Постанова

від 14.06.2012 по справі 5750/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 червня 2012 р. № 2-а- 5750/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника відповідача - Сорочан Н.В.,

представника відповідача - Бражнікової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби до Малого приватного підприємства "Атос" про нарахування та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд з урахуванням наданих уточнень нарахувати МПП «Атос» код 22622601 за рахунок активів розраховані із застосуванням звичайних цін податкові зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем 387815,00 грн. та за штрафними санкціями 96953,75 грн., а також з податку на додану вартість за основним платежем 310252,00 грн. та 77563,00 грн. штрафних санкцій; зобов'язати сплатити МПП «Атос» код 22622601 за рахунок активів розраховані із застосуванням звичайних цін податкові зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем 387815,00 грн. та за штрафними санкціями 96953,75 грн., а також з податку на додану вартість за основним платежем 310252,00 грн. та 77563,00 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Московському районі міста Харкова проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності МПП «Атос» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт від 02.06.2011р. №1710/23/22622601. Проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.11 у загальній сумі 1551260,0 грн. Зазначені висновки ґрунтуються на тому, що МПП «Атос» у перевіряємому періоді придбано сірників у пов'язаної особи вище рівня звичайної ціни, чим встановлено завищення валових витрат у загальній сумі 1551260,0 грн., що було встановлено під час проведення перевірки. Таким чином, позивач вважає, що МПП «Атос» має податкові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 387815,00 грн. та за штрафними санкціями 96953,75 грн., а також з податку на додану вартість за основним платежем 310252,00 грн. та 77563,00 грн. штрафних санкцій, що ним не сплачені.

Ухвалою суду від 31.05.2012 року відповідача - Державну податкову інспекцію у Московському районі міста Харкова, замінено його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова).

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Таким чином, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, при цьому посилалися на те, що МПП «Атос» були придбані сірники «Балабановские» у МПП «БЕКАР ІМПЕКС» виходячи з договірної ціни, яка не перевищувала звичайну ціну, встановлену п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, відповідач вважає, що при визначені звичайної ціни позивачем у повному обсязі не було проведено дослідження ринку для того, щоб зробити висновок стосовно завищення рівня звичайної ціни; а при визначенні собівартості ввезених сірників позивачем за основу була взята вартість сирників без урахування додаткових витрат пов'язаних з їх придбанням, а саме транспортні витрати до митного кордону України та по території України, сплата мита, послуги брокеру тощо. У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що ціна, за якою МПП «Атос» імпортує сірники, не перевищує встановленого законодавством України рівня звичайної ціни.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлень від 25.02.2011 року №252, від 28.03.2011 року №410 (а.с. 86-87 том 1) фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено документальну планову виїзну перевірку Малого приватного підприємства «Атос» (далі - МПП «Атос») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, на підставі якої було складено акт від 02.06.2011 року №1710/23/22622601 (а.с. 10-84 том 1).

Висновками акту перевірки від 02.06.2011 року №1710/23/22622601, зокрема, встановлено, що позивачем в порушення п. 1.20 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат віднесені суми витрат з недотриманням умов формування бази оподаткування, у зв'язку з придбанням послуг у пов'язаної особи, яка визначається виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання у загальній сумі 1551260,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року у сумі 515745,00 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 809665,00 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 225850,00 грн.; в порушення п. 1.18 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» здійснено придбання сірників «Балабановские» вище рівня звичайної ціни на загальну суму ПДВ 310252,00 грн., в тому числі за травень 2010 року у сумі 71319,00 грн., за червень 2010 року у сумі 31830,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 9324,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 152609,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 22571,00 грн., за грудень 2010 року у сумі 22599,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001312302 від 26.07.2011 року про визначення МПП «Атос» податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 387815,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 310252,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 77563,00 грн.; № 0001302302 від 26.07.2011 року про визначення МПП «Атос» податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 484768,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 387815,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 96953,75 грн. (а.с. 18-19 том 2).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені МПП «Атос» у адміністративному порядку, за результатами якого такі рішення були відкликані, а ДПІ у Московському районі м. Харкова зобов`язано звернутися до суду з позовом про збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток із застосуванням звичайних цін.

На виконання зазначеної вказівки позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п.п. 20.1.38 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Як встановлено судом, підставою для висновку про порушення відповідачем п. 1.20 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1.18 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» стало включення відповідачем до складу податкового кредиту сум ПДВ та віднесення до складу валових витрат сум витрат у 2-4 кварталі 2010 року по придбаному у МПП «БЕКАР ІМПЕКС» товару - сірники «Балабановські», по ціні, яка, на думку позивача, перевищує рівень звичайних цін на даний товар. При цьому, позивач посилається на те, що МПП «БЕКАР ІМПЕКС» є пов'язаною особою, оскільки його є засновником та директором є ОСОБА_3, що у свою чергу є засновником та директором МПП «Атос».

Суд вважає таке твердження позивача необґрунтованим та таким, що спростовується встановленими у справі фактичними обставинами, з огляду на наступне.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", що був чинним на момент виникнення спірних відносин, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що був чинним на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", що був чинним на момент виникнення спірних відносин, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що був чинним на момент виникнення спірних відносин, встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що МПП «Атос» за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року було імпортером сірників «Балабановські».

За період з 2-4 квартали 2010 року МПП «Атос» здійснювало придбання сірників «Балабановські» у підприємства МПП «БЕКАР ІМПЕКС» на підставі договору поставки від 05.01.2010 року (а.с. 153 том 1), що підтверджено видатковими накладними №РН-0000011 від 30.04.2010 року, №РН-0000018 від 31.05.2010 року, №РН-0000033 від 30.06.2010 року, №РН-0000060 від 24.08.2010 року, №РН-0000058 від 31.08.2010 року, №РН-0000075 від 30.09.2010 року, №РН-0000112 від 29.11.2010 року, та податковими накладними №90329 від 30.04.2010 року, №90343 від 31.05.2010 року, №90360 від 30.06.2010 року, №90390 від 31.08.2010 року, №90400 від 30.09.2010 року, №90422 від 29.11.2010 року (а.с. 138-144, 146-152 том 1).

Як встановлено судом та визнається позивачем в акті перевірки, що у 2-4 кварталі 2010 року МПП «Атос» було включено до складу податкового кредиту ПДВ по вказаним податковим накладним на загальну суму 310252,00 грн. та віднесено до складу валових витрат суми витрат по придбанню у МПП «БЕКАР ІМПЕКС» сірників «Балабановські» у загальній сумі 1551260,00 грн.

Вартість одиниці (тис. кор.) сірників «Балабановські» за переліченими накладними склала у квітні 2010 року -87,30 грн. без урахування ПДВ, у травні 2010 року - 78,74 грн. без урахування ПДВ, у червні 2010 року -76,54 грн. без урахування ПДВ, у серпні 2010 року - 78,00 грн. без урахування ПДВ, у вересні 2010 року - 78,94 грн. без урахування ПДВ, у листопаді 2010 року - 80,91 грн. без урахування ПДВ.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Таким чином, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

При цьому, обґрунтування рівня звичайних цін вимагає врахування не тільки цін на однорідні та ідентичні товари у відповідний період, але й особливостей умов поставки, рівня рентабельності відповідної категорії товару, його якості, терміну придатності та інших факторів, які впливають на процес ціноутворення.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 02.06.2011 року №1710/23/22622601, висновки про придбання сірників вище рівня звичайної ціни позивач здійснив при зрівнянні цін сірників «Балабановські» на митній території у пов'язаної особи та у нерезидента, в ході чого встановлено, що ціна на митній території сірників у пов'язаної особи складає у квітні - вересні 2010 року від 0,065 грн. - 0,0678 грн., у листопаді - грудні від 0,08091 грн. - 0,08667 грн., а у нерезидента ціна сірників «Балабановські» складає у квітні - вересні 2010 року від 0,06584 грн. - 0,06786 грн., у листопаді - грудні 2010 року від 0,07646 грн.

Однак, слід відмітити, що податковим органом не наведено жодних фактичних даних, які б засвідчували співставність умов господарських операцій з придбання сірників у МПП «БЕКАР ІМПЕКС» та у нерезидента.

Так, судом встановлено, що при проведенні перевірки та складанні вищевказаного акту, позивачем не досліджувались питання кількості (обсягу) товарів за правочинами, що були вчинені при кожній поставці товару, питання строків виконання зобов'язань за цими правочинами, питання умов платежів, ані питання рентабельності відповідної категорії товару, його якості, будь-які інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну товару.

Тобто, позивачем у повній мірі, не було проведено дослідження ринку для того, щоб зробити висновок стосовно завищення рівня звичайної ціни.

Крім того, позивачем не зазначено, які саме договори та первинні документи по правочинам між позивачем та нерезидентами досліджувались під час проведення перевірки, та які саме умови вказаних договорів порівнювались із умовами договору між МПП «Атос» та МПП «БЕКАР ІМПЕКС».

Крім того, податковим органом при визначенні собівартості ввезених сірників не були враховані додаткові витрати пов'язані з їх придбанням, а саме транспортні витрати до митного кордону України та по території України, підтверджених актами виконаних робіт щодо наданих транспортно - експедиційних послуг №49 від 01.12.2010 року, №ОЭ-0001227 від 25.08.2010 року, №ОЭ-0000953 від 06.07.2010 року, №ОЭ-0000952 від 06.07.2010 року, №ОЭ-0000572 від 11.05.2010 року, від 27.04.2010 року, №54 від 06.08.2010 року, №ОЭ-0000796 від 05.06.2010 року, №ОЭ-0001156 від 10.08.2010 року, №44 від 29.11.2010 року, №43 від 29.11.2010 року, №50 від 01.12.2010 року, №ОЭ-0000851 від 22.06.2010 року, №ОЭ-0000852 від 22.06.2010 року (а.с. 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136 том 1), а також сплата мита, послуги брокеру тощо, що вбачається з таблиці «Аналіз цін на сірники» (а.с. 96 том 1).

Відповідно до п.п. 1.20.8. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів невідповідності рівню звичайної ціни вартості придбаних у МПП «БЕКАР ІМПЕКС» сірників «Балабановські».

На ухвалу суду від 31.05.2012 року позивачем доказів, на підставі яких він дійшов висновку про завищення відповідачем рівня звичайної ціни, та документів, на підставі яких здійснено зрівняння цін сірників, суду не надано.

Запити щодо обґрунтування рівня договірних цін на сірники «Балабановські» позивачем не надсилалися, що встановлено в судовому засіданні.

У свою чергу, відповідачем в обґрунтування застосування цін, застосованих за договором поставки від 05.01.2010 року з МПП «БЕКАР ІМПЕКС», надана таблиця «Аналіз цін на сірники» (а.с. 96 том 1) та ВМД №807070005/2010/330643 від 01.12.2010 року, №807070005/2010/324190 від 20.08.2010 року, №807070005/2010/321794 від 05.07.2010 року, №800000015/2010/325769 від 11.05.2010 року, №800000015/0/325143 від 28.04.2010 року, №807070005/2010/323402 від 06.08.2010 року, №807070005/2010/320780 від 14.06.2010 року, №807070005/2010/323470 від 09.08.2010 року, №807070005/2010/330427 від 29.11.2010 року, №807070005/2010/330425 від 29.11.2010 року, №807070005/2010/330641 від 01.12.2010 року, №807070005/2010/321129 від 21.06.2010 року, №807070005/2010/321120 від 21.06.2010 року, №807070005/2010/321790 від 05.07.2010 року (а.с. 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135 том 1), з яких вбачається, що ціна за якою МПП «БЕКАР ІМПЕКС» поставляє сірники «Балабановські» МПП «Атос» не перевищує 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, які МПП «Атос» ввозить на митну територію України.

Крім того, з наданих відповідачем копій довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №115100, №593101 та Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо МПП «БЕКАР ІМПЕКС» (а.с. 22-26 том 2) вбачається, що засновником та директором МПП «БЕКАР ІМПЕКС» є ОСОБА_4, що спростовує твердження позивача проте, що його засновником та директором є ОСОБА_3.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим та безпідставним висновок позивача про придбання МПП «Атос» у перевіряємому періоді сірників «Балабановські» у пов'язаної особи - МПП «БЕКАР ІМПЕКС» за ціною, що перевищує звичайну.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В порушення наведеної норми, позивач не довів суду належним чином наявності підстав для виникнення у позивача податкових зобов`язань з ПДВ та з податку на прибуток, а відтак, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно із вимогами ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби до Малого приватного підприємства "Атос" про нарахування та стягнення суми - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18.06.2012 року.

Суддя Піскун В.О.