Рішення

від 14.07.2008 по справі 10/17пд-к

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000,

м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

14.07.08                                                                                

Справа № 10/17пд-к.

За позовом ОСОБА_1, м. Луганськ

до   ОСОБА_2, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача - ОСОБА_3, м. Луганськ

про

 визнання договору купівлі -продажу

корпоративних прав недійсним

Суддя  Т.М. Мінська

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1;

від

відповідача - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2.

від третьої  особи -не

прибув.

          Суть спору:

позивачем заявлено вимогу про визнання договору купівлі -продажу частки  у 

статутному  фонді  ТОВ 

«Колізей»від 05.09.2006р. зареєстрованого у реєстрі № 3431 приватним

нотаріусом ОСОБА_4 недійсним.

В  обґрунтування  позову 

позивач  посилався  на 

те,  що  вказаний 

договір  купівлі -продажу  укладений 

під  впливом  омани 

з боку  відповідача.

23.06.2008р.  позивачем  надано 

до  суду  заяву 

про зміну  підстав  позову, 

зокрема  позивач  посилається 

на  ст.  229 

Цивільного кодексу  України,  і 

зазначає,  що  при 

укладенні  договору  купівлі -продажу  від 05.09.2006р. він   вважав, 

що    залишиться  володільцем фірми ТОВ  «Колізей», 

без  його  відома 

не  може  бути відчужена  фірма, 

а  відповідач  буде 

лише адміністратором. Однак, ОСОБА_2 

без  згоди  позивача 

продав  фірму,  і 

в  зв'язку з цим  виник 

спір.      

Відповідач письмовий відзив на позов не надав. Усно  в 

судовому  засіданні  відповідач 

не  заперечував  проти 

позову. 

          Дослідивши 

матеріали  справи,   додатково 

надані  документи,  суд 

ВСТАНОВИВ:

             Товариство  з  обмеженою

відповідальністю «Колізей»вперше 

зареєстровано у виконавчому 

комітеті  Луганської міської

ради  05.06.1996р.    29.05.2002р.  відділом ліцензування, державної реєстрації

та міського реєстру Луганської міської ради 

зареєстровано  зміни  № 3 

до  Статуту    Товариства 

з  обмеженою відповідальністю

«Колізей».       

            Згідно  даних змін 

засновникам  товариства  є: ОСОБА_3 

і  ОСОБА_1. 

Статутний  фонд

розподіляється   між учасниками  такими чином:

ОСОБА_3  - торговий

кіоск,  загальною площею 18 кв. м.,  розташований 

за адресою: м. Луганськ,  вул.

Цементна, 1, лінія № 3  комплексу  по переробленню  насіння соняшника  на 

загальну  суму  5808 грн., 

що складає  33 %.

ОСОБА_1 -  лінія № 1   комплексу 

по переробленню  насіння

соняшника  на  загальну 

суму  5984 грн.,  лінія № 2 

комплексу  по переробленню  насіння соняшника  на 

загальну  суму  5808 грн.,  

що  взагалі  складає 

67 %.

         25.09.2006р.

між  учасником  ТОВ «Колізей»ОСОБА_1  -Продавцем 

(позивачем у  справі)  і 

ОСОБА_2 -Покупцем (відповідачем у справі)  укладено договір  купівлі -продажу частки  у 

статутному  фонді  ТОВ 

«Колізей».  Даний договір   посвідчений 

приватним нотаріусом  Луганського

міського нотаріального округу  ОСОБА_4

25.09.2006р. зареєстрованого у реєстрі № 3431. 

         Згідно даного

договору  Позивач  передає 

у  власність,  а 

відповідач  приймає  частку 

в  статутному  фонді, 

що складає  67 %  статутного фонду   ТОВ «Колізей»,  місцезнаходження  якого: м. Луганськ, вул. Цементна, 1,   код ЄДРПОУ 

03809050.   

          П. 6  Договору 

визначено,  що  право 

власності  на придбану  частку   

у статутному  фонді   ТОВ «Колізей»в  розмірі 

67 % виникає у  покупця  з моменту 

державної реєстрації  змін (нової

редакції) до установчих документів.    

Продавець  втрачає  корпоративні 

права  учасника  ТОВ  

«Колізей»після  державної

реєстрації   змін  до установчих документів  ТОВ  

«Колізей». 

         Також в  договорі 

зазначено, що  зміст  ст.ст. 7, 53 Закону  України «Про господарські  товариства», 

ст.ст. 89,113-117,140-150, 655 Цивільного кодексу  України 

нотаріусом  сторонам  роз'яснено. 

На обґрунтування позову позивач 

посилається  на  ст. 229 

Цивільного кодексу  України, і

зазначає, що при  укладенні  договору 

купівлі -продажу  від 05.09.2006р.

він  помилявся  щодо 

наслідків  укладеного ним

правочину,  зокрема  вважав, 

що  він  залишиться 

володільцем фірми ТОВ 

«Колізей»,  без  його 

відома  не  може 

бути відчужена  фірма,  а 

відповідач  буде  лише адміністратором.     

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін,

суд  вважає  позовні вимоги необґрунтованими з огляду на

таке:

Згідно ст. 33 ГПК України 

кожна сторона  повинна  довести 

ті  обставини, на які  вона 

посилається  як  на 

підставу своїх вимог і заперечень. 

Відповідно до  ст. 229  Цивільного кодексу  України 

якщо   особа,   яка  

вчинила  правочин,  помилилася 

щодо обставин,  які мають істотне

значення,  такий правочин  може 

бути визнаний судом недійсним.

           Істотне значення

має помилка щодо природи правочину,  прав

та  обов'язків сторін,  таких властивостей і якостей речі,  які значно 

знижують її  цінність  або 

можливість  використання  за 

цільовим призначенням. 

Помилка  щодо  мотивів 

правочину  не має істотного значення,

крім випадків, встановлених законом.

         Як 

вбачається  з пояснень  позивача 

він  помилявся  стосовно 

наслідків   вчиненого  правочину, 

але  і  це 

твердження   спростовується  матеріалами 

справи,   зокрема  положеннями, 

що  включені  до 

тексту  оспорюваного  правочину 

(п. 6 і   9   Договору) 

і  були  прочитані 

і  роз'яснені  позивачу. 

          Згідно ст. 78 ГПК України  у разі 

визнання  відповідачем  позову 

господарський  суд  приймає рішення  про задоволення  позову за умови, що дії  відповідача 

не  суперечать законодавству  і не 

порушують  прав  і 

охоронюваних законом інтересів 

інших осіб. 

          Таким 

чином,  суд  вважає, 

що  позовні  вимоги 

позивача  є  необґрунтованими,  а 

в  задоволенні  позову 

слід відмовити.   

При  поданні  позову 

позивачем сплачено згідно квитанції 

№ 2100501 від 22.04.2008р. державне мито 

в сумі  102 грн.  (оригінал 

квитанції  № 2100501 від 22.04.2008р.

знаходиться в  матеріалах справи).   

Відповідно до підпункту “а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету

Міністрів України "Про державне мито" розмір державного мита із

заяв  немайнового характеру становить 6

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, 

тобто  розмір  державного  

мита за  даним позовом  повинен 

складати  85 грн.   Зайво 

сплачене  мито  в 

сумі  102 грн.  -  85

грн.  =  

17грн. 

Відповідно до пункту 1 частини 1 

статті  8 Декрету Кабінету

Міністрів України "Про державне мито" 

сплачене  державне  мито 

підлягає  поверненню  частково 

або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж  передбачено 

чинним  законодавством.   Таким 

чином,   позивачу необхідно

повернути з Державного бюджету України 

зайво  сплачене державне мито  в сумі 

17 грн. 

          За  згодою 

учасників судового процесу відповідно до ст.  85 ГПК України в судовому  засіданні 

оголошено  лише  вступну 

і  резолютивну  частини 

рішення.  

          Відповідно до ст.

49 ГПК України,  судові  витрати 

покладаються на позивача.   

          На  підставі 

викладеного   і,  керуючись 

ст. ст.33, 44, 49, 78, 82, 84, 85  

ГПК  України,   суд        

в и р і ш и в:

       1. 

В задоволенні позову відмовити. 

2.  Судові витрати покласти

на позивача.

3. Повернути ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1  з 

Державного бюджету  України,  поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013,

ЄДРПОУ 24046582,  одержувач -УДК у м.

Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк -ГУ ДКУ в Луганській області, код

бюджетної класифікації 22090200 

зайво  сплачене  згідно квитанції  № 2100501 від 22.04.2008р.  державне  мито  в

сумі  17 

грн. 

              Повернення  здійснити 

на  підставі  даного рішення,  засвідченого печаткою  суду, 

оскільки  оригінал  квитанції 

№ 2100501 від 22.04.2008р.  

залишається  в  матеріалах 

справи.  

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного

строку з дня його підписання відповідно до вимог  ст. 84 ГПК України. 

           Підписано  17.07.2008.

Суддя                                                                                    

Т.М.Мінська