Постанова

від 15.06.2012 по справі 2а-1850/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2012 року письмове провадження № 2а-1850/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповдальністю "Сімба Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2011р. №0011862310

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 23.12.2011 року № 0011862310.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.2.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 589 098,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд замінив первинного відповідача -Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва належним відповідачем -Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС України

Представник відповідача не визнав позов та заперечує проти його посилаючись на правомірність податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки.

24.05.2012 року у судове засідання прибули не всі сторони, суд відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Сімба Україна" (код ЄДРПОУ 31242374) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "БФ "Промінвестгруп" (код ЄДРПОУ 35430240) за період з 01.05.2008 року по 31.12.2009 року.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 1575/23-10/31242374 від 05.12.2011 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.2.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 589098,00 грн.

Висновок про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на тому, що згідно постанови Печерського районного суду м. Києва директора ТОВ "БФ "Промінвестгруп" ОСОБА_1, звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 205, ч.2ст.358 КК України в зв'язку з передачею підсудного на поруки колективу. У зв'язку з цим правочин між ТОВ "БФ "Промінвестгруп" та ТОВ "Сімба Україна" відповідач з посиланням на ст.203, ст.ст. 215, 216 ЦК вважає нікчемним, таким, що здійснений без мети настання реальних наслідків.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.12.2011 року № 0011862310, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 130 865,00 грн. (в тому числі 104 692,00 грн. -за основним платежем, 26 173,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 23.12.2011 року № 0011862310, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється також з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Спірні правовідносини виникли щодо правомірності здійсненого відповідачем податкового нарахування з ПДВ та стосуються з порядку формування платником ПДВ свого податкового кредиту, який був врегульований Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР .

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.1.7 Закону №168/97 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у травні 2008р. та січні 2009р. нарахований (сплачений) на користь ТОВ "БФ "Промінвестгруп" ПДВ у сумі 589 098,00 грн. за надання робіт згідно з договорами від 14.03.2008 року № 14, від 05.06.2008р. №21 та від 02.07.2008 року №23 відповідно до яких ТОВ "БФ "Промінвестгруп" (Виконавець) зобов'язується провести роботи з сортування, чистки, комплектування металопрокату, а Замовник зобовязується оплатити виконавцю виконану роботу.

На виконання вказаних договорів ТОВ "БФ "Промінвестгруп" у квітні 2008р. і січні 2009р. на користь позивача проведено роботи згідно актів здачі-прийняття робіт, що підтер джується їх копіями наявними у справі: акт від 30.04.2008 року, акт від 31.05.2008 року, акт від 20.06.2008 року, акт від 27.06.2008 року, акт № 150704 від 15.07.2008 року, акт № 30709 від 31.07.2008 року, акт № 260802 від 26.08.2008 року, акт № 290814 від 29.08.2008 року, акт № 300906 від 30.09.2008 року, акт № 300907 від 30.09.2008 року, акт № 311015 від 31.10.2008 року, акт № 051105 від 05.11.2008 року, акт №201103 від 20.11.2008 року, акт №241106 від 24.11.2008 року, акт № 301103 від 30.11.2008 року, акт № 301209 від 30.12.2008 року, акт № 300109 від 30.01.2009 року та звітів про виконану роботу: від 30.11.2008 року по договору № 14 від 31.03.2008 року, від 30.12.2008 року по договору № 21 від 05.06.2008 року, від 30.01.2009 року по договору № 23 від 02.07.208 року.

Також Виконавцем виписано податкові накладні від 30.04.2008 року № 1512, від 31.05.2008 року № 2008, від 27.06.2008 року № 2510, від 20.06.2008 року № 2377, від 31.07.2008 року № 3191, від 29.08.2008 року № 3749, від 30.09.2008 року № 4191, від 30.09.2008 року № 4192, від 26.08.2008 року № 3659, від 15.07.2008 року № 2845, від 31.10.2008 року № 4632, від 05.11.2008 року № 4739, від 20.11.2008 року № 4905, від 24.11.2008 року № 4990, від 30.11.2008 року № 5116, від 30.12.2008 року № 5786, від 30.01.2009 року № 414.

Вказані в акті перевірки та підтвердженні зазначеними доказами господарські операції з виконання робіт на користь позивача є обєктом оподаткування ПДВ, згідно з пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168, і підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків.

Нарахований при цьому ПДВ, позивач на підставі вказаних вище по даткових накладних включив до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за травень 2008 року і січень 2009р.

Податкові накладні виписані виконавцем робіт, який на час їх виконання і складання податкових накладних, знаходився на обліку як платник ПДВ, що узгоджується з вимогами пп.7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97. Зміст наявних у справі податкових накладних відповідає вимогам пп. 7.2.1 даної статті, що не заперечувалося відповідачем та порушень чого перевіркою не встановлено.

Також, на день розгляду справи податковим органом не надано суду доказів про припинення юридичної особи - ТОВ "БФ "Промінвестгруп", анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Обладнання придбавалося позивачем для подальшого використання в оподатковуваних ПДВ операціях в межах своєї господарської діяльності.

Належність, достовірність та юридична значимість поданих позивачем письмових до казів, на підставі яких судом встановлені фактичні обставини, відповідачем не спростовано іншими доказами, які б вказували на їх недійсність чи фальшивість, у звязку з чим у суду немає підстав не брати до уваги докази позивача.

Отже, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду нарахований (сплачений) за ставкою 20 відсотків ПДВ у звязку з отриманням від ТОВ "БФ "Промінвестгруп" робіт по сортуванню, комплектуванню, чистці, різці металопрокату, на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних виконавцем робіт, що підтверджено в ході розгляду справи належними, допустимими і неспростовними доказами.

Водночас відповідач, який заперечує проти позову з підстав нікчемності правочину та безтоварності операцій, не представив суду належних і допустимих доказів, що підтверджували обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та спростовували доводи позивача і надані останнім докази, а заперечення відповідача суд вважає необґрунтованими.

Посилання в акті перевірки та доводи відповідача про нікчемність правочину ґрунту ються виключно на при пущеннях перевіряючих. Відповідачем не доведено, яким законом прямо встановлено недійсність вчиненого правочину між позивачем і ТОВ "БФ "Промінвестгруп" чи окремих його положень (ч. 2 ст. 215 ЦК), або дійсне порушення публічного порядку, тобто встановлений факт спрямованості на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ст. 228 ЦК). Водночас, юридичний зміст правочину і визначені сторонами господарські (цивільні) зобов'я зання не заборонені і не обмежені чинним законодавством та самі по собі несуперечать моральним засадам суспіль ства і не порушує пуб лічний порядок.

З наявних у справі і досліджених судом доказів не вбачається наявність протиправної мети, спрямованої на порушення конститу ційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Також у справі відсутні факти, які обґрунтовано і переконливо давали б суду можливість вважати операцію безтоварною.

Суд вважає безпідставними і помилковими посилання відповідача на положення ст.203 ЦК, оскільки такі доводи згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК можуть бути лише підставою для визнання правочинів недійсними в судовому порядку за відповідним позовом заінтере сованої особи (у т.ч. податкового органу), водночас предмет справи, яка розглядається та предмет доказування по ній не стосується визнання правочину недійсним. Крім цього, такі посилання відповідача не можуть свідчити про нікчемність правочину, оскільки згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, а недотримання передбачених ст. 203 ЦК вимог стосується недійсності оспорю ваних правочи нів, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом. У даному випадку відповідач посилається на оспорювані обставини, що не є безумовною законодавчою підставою для висновку про нікчемність правочину.

Також суд відхиляє посилання відповідача на недійсність правочину між позивачем і ТОВ "БФ "Промінвестгруп" з огляду на винність директора ТОВ "БФ "Промінвестгруп" ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК, оскільки: а) правочин між позивачем і ТОВ "БФ "Промінвестгруп" здійснений поза межами вчиненого ОСОБА_2 злочинного діяння і не охоплюються ним, позаяк дані обставини не встановлені в обвинувальному вироку суду; в)кваліфікація дій особи за ч. 1 ст. 205 КК сама по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи.

Разом з тим, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, наведені в акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем пору шення вимог ст. 7 Закону №168/97 є помилковими і цим же положенням суперечать; невмотивованими, оскільки в акті перевірки від сутнє належне обґрунтування вчиненого саме позивачем податкового правопорушення, а також безпідставними і передчасними, оскільки всупереч з п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновку про заниження податкових зобов'язань.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що наявні у справі та досліджені судом докази у своїй сукупності і взаємозвязку підтверджують наведені позивачем обставини щодо фактич ності отримання робіт та правомірності визна чення спірного податкового кредиту з ПДВ, і вказують на відсутність заниження податкових зобовязань з ПДВ

Натомість відповідач, на якого КАС покладає тягар доказування правомірності прий нятого рішення, не довів достовірність заниження позивачем своїх податкових зобовязань з ПДВ, а висновки і обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Враховуючи встановлені судом факти і викладені мотиви, виходячи з меж позовних вимог, суд вважає неправомірним податкове повідом лення-рішення ДПІ від 23.12.2011р. №0011862310, яке порушує право позивача на формування податкового кредиту, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю"Сімба Україна" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва від 23.12.2011р. № 0011862310.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімба Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 308,66 грн. (одна тисяча триста вісім гривень 66 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій