Постанова

від 28.05.2012 по справі 2а-2057/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2012 року № 2а-2057/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., за участю представників сторін: представника позивача Романюк С.П., представника відповідача Шуневич В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Тісо-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення від 11.01.2012р. №0000032330.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватного підприємства «Тісо-Сервіс»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012р. №0000032330.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

При цьому, позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також, позивач стверджує про те, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.198.3, п. 198.6, ст.198, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України. При цьому, відповідач посилається на обставини, встановлені актах перевірки контрагента позивача, розкриваючи його фінансово-господарську діяльність, вказуючи на те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Сіріус-гарант»не здійснювалась, оскільки відсутня інформація про наявність складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів, торгівельного обладнання для здійснення основного виду діяльності.

В ході судового розгляду справи відповідача - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва було замінено на правонаступника Державну податкову інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (ДПІ у Голосіївському районі м.Києва) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Тісо Сервіс»(код ЄДРПОУ 32421296) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Віп Трейд»(код ЄДРПОУ 37240770) за період з 01.08.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено Акт від 20.12.2011 № 577/1-23-30-32421296 (далі -акт перевірки).

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012р. №000032330, яким, згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст. 123 Розділу ІІ Податкового Кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість - 883 513,00грн, з яких - 706810,42 грн. за основним платежем та 176702,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що ПП «Тісо-Сервіс» порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.6 ст.201 розділу V Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за лютий серпень, вересень 2011р. на загальну суму 706 810,42 грн.

Актом перевірки встановлено, що між ПП «Тісо Сервіс»(Покупець) та ТОВ «Віп Трейд»(Постачальник) укладено договори від 20.04.2011р. №2004/11, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товари згідно Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити їх на умовах даного Договору.

На виконання умов вищезазначеного договору ПП «Тісо Сервіс»отримано податкові накладні від 05.08.2011р. №99, від 05.08.11 №100, від 05.08.2011 №101, від 05.08.2011 №102, від 02.09.2011 №100, від 02.09.2011 №101, від 05.09.11 №102, від 06.09.2011р. №103, від 07.09.2011 №104, від 08.09.2011 №105, від 09.09.2011 №106.

Суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним позивачем включено до складу податкового кредиту лютому за серпень, вересень 2011р.

При цьому, в даному акті перевірки зазначено, що перевіркою контрагента позивача, (акт №1317/23-5/37240770 від 05.10.2011 ДПІ у Печерському районі м.Києва) встановлено, що згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредити в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено, що ТОВ «Віп трейд»сформовано податковий кредит декларацій з ПДВ за рахунок ТОВ «Сиріус-грант»(код ЄДРПОУ 37318328). Згідно висновків акту перевірки від 27.07.2011р. №940/23-3/37318328 та акту перевірки від 14.12.2011р. №1606/23-3/37318328 ДПІ у Печерському районі м.Києва, встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «Сиріус-грант»та контрагентами. Таким чином, угоди поставки між ТОВ «Віп трейд»та ТОВ «Сіріус-грант»є нікчемним, то такий право чин не створює юридичних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що укладений правочин між позивачем та ТОВ «Віп трейд»є нікчемним, оскільки не спричинив реального настання юридичних наслідків.

Суд з зазначеними посиланнями відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь -які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Крім того, в акті перевірки відсутні відомості щодо доведення факту відсутності несплати до Державного бюджету України податку на додану вартість даним контрагентом за вказаний період.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за вищезазначеним договором позивачем було отримано послуги товар, який використовувався товариством у власній господарській діяльності.

Даний товар, отриманий позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання послуг товару та, накладні зокрема, банківські виписки від 05.08.2011 №43, від 05.08.2011 №41, від 23.08.2011 №2, від 25.08.2011 №103, від 14.09.2011 №4321, від 15.09.2011 №4326, від 20.09.2011 №4396, видаткові накладні від 05.08.2011 №744, №745, №746, №747, від 02.09.2011 №891, 892, 893, від 06.09.2011 №894, від 07.09.2011 №895, від 08.09.2011 №896, від 09.09.2011 №897, виписки з особового рахунку та докази що підтверджують перевезення товару товарно-транспортні накладні.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

В процесі судового розгляду справи судом було викликано для допиту директора ТОВ «Віп-Трейд»ОСОБА_3, проте на виклик до суду не з'явилась.

Також, в матеріалах справи наявна копія постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м.Києві від 27.02.2012р., якою було закрита кримінального справу №56-2981 в частині фіктивного підприємства шляхом створення (придбання) ТОВ «Віп Трейд»за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч.2 КК України.

За змістом вказаної постанови, інформацією про рух грошових коштів по рахунку ТОВ «Віп Трейд»повністю підтверджується проведення фінансово-господарських операцій даним підприємством.

В ході судового розгляду справи суд ухвалою від 24.04.2012 №2а-2057/12/2670 зобов'язав ДПІ у Печерському районі м.Києва провести позапланову документальну перевірку ТОВ «Віп Трейд»з питань взаємовідносин із ПП. «Тісо-Сервіс»при передачі товарів та наданні послуг за договором №2004/11 від 20.04.2011р.

ДПІ у Печерському районі м. Києва листом від 22.05.2012 №4028/9/22-909 було повідомлено суд про не можливість проведення даної перевірки, оскільки ТОВ «Віп Трейд»та його посадові особи за юридичною та фактичною адресою не знаходяться.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 20.12.2011 № 577/1-23-30-32421296 на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Віп Трейд», з висновку акту перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними в силу закону. Оскільки, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми середниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Приватного підприємства «Тісо -Сервіс» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України від 11.01.2012р. №0000032330.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян