Постанова

від 04.09.2008 по справі 16/389 (36/122-35/355)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 04 вересня 2008 р.                                                                                   

№

16/389 (36/122-35/355) 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

-судді

Грека

Б.М. -(доповідача у справі)

суддів

:

Губенко

Н.М. Барицької Т.Л.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

на

постановуКиївського

апеляційного господарського суду від 02.04.08

у

справі

№ 16/398

господарського

суду

м. Києва

за

позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

доВищого приватного навчального

закладу "Європейський університет"

про

стягнення

27085,00 грн.

 за участю представників від:

позивача

ОСОБА_1.

(дов. від 21.07.08)

відповідача

ОСОБА_2.

(дов. від 01.09.08)

В С Т А Н О В И В :

Позивач

звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з

відповідача 27 085,00 грн., з них: 17 895,00 грн. - неустойка в розмірі

трьохмісячної плати за неможливість здати знищене приміщення і одностороннє

розірвання договору, 596,50 грн. - неустойка в розмірі 10% місячної орендної

плати за невиконання договірних зобов'язань, 8 206,00 грн. -витрати по опаленню

орендованого приміщення.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що відповідач (орендар) на підставі ст. 825 Цивільного

кодексу України в односторонньому порядку розірвав договір оренди від 18.06.02,

укладений між сторонами, знищивши при цьому приміщення, яке не підлягає

подальшій здачі в оренду.

Рішенням

господарського суду міста Києва від 19.12.07

(суддя

Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного

господарського суду від 02.04.08 (колегія суддів у складі: головуючого-судді

Мартюк А.І., суддів: Лосєва А.М., Гарник Л.Л.), в позові відмовлено у зв'язку

із необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Не

погоджуючись із судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського

суду України із касаційною скаргою, в якій просить судові акти скасувати, позов

задовольнити. Касаційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судами

попередніх інстанцій всіх обставин справи.

Заслухавши

суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо

дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і

процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,

що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як

встановлено судами попередніх інстанцій, 18.06.02 між  позивачем та Відокремленим підрозділом

Приватного вищого навчального закладу “Європейський університет” укладений

договір оренди приміщень. У відповідності до умов договору, позивач

(орендодавець) зобов'язався здати, а відповідач (орендар) прийняти в орендне

користування окремо стояче житлове приміщення з гаражами (будинок) та прилеглу

до нього територію за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 682, 2 кв. м. та

сплачувати орендну плату за користування майном (п.1.1 договору). В п.4.2 Договору

встановлено, що термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що відповідач (орендар) в односторонньому порядку

розірвав договір оренди від 18.06.02, укладений між сторонами; тому позивач

просив відшкодувати йому завдані цим збитки та стягнути орендну плату за

січень, лютий та березень 2005.

Суди

передніх інстанцій відмовили в позові, пославшись на те, що доводи позивача, що

приміщення повернуте без попередження, спростовується матеріалами справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки

передчасними з огляду на наступне.

Як

вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача

17895 грн. неустойки в розмірі 3-х місячної орендної плати на підставі ст. 825

Цивільного кодексу України та стягнути 8206 грн. компенсації витрат на оплату

приміщення та неустойку в розмірі 596,50 грн.

Щодо

стягнення неустойки на підставі ст. 825 Цивільного кодексу України, то слід

зазначити, що ця стаття передбачає, що наймач житла має право у будь-який час

відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три

місяці. Якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право

вимагати від нього плату за користування житлом за три місяці, якщо наймодавець

доведе, що він не міг укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою

особою.

З

цього приводу судами встановлено, що в матеріалах справи наявний лист

відповідача №413/07 від 30.07.04, в якому останній повідомляє про бажання

достроково припинити дію Договору. Крім того, в листі №185/09 від 13.09.04

позивач просив створити комісію про встановлення об'єму робіт, які необхідно

було виконати при передачі приміщення з оренди, що свідчить про те, що станом

на 19.09.04 позивач був обізнаний щодо намірів відповідача звільнити орендовані

приміщення.

Орендовані

приміщення були повернуті відповідачем позивачу 29.12.04, тобто більше, ніж

через 3 місяці після повідомлення про бажання звільнити приміщення. За час

користування приміщенням до 29.12.04 відповідач сплатив орендну плату. Дані

обставини також підтверджуються судовими актами у справі №36/122-35/355, які

мають преюдиційне значення в розумінні ст. 35 Господарського процесуального

кодексу України. Але судам слід також було витребувати у позивача докази, що

він намагався, але не зміг здати приміщення в оренду саме з вини відповідача

(позивач пропонував укласти договір оренди приміщення в існуючому стану іншим

особам, але вони відхилили таку пропозицію).

Крім

того, судами відмовлено в позові повністю. Але предметом позову є не лише

стягнення 17895,0 грн. неустойки на підставі ст. 825 Цивільного кодексу

України, а і стягнення 8206 грн. компенсації витрат на оплату приміщення та

неустойки в розмірі 596,50 грн. Втім, позовні вимоги в цій частині місцевим

судом не розглядалися взагалі, тому суд не мав права відмовляти в позові у цій

частині, не розглянувши їх по-суті. Апеляційний суд на це порушення уваги не

звернув. Тому судові акти підлягають скасуванню із направленням справи на новий

розгляд до господарського суду м. Києва.

Відповідно

до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення”, викладених

у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 -обґрунтованим визнається рішення в

якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки

суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними

відповідають  дійсності і підтверджуються

достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення та постанова

у справі цим вимогам не відповідають, тому підлягають скасуванню із

направленням справи на новий розгляд.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119,

11110 Господарського 

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну

скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити

частково, рішення господарського суду міста Києва від 19.12.07 та постанову

Київського апеляційного господарського суду від 02.04.08 у справі № 16/389  скасувати, справу направити на новий розгляд

до господарського суду м. Києва.

Головуючий

- суддя                                                                               

Б. Грек

Судді                                                                                                             

Н. Губенко

Т. Барицька