Рішення

від 19.06.2012 по справі 223/885/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 223/885/2012 Провадження № 22-ц/0290/1946/2012Головуючий в суді першої інстанції:Ратушняк І.О. Категорія: 37 Доповідач: Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А., суддів:Стадника І.М., Денишенко Т.О., при секретаріПишному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Тиврівської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2012 року,

у с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася в суд з цим позовом 2 квітня 2012 року.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, яка все своє майно заповіла ОСОБА_6 До складу спадкового майна входить земельна ділянка №127 площею 5,0407 га, розташована на території Дзвониської сільської ради і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ВН №004906, виданий ОСОБА_7 5 лютого 2002 року.

Позивачка вказує, що прийняла всю спадщину, а 23 березня 2012 року отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями, який належав ОСОБА_7 Проте на земельну ділянку свідоцтво про право на спадщину за заповітом нотаріусом не видано через допущено помилку в Державному акті на право приватної власності на землю, оскільки не правильно вказано площу земельної ділянки, а саме зазначено площу земельної ділянки 5.04 га, а в поземельній книзі площа значиться в розмірі 5.0407 га.

Оскільки за таких обставин іншого способу захисту права на спадщину закон не передбачає, тому позивач звернулась в суд з цим позовом. Просить визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2012 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно правилам частин 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду таким визнати не можна, оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено і не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис №45 від 10 травня 2011 року, а.с.4). Після її смерті відкрилась спадщина до якої, зокрема, входить земельна ділянка №127 площею 5.0407 га, яка розташована на території Дзвониської сільської ради, Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524582700:01:002:0066. Земельна ділянка належала ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ВН №004906, виданого та зареєстрованого 5 лютого 2002 року, реєстраційний номер 246. Земельна ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, нормативно -грошова оцінка становить 48423 грн. 71 коп. (а.с.7-9).

Встановлено, що ОСОБА_7 17 жовтня 2009 року склала заповідальне розпорядження, яким все своє майно заповіла ОСОБА_6 Цей заповіт посвідчено приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_8 , зареєстровано у реєстрі за №3804 (а.с.5).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 прийняла спадщину звернувшись з відповідною заявою до нотаріальної контори. Цей факт підтверджується нотаріусом (а.с.23) та не заперечується сторонами.

23 березня 2012 року ОСОБА_6 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 (а.с.6).

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку ОСОБА_6 не видано через допущені в Державному акті помилки у площі земельної ділянки, яка не співпадає з площею зазначеною у витязі з поземельної книги. Так, у Державному акті площа земельної ділянки вказана в розмірі 5.04 га, а у витязі з поземельної книги площа значиться в розмірі 5.0407 га. Зазначене підтверджується листом нотаріальної контори від 27 березня 2012 року №274/01-16 (а.с. 11), витягом з Поземельної книги (а.с.9) .

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 не довела, що вона успадкувала земельну ділянку площею 5.0407 на території Дзвониської сільської ради, а тому підстав для задоволення позову немає.

З такими висновками суду не можна погодитись, оскільки до таких висновків суд дійшов усупереч встановленим судом обставинам, наявність яких підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, а також судом не застосовані норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

За правилами статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з правилами частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_6 є спадкоємцем за заповітом, складеним ОСОБА_7 на її користь 17 жовтня 2009 року. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4,5). ОСОБА_6 прийняла спадщину згідно з поданою нею заявою нотаріусу 9 вересня 2011 року та отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23 березня 2012 року (а.с.6, 23).

За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для висновку про те, що позивач не надала доказів, що вона успадкувала земельну ділянку площею 5.0407 га на території Дзвониської сільської ради. Такий висновок суду не відповідає встановленим обставинам справи.

У відповідності до правил частини 1 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Не є перешкодою у визнанні права власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_6 через наявність не скасованого Державного акту на право приватної власності на землю, виданого спадкодавцю ОСОБА_7, на що посилається суд першої інстанції в судовому рішенні.

Вказаний Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ВН №004906, виданий ОСОБА_7 та зареєстрований 5 лютого 2002 року за номером 246 підтверджує право власності на нього ОСОБА_7 за її життя. Проте після смерті цієї особи цей правовстановлюючий документ втрачає для неї правове значення, оскільки цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті ( ч.4 ст. 25 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що у Державному акті на право власності на земельну ділянку ІІ-ВН №004906 та у витязі з поземельної книги №В-000430006132012 від 17 лютого 2012 року йдеться про одну і ту ж земельну ділянку, яка належала спадкодавцю ОСОБА_7 і розмір цієї земельної ділянки становить 5,0407 га, що відповідно зазначено в поземельній книзі (а.с.9).

Вбачається, що в державному акті при внесенні відомостей про площу земельної ділянки допущена помилка: в держаному акті ІІ-ВН №004906 площа земельної ділянки зазначена в розмірі 5,04 га, а у поземельній книзі №В-000430006132012 від 17 лютого 2012 року площа земельної ділянки зазначена в розмірі 5,0407 га.

Згідно з листом начальника відділу Держкомзему у Тиврівському районі Вінницької області від 27 квітня 2012 року №01-13/954 такі розбіжності в розмірі площі з'явились при розробленні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки та внесенні до автоматизованої системи даних відомостей про земельну ділянку, де було встановлено, що фактична площа земельної ділянки становить 5,0407 га. Таке фактичне збільшення площі земельної ділянки на 0,0007 га не є порушенням земельного законодавства (а.с.27).

Оскільки нотаріус відмовляє ОСОБА_6 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, то за таких обставин у позивача немає іншого способу захисту свого права на спадщину ніж звернення до суду з вимогами про визнання цього права.

Встановлено і це вбачається із матеріалів справи, що визнання права власності за ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 5,0407 га в порядку спадкування за заповітом не призводить до зміни площі земельної ділянки, не суперечить вимогам закону та не порушує прав інших осіб, а тому підстав для відмови у позові ОСОБА_6 не вбачається.

Суд не дав належної оцінки всім встановленим обставинам справи, дійшов до невідповідних висновків, не застосував до встановлених правовідносин норм матеріального права які підлягають застосуванню, а тому прийшов до помилкових висновків, що призвело до неправильного вирішення справи.

Невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3,4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2012 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку №127 площею 5.0407 га, яка розташована на території Дзвониської сільської ради, Тиврівського району Вінницької області, кадастровий номер 0524582700:01:002:0066, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ІІ-ВН № 004906, зареєстрованого 5 лютого 2002 року за №246, нормативно -грошова оцінка 48423 (сорок вісім тисяч чотириста двадцять три) грн. 71 коп., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Т.О. Денишенко

З оригіналом вірно: