з поясненнями представників позивача, ТОВ "АВС Ресурси" було залучено позивачем у грудні 2010 року як субпідрядну організацію у зв'язку з недостатністю працівників ПП "Аіріс" для виконання власними силами усіх робіт на об'єктах Ульянівської ЗОШ І-ІІІ, з якою позивачем було укладено договори підряду на виконання ремонтних робіт у школі.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Суд встановив, що за своєю правовою природою договір на виконання робі №01/12/10 від 01.12.10 є договором будівельного субпідряду.

Так, як вбачається з досліджених у судовому засіданні копій актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, на підставі яких позивачем здійснювалася оплата робіт ТОВ "АВС Ресурси" (а.с. 75-77, 85-88, 101-105, 117-124, т.1) (а.с. 73- 74, 83- 84, 99-100, 115 -116, т.1), вони складені за типовими формами №КБ-2в та №КБ-3, затвердженими наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.02 №237/5, який був чинним до 04.12.09. Як передбачено пунктом 2 вказаного наказу, типова форма №КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" поширюється на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності. Типова форма №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" поширюється на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.

Аналогічні типові форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.09 №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві".

Згідно зі статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Згідно зі статтею 323 Господарського кодексу України договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.05 №668 затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (надалі - Загальні умови), які відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств, а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів. Положення Загальних умов застосовуються також щодо укладення та виконання договорів підряду на роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд.

Як передбачено пунктом 4 Загальних умов за договором підряду підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об'єкт будівництва), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов'язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх.

Згідно з пунктом 5 Загальних умов передбачено, що однією із істотних умовам договору підряду є, зокрема порядок залучення субпідрядників.

Відповідно до пункту 30 Загальних умов підрядник має право залучати до виконання договору підряду третіх осіб (субпідрядників) за згодою замовника.

Порядок залучення до виконання робіт субпідрядників передбачений пунктами 61-65 Загальних умов. Так, підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). При цьому договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених цими Загальними умовами. Підрядник відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Генеральний підрядник несе відповідальність перед субпідрядниками за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань за договором підряду, а перед замовником - за невиконання зобов'язань субпідрядниками. Генеральний підрядник координує виконання робіт субпідрядниками на будівельному майданчику, створює умови та здійснює контроль за виконанням ними договірних зобов'язань. Замовник і субпідрядник не можуть пред'являти один до одного претензії, пов'язані з порушенням умов договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Генеральний підрядник у порядку, встановленому договором підряду, погоджує із замовником питання про залучення до виконання робіт субпідрядників. Замовник може відмовити у такому погодженні з письмовим обґрунтуванням свого рішення.

Субпідрядники, що залучаються до виконання робіт, повинні відповідати кваліфікаційним та іншим вимогам, передбаченим у договорі підряду (мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, визначених договором субпідряду, досвід виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання, тощо).

Як передбачено пунктом 11 частини 1 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), такий вид господарської діяльності, як будівельна діяльність, відповідно до спеціального закону, підлягає ліцензуванню.

Порядок ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.07 №1396.

Згідно з пунктами 2, 3 вказаного Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа та фізична особа (підприємець) - суб'єкти господарської діяльності, що мають намір провадити будівельну діяльність, повинні отримати ліцензію згідно з цим Порядком. Ліцензування будівельної діяльності та контроль за додержанням ліцензійних умов здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами.

Судом встановлено, що ПП "Аіріс" здійснює будівельну діяльність на підставі ліцензії, виданої 05.08.08 Державною архітектурно-будівельною інспекцією. На підприємстві наявні трудові та технічні ресурси, необхідні для виконання робіт з капітального та поточного ремонту будівель та споруд, їх реконструкції та будівництва. (а.с. 98-125, т.2).

Воднораз, відповідно до інформації інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області, наданої на запит суду, ТОВ "АВС Ресурси" на час укладання договору з позивачем не мало ліцензії на здійснення будівельної або господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с. 97, т.2).

У ході розгляду справи представником позивача на підтвердження своїх доводів щодо необхідності залучення ТОВ "АВС Ресурси" до виконання субпідрядних робіт надано суду копії таких договорів підряду, укладених ним з Ульянівською ЗОШ І-ІІІ ступенів та відділом освіти Олександрійської районної державної адміністрації:

- № 501/03 від 01.03.10 на виконання поточного ремонту даху Ульянівської ЗОШ І-ІІІ ступенів загальною вартістю 99 601, 20 грн. (а.с. 53-55, т.2);

- № 503/03 від 04.03.10 на виконання усилення стін спортивного залу Ульянівської ЗОШ І-ІІІ ступенів загальною вартістю 80 454 грн. (а.с. 56-58, т.2);

- № 504/03 від 04.03.10 на виконання поточного ремонту системи опалення спортивного залу Ульянівської ЗОШ І-ІІІ ступенів загальною вартістю 35 155, 20 грн. (а.с. 59-61, т.2);

- № 524/03 від 10.03.10 на виконання поточного ремонту спортивного залу загальною вартістю 12 361,20 грн. (а.с. 62-64, т.2).

Перевіряючи ці доводи, суд установив, що, дійсно, між позивачем (підрядник), Ульянівською ЗОШ І-ІІІ ступенів (замовник) та відділом освіти Олександрійської РДА (платник) укладено договори підряду №501/03, № 503/03, №504/03, №524/03, які передбачали виконання робіт з поточного ремонту будівель і споруд та інших підрядних робіт із залученням бюджетних коштів.

Воднораз, дослідженням змісту вказаних договорів підряду, копії яких на вимогу суду надані іншими його сторонами - відділом освіти Олександрійської РДА (а.с. 211-213, 246-248, т.2, а.с.5-7, 38-40, т.3) та Ульянівською ЗОШ І-ІІІ ступенів (а.с. 148-149, 164 - 165, 175- 176, 182-183, т.3) встановлено, що всі вони датовані 20.12.10 і зареєстровані в Олександрійському управлінні Державного казначейства 28.12.10. Копією журналу реєстрації договорів, який вівся відділом освіти Олександрійської РДА, підтверджено факт укладання договорів підряду 501/03, № 503/03, №504/03, №524/03 саме у грудні 2010 року та присвоєння їм номерів відповідно до порядкового номеру реєстрації у вказаному журналі в порядку його зростання з початку календарного року. Ці обставини підтвердила також допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2, яка на той час обіймала посаду фахівця господарчої групи відділу освіти Олександрійської РДА та відповідно до своїх посадових обов'язків здійснювала візування та реєстрацію договорів, укладених відділом освіти Олександрійської РДА, у тому числі договорів підряду №501/03, № 503/03, №504/03, №524/03 від 20.12.10. З цих підстав суд не приймає до уваги наданий позивачем витяг з журналу реєстрації договорів ПП "Аіріс" за 2010 рік, оскільки внесена до нього інформація щодо реєстрації договорів №501/03, № 503/03, №504/03, №524/03 у березні 2010 року не узгоджується з іншими зібраними доказам. (а.с. 218 - 220, т.3).

Зокрема, як вбачається з наданої суду представником позивача виписки з його банківського рахунку, відділ освіти Олександрійської РДА оплатив йому вартість ремонтних робіт в Ульянівській ЗОШ І-ІІІ ступенів саме за виконання договорів №501/03, № 503/03, №504/03, №524/03 від 20.12.10. (а.с. 65- 66, т.2).

Наведене спростовує доводи позивача про укладання ним договорів підряду №501/03, №503/03, №504/03, №524/03 у березні 2010 року та відтак - ставить під сумнів факт укладання 01.12.10 позивачем з ТОВ "АВС Ресурси" договору на виконання субпідрядних робіт на об'єктах замовника, щодо яких позивач узяв на себе підрядні зобов'язання за договорами, що були укладені ним із замовником лише 20.12.10, оскільки це не узгоджується з нормами чинного законодавства щодо порядку укладання договорів підряду та субпідряду.

Дослідженням змісту договору №01/12/10 від 01.12.10, укладеного між ПП "Аіріс" та ТОВ "АВС Ресурси", встановлено, що за умовами вказаного договору ПП "Аіріс" (замовник) доручає, а ТОВ "АВС Ресурси" (підрядник) приймає на себе виконання робіт по поточному ремонту Ульянівської ЗОШ власними силами та з матеріалів замовника. Види, об'єм та вартість робіт визначається на підставі актів виконаних робіт.

Матеріали справи свідчать про те, що за актами приймання виконаних підрядних робіт, складених між позивачем та ТОВ "АВС Ресурси", останнім упродовж грудня 2010 року було виконано великий обсяг будівельно-монтажних та ремонтних робіт в Ульянівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, що в свою чергу потребувало значної кількості трудових ресурсів, основних фондів, обладнання та матеріалів.

Між тим, як установлено судом, у вказаний період у ТОВ "АВС Ресурси" були відсутні організаційні, кваліфікаційні та технологічні умови для виконання таких робіт.

Так, згідно з інформацією Кіровоградської ОДПІ, у якій на обліку перебуває ТОВ "АВС Ресурси", останнє не подавало до податкового органу розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого із них податку за формою 1ДФ, яке воно повинно було подавати у разі наявності найманих працівників у штаті або залучених за сумісництвом чи за договорами цивільно-правового характеру (а.с. 189, т.2). Так само ТОВ "АВС Ресурси" не звітувало до управління Пенсійного фонду України у м. Кіровограді та Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості про найманих працівників (а.с. 169, 90, 200, т.2)

Як свідчать декларації з податку на прибуток підприємства, подані ТОВ "АВС Ресурси" за ІІІ кв. 2010 року та за 2010 рік, у товариства були відсутні активи, запаси та основні фонди (а.с. 201 - 209, т.2).

Перевіряючи спеціальну податкову правосуб'єктність ТОВ "АВС Ресурси", як учасника спірної господарської операції, суд дослідив матеріали його реєстраційної справи, надані державним реєстратором виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, з яких вбачається, що ТОВ "АВС Ресурси" зареєстровано як юридична особа 30.07.10. На час реєстрації підприємства, а також станом на час укладання спірного договору №01/12/10 від 01.12.10, засновником та директором товариства був громадянин ОСОБА_3 Вказана особа значилася засновником та директором ТОВ "АВС Ресурси" до 08.06.11, коли державним реєстратором виконавчого комітету Кіровоградської міської ради була проведена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, зокрема щодо зміни складу засновників, керівника юридичної особи та особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреностей, у тому числі підписувати договори. З 08.06.11 засновником та керівником ТОВ "АВС Ресурси" значиться ОСОБА_4 (а.с.80 -91, т.2).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні 13.01.12 дав суду показання, що влітку 2010 року він став засновником та директором ТОВ "АВС Ресурси", де працював до літа 2011 року. З того часу ніякого відношення до діяльності ТОВ "АВС Ресурси" не має, передавши засновницькі права на товариство іншій особі. З приводу ПП "Аіріс" повідомив, що з вказаним суб'єктом господарювання ТОВ "АВС Ресурси" у кінці 2010 року мало фінансово - господарські відносини щодо надання послуг. При цьому ОСОБА_3 не зміг суду повідомити характер цих послуг, місце та період укладення договору, його вид та умови, місце та строки надання послуг, пославшись на те, що у вказаний період очолюване ним підприємство здійснило значний обсяг поставок та мало велику кількість контрагентів, що ускладнює його спогади про ці деталі.

Воднораз, у судовому засіданні 13.02.12 свідок ОСОБА_3 дав показання, що він частково пригадав характер взаємовідносин з ПП "Аіріс", які, за його свідченнями, полягали у виконанні ТОВ "АВС Ресурси" будівельних робіт за відповідним договором з позивачем, який був укладений в кінці осені 2010 року і стосувався проведення ремонтних робіт у школі. Засвідчив, що, після знайомства з директором ПП "Аіріс" ОСОБА_5 улітку 2010 року, восени того ж року між ними було досягнуто домовленість щодо виконання ремонтних робіт, при цьому за вказаний період він неодноразово (3-4 рази) зустрічався з ОСОБА_5 з приводу укладання та виконання даного договору. Суд критично оцінює такі показання, зважаючи на те, що у судовому засіданні директор ПП "Аіріс" ОСОБА_5 стверджувала, що особисто зустрічалася з ОСОБА_3 лише одного разу, за яких обставин - пояснити не змогла.

У судовому засіданні 13.01.12 свідок ОСОБА_3, наполягаючи на факті укладення з позивачем договору та його виконанні, послався на те, що до виконання робіт ним було залучено найманих працівників на умовах стажування без оформлення трудових відносин, а вся необхідна для здійснення ремонтних робіт техніка товариством була орендована. Суд критично оцінює такі показання, зважаючи на те, що ОСОБА_3 не зміг повідомити суду переліку та прізвища осіб - працівників інженерно-технічних спеціалістів і робітників, які фактично виконували будівельні, монтажні, ремонті та інші роботи, обумовлені відповідним договором, вели нагляд за виконанням та безпекою таких робіт, а також осіб, котрі здійснювали контроль від імені ПП "Аіріс" за ходом виконання цих робіт. Також не надано жодної інформації щодо власників будівельних машин і механізмів, які нібито ним залучалися з метою виконання вказаного договору та вартість експлуатації яких включена до актів та підсумкових відомостей ресурсів.

Такі обставини позбавляють суд можливості зібрати додаткові докази щодо перевірки фактичного виконання робіт ТОВ "АВС Ресурси" за замовленням позивача, використання ним як субпідрядником найманих працівників, машин і механізмів, матеріалів, виробів і конструкцій, як це відтворено в актах виконаних робіт.

Пояснення представника позивача - директора ПП "Аіріс" ОСОБА_5 та показання свідка - начальника виробничого відділу ПП "Аіріс" ОСОБА_6, які наполягали на тому, що роботи на об'єктах Ульянівської ЗОШ І-ІІІ ступенів виконувалися працівниками ТОВ "АВС Ресурси", судом до уваги не приймаються, зважаючи на їх зацікавленість у справі та те, що такі свідчення не підтверджені іншими доказами.

Воднораз, допитані у судовому засіданні в якості свідків директор Ульянівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_7 та завідуюча господарством Ульянівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_8 пояснили суду, що роботи з поточного ремонту спортзалу та даху школи у грудні 2010 року виконувалися ПП "Аіріс", з яким були укладені відповідні договори. Про залучення останнім до виконання обумовлених договорами робіт субпідрядника ТОВ "АВС Ресурси" їм, як представникам замовника, нічого не відомо, а громадянина ОСОБА_3 на шкільних об'єктах, які ремонтувалися, вони жодного разу не бачили. Прізвища осіб, які безпосередньо виконували ремонті роботи, були зайняті на машинах і механізмам, їм також не відомі, оскільки ними перевірявся лише факт та якість виконаних робіт, про що складено акти прийняття виконаних підрядних робіт у кінці грудня 2010 року. У зв'язку з недоліками виконаних робіт у спортивному залі школи та при ремонті її даху між сторонами договорів було складено дефектні акти і упродовж січня - лютого 2011 року ПП "Аіріс" усувало недоліки на об'єктах.

Зі змісту договору на виконання робіт №01/12/10 від 01.12.10 вбачається, що згідно з його умовами роботи виконуються з матеріалів замовника (ПП "Аіріс"). Воднораз, до актів та підсумкових відомостей ресурсів, які складалися про виконання вказаного договору, включено прямі витрати ТОВ "АВС Ресурси" (підрядника) у вигляді вартості матеріалів, виробів та конструкцій, використаних при підрядних роботах, що не узгоджується з умовами договору щодо виконання робіт з матеріалів замовника. З цього приводу представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні стверджувала, що ремонті роботи за договором №01/12/10 від 01.12.10 виконувалися як з матеріалів ПП "Аіріс", так і з матеріалів ТОВ "АВС Ресурси". Воднораз, свідок ОСОБА_3 дав суду показання, що при виконанні робіт використовувалися виключно матеріали ТОВ "АВС Ресурси". У свою чергу, свідок ОСОБА_6 - начальник виробничого відділу ПП "Аіріс", яка, за її твердженнями, здійснювала безпосередній контроль за виконанням робіт ТОВ "АВС Ресурси", наполягала на тому, що матеріали, а також машини і механізми, використані останнім при виконанні договору, належали ПП "Аіріс". При цьому доказів того, що сторонами договору у встановленому порядку оформлялися витрати матеріалів замовника, що витрачалися ТОВ "АВС Ресурси", як підрядною організацією, що виконувала роботи з цих матеріалів, зокрема шляхом складання актів про витрату давальницьких матеріалів за формою №М-23, затвердженою наказом Мінстату України від 21.06.96 №193, суду не надано. Це, а також розбіжності у показаннях представника позивача та свідків ставлять під сумнів факт використання ТОВ "АВС "Ресурси" матеріалів, а відтак - і факт виконання ним підрядних робіт для позивача.

Як передбачено пунктом 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.05 №668, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

Згідно з пунктом 101 Загальних умов оплата робіт, виконаних субпідрядниками, проводиться на підставі складених ними та підписаних генеральним підрядником документів про прийняття виконаних робіт та їх вартість і може проводитися безпосередньо генеральним підрядником або замовником, якщо це передбачено договором підряду та договором субпідряду. Якщо оплату робіт, виконаних субпідрядником, проводить замовник, генеральний підрядник, крім документів про обсяги та вартість виконаних робіт, подає замовнику документ про розподіл загальної суми коштів за виконані роботи між ним та субпідрядником.

Відповідно до пояснень щодо заповнення акту приймання виконаних підрядних робіт (типової форми № КБ-2в), викладеними у наказі Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.02 №237/5, яким керувалися сторони договору №01/12/10 від 01.12.10 при складанні актів, акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма №КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику).

Згідно з поясненнями щодо заповнення "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт" (типової форми №КБ-3) довідка за формою №КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва. Довідка складається щомісячно фахівцями будівельного підприємства, якщо підприємством у звітному періоді виконувались будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи, незалежно від форми власності цього підприємства та джерел фінансування цих робіт. Довідка складається у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - забудовнику.

Умовами пункту 5.2.3. договору №01/12/10 від 01.12.10 також передбачено обов'язок підрядника (ТОВ "АВС Ресурси") оформити виконані роботи у вигляді акта прийняття - здачі виконаних робіт на підставі їх фактичного об'єму та передати на розгляд та затвердження замовнику (ПП "Аіріс"). Останній згідно з умовами, викладеними у пункті 5.1.3. договору, зобов'язаний прийняти у підрядника виконані об'єми робіт, оформлені у формі акту виконаних робіт, розглянути, підписати та передати підряднику. У разі виявлення робіт, виконаних з відхиленням від будівельних норм та правил, замовник приймає ці роботи з зазначенням недоліків. (а.с. 71, т.1).

У судовому засіданні 13.02.12 представник позивача ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_3 надали суперечливі пояснення та показання щодо обставин складання актів прийняття виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2 та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3. Так, ОСОБА_5 вказала, що при прийманні підрядних робіт у ТОВ "АВС Ресурси", зважаючи на відсутність зауважень до їх виконання, акти та довідки складалися (виготовлялися) працівниками ПП "Аіріс", підписувалися нею, після чого передавалися на підпис ОСОБА_3 Однак останній стверджував, що акти складалися ним або працівниками ТОВ "АВС Ресурси", і після того, як ним підписувалися, передавалися на підпис директору ПП "Аіріс" ОСОБА_5

Інші документи, надані суду позивачем на підтвердження здійснення ТОВ "АВС Ресурси" підрядних робіт, а саме - розрахунки загальновиробничих витрат до актів №КБ-2, підсумкові відомості ресурсів, які за правилами складання кошторисної документації повинні були складатися підрядником та подаватися замовнику для перевірки вартості виконаних підрядних робіт, взагалі не містять жодної згадки про ТОВ "АВС Ресурси" та жодного підпису його уповноваженої особи, а підписані лише директором ПП "Аіріс" ОСОБА_5 та скріплені печаткою позивача. (а.с. 78-79, 80-81, 89-91, 92 -97, 106 -108, 125 -128, 129 -139, т.1)

При цьому суд відмічає, що акти прийняття виконаних підрядних робіт та довідки про їх вартість між ПП "Аіріс" та ТОВ "АВС Ресурси" підписані 29.12.10 (а.с. 74, 77, 84, 88, 100, 105, 113, 116, 124, т.1), тоді як акти прийняття виконаних робіт на цих же об'єктах підписані між ПП "Аіріс" та Ульянівською ЗОШ І-ІІІ ступенів ще 27.12.10. (а.с. 65 - 66, 232, 237, 250 т.2, а.с. 25, 137, 142, 147, 159, т.3), що свідчить, що генпідрядник здав роботи замовнику раніше, ніж ті були здані йому субпідрядником.

Між тим, відповідальність ПП "Аіріс", як генерального підрядника, перед замовником - Ульянівською ЗОШ І-ІІІ ступенів - за невиконання або неналежне виконання зобов'язань залученим ним субпідрядником, згідно з вимогами, встановленими чинним законодавством до виконання договорів субпідряду, обумовлювала першочергове прийняття ним робіт у субпідрядника перед тим, як передати їх замовнику. Однак, як свідчать матеріали справи, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акти прийняття виконаних підрядних робіт між ПП "Аіріс" (генпідрядником) та ТОВ "АВС Ресурси" (субпідрядником) підписані пізніше, ніж підписані відповідні довідки та акти між Ульянівською ЗОШ І-ІІІ ступенів (замовником) та ПП "Аіріс" (генпідрядником).

Як встановлено судом з пояснень представника позивача ОСОБА_5 та показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, при прийманні підрядних ремонтних робіт Ульянівською ЗОШ І-ІІІ ступенів у ПП "Аіріс" було виявлено недоліки на об'єктах, у зв'язку з чим ПП "Аіріс" упродовж січня - лютого 2011 року їх усувало. Наведені обставини спростовують доводи представників позивача та показання свідка ОСОБА_3 щодо якісного та своєчасного виконання ТОВ "АВС Ресурси" ремонтних робіт у кінці грудня 2011 року за договором №01/12/10 від 01.12.10 та приймання цих робіт без зауважень.

Отже, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "АВС Ресурси" робіт. Не заперечуючи факту виконання ремонтних робіт на об'єктах, суд дійшов до висновку, що участь у цих відносинах ТОВ "АВС Ресурси", як субпідрядника, на користь якого позивачем були переховані кошти, за рахунок чого було сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ, останнім не доведена.

Відсутність фактичного здійснення господарських операцій, відображених в актах прийняття виконаних робіт та податкових накладних (на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ), свідчить, що відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. З огляду на це, наявність актів та податкових накладних, які формально відповідають вимогам до їх оформлення, у спірних правовідносинах не є підставою для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, оскільки під час судового розгляду справи доведено, що відомості у таких документах щодо господарських операцій не відповідають дійсності. Вважаючи вказані документи штучно створеними, які не відображають реальний зміст та характер виконаних робіт, суд не приймає їх в якості належних доказів у справі.

Перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ "АВС Ресурси" за роботи, що фактично цим суб'єктом не виконувались, не було вчинено з метою отримання доходу, тому такі дії не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Суд зазначає, що правові наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт/послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Воднораз, як встановлено у судовому засіданні, позивач та його контрагент ставили за мету не виконання договорів, а складання документів, які б дали правові підстави позивачеві отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань.

Як вказав Верховний Суду України у постанові від 08.09.09 №09/143, надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Частиною 2 статті 161 КАС України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 цього Кодексу.

У зв'язку з підтвердженням доводів податкового органу про фіктивність робіт суд погоджується з висновками про безпідставність формування валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати виконавцям вартості робіт та відображення цих операцій у документах бухгалтерського обліку.

При цьому суд зазначає, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладеного правочину, на чому наполягав представник позивача, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) валових витрат та податкового кредиту з ПДВ позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства, що призвели до виникнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Доводи представників позивача, що на час здійснення спірних господарських операцій, за якими податковий орган визнав неправомірним формування валових витрат та податкового кредиту, ТОВ "АВС Ресурси" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, є непереконливими, оскільки ці обставини не спростовують висновків акту перевірки та встановлені у судовому засіданні обставини щодо недійсності взаємовідносин позивача з цим контрагентом.

А відтак, суд приходить до висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин з вказаними контрагентами знайшло своє належне підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність висновків податкового органу про порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", які стали підставою для донарахування йому оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 28 890 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 23 112 грн. Позивачем такі висновки не спростовані, а правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "АВС Ресурси" у грудні 2010 року належними доказами не підтверджена.

З 01.01.11 набув чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України (у редакції, яка діяла на час прийняття спірних рішень) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідальність у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з підстав, зазначених у пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, встановлена пунктом 123.1 статті 123 ПК України.

Так, відповідно до абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 ПК України (у редакції, яка діяла на час прийняття спірних рішень) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Отже, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірах 7 222, 50 грн. (28890 грн. х 25%) та 5 778 грн. (23 112 грн. х 25%) спірними податковими повідомленнями - рішеннями №0000752310 від 21.06.11, №0000762310 від 21.06.11 є правомірним.

Встановивши, що оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, суд не вбачає підстав для задоволення позову про їх скасування.

Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження йому судового збору, сплаченого при звернення до суду, відсутні.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш