Постанова

від 12.06.2012 по справі 2а/1270/3649/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3649/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: судді - Островської О.П.,

при секретарі - Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 730 300,48 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

10 травня 2012 року позивач Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 730 300,48 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідач зареєстрований в УПФУ в м. Лисичанську Луганської області як платник страхових внесків. Згідно ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, є страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. В порушення вищевказаних норм Закону, відповідач не в повному обсязі сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за період з 01.05.2009 по 01.04.2012 у сумі 730 300, 48грн., з якої:

за розділом I 32% - 650 192,96 грн.

за розділом I 2% - 80 107,52 грн.

В добровільному порядку суму заборгованості відповідач до ПФУ не перерахував. Тому позивач просив стягнути з відповідача несплачену суму заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 730 300,48 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 730 300,48 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на наступне. 11.05.2011 року за вх.№02/0955 на адресу ЛКСП «Лисичанськводоканал» надійшла Вимога про сплату боргу від 01.05.2011 року №601.13 на суму 730 300,48 грн. 16.06.2011 року за вх.№02/1254 на адресу відповідача з ВДВС Лисичанського МУЮ надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №26971012 від 08.06.2011 року, підставою для стягнення вказана вимога №601.13 видана 01.05.2011 року, відповідно до якої стягненню підлягає сума 730 300,48 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську. Отже, позивачем у даному позові заявлена вимога про стягнення суми заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 730 300,48 грн., щодо якої вже відкрито виконавче провадження, тобто ця сума вже стягується з підприємства у примусовому порядку. Вимога ПФУ у м. Лисичанську на цей час не відкликана, тому у разі постановлення судом рішення про стягнення заборгованості буде мати місце подвійне стягнення. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, яким встановлено новий єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. ч. 1 ст.1 Закону зазначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Порядок, підстави та строки сплати внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону № 1058-ІV всі відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно ст. 1 Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Ст. 3 Закону України №1058 визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Судом встановлено, що Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 03339851 та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області.(а.с.4,5,6).

Таким чином, відповідач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п.п. 4, 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно зі статтею 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Однак, порушуючи вимоги п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, відповідачем не були перераховані в граничні строки сплати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які нараховуються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР та вищевказаним Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у відповідача утворилася заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за період з 01.05.2009 по 01.05.2011 в сумі 730 300,48 грн., з якої:

за розділом I 32% - 650 192,96 грн.

за розділом I 2% - 80 107,52 грн. (а.с.8-26)

У зв'язку з несплатою суми заборгованості, відповідачу, на підставі ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, позивачем на адресу відповідача спрямована вимога від 01.02.2012 року №Ю 601.21 на загальну суму 730 300,48 грн.(а.с.27). Зазначена вимога отримана відповідачем, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.(а.с.27)

Крім того, розмір заборгованості - 730 300,48 грн. підтверджується актом звірки розрахунків по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування станом на 01.04.2012 року №277, який був підписаний начальником УПФУ в м. Лисичанську, керівником та бухгалтером підприємства.

Станом на день розгляду спору заборгованість, визначена вказаною вимогою, відповідачем у повному обсязі не сплачена, вищевказана вимога про сплату боргу відповідачем не оскаржена. Доказів зворотного суду не надано.

Частиною 3 статті 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 8.6 постанови Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (з подальшими змінами) «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» вимога вважається відкликаною, якщо є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, що зазначені в вимозі. Вимога вважається відкликаною у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки державним виконавцем вже відкрито виконавче провадження про стягнення зазначеної у позові суми згідно вимоги позивача, оскільки Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, передбачає відкликання зазначених вимог після прийняття рішення суду з цього приводу (п.п. "ґ" п. 8.6. вказаної Інструкції).

Оскільки до теперішнього часу відповідач заборгованість в повному обсязі не сплатив, вимогу про сплату боргу не оскаржив, та не узгодив з органами Пенсійного фонду, суд вважає за необхідне стягнути з Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» заборгованість по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 730 300,48 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 14 червня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 730 300,48 грн. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» (93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 168, р/р 2600802827810 АБ «Кліринговий дім», МФО 300647, код 03339851) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 347, р/р 25600301733 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, код 21792407) суму заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 730 300,48 грн. (сімсот тридцять тисяч триста грн. 48 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі буде складено та підписано 14 червня 2012 року.

СуддяО.П. Островська