Ухвала

від 14.06.2012 по справі 2-878-2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/3448/2012Головуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В. Доповідач суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.

"14" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІващенко В.В. СуддівЛетягіної О.В., Білоусової В.В. При секретаріБірковському А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Алуштинської міської ради, ВК Алуштинської міської ради, ОСОБА_8, Алуштинської державної нотаріальної контори про визнання рішення, дублікату свідоцтва про право власності на квартиру недійсними та їх скасування, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на частку квартири, поновлення процесуальних строків,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 16 березня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, Алуштинської міської ради, ВК Алуштинської міської ради, ОСОБА_8, Алуштинської державної нотаріальної контори про визнання рішення, дублікату свідоцтва про право власності на квартиру недійсними та їх скасування, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на частку квартири, поновлення процесуальних строків.

Позов мотивовано тим, що вона з відповідачем ОСОБА_7 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з 1991р. Рішенням виконкому Алуштинської міської ради № 1277 від 11.12.1992р. МПП «Еллі», яке ними було створено, передано в оренду приміщення у будинку АДРЕСА_1 У зазначеному приміщенні ними було проведено ремонт, після чого рішенням міжвідомчої комісії виконкому Алуштинської міської ради дане приміщення було переведено у статус житлового, про що був складений акт від 21.10.1993р. 27 травня 1994р. виконкомом Алуштинської міської ради було прийнято рішення № 468 «Про продаж квартири АДРЕСА_1», в якому зазначено, що вищезгадана однокімнатна квартира продається ОСОБА_7 за 100 млн. карбованців. Таких коштів ОСОБА_7 не мав, її батьки надали їй 80 млн. крб. для придбання квартири. 01.07.1994р. вони з ОСОБА_7 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу нею особисто було перераховано в бюджетний фонд виконкому: 07.09.1994р. - 20 млн. крб., 14.03.1995р. - 60 млн. крб. ОСОБА_7 було сплачено 20 млн. крб. Незважаючи на те, що більша частина коштів за придбану квартиру була сплачена нею, квартира була передана в особисту власність ОСОБА_7 Тільки у серпні 2009 р. їй стало відомо, що спірна квартира передана в особисту власність ОСОБА_7 Вона вважає, що сплативши 80% вартості квартири, поселившись та проживаючи в ній, вона набула право власності на відповідну частку, тому свідоцтво про право власності на квартиру на ім'я ОСОБА_7 має бути визнано недійсним. Враховуючи, що вона пропустила строк позовної давності з поважних причин вона просить поновити його. У грудні 2011р. їй стало відомо, що квартиру ОСОБА_7 продав ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу, посвідченого Алуштинською державною нотаріальною конторою 09.03.2010р. Вона вважає, що на підставі ст.230 ЦК України даний договір має бути визнаний недійсним.

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 16 березня 2012 року ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7, Алуштинської міської ради, ВК Алуштинської міської ради, ОСОБА_8, Алуштинської державної нотаріальної контори про визнання рішення, дублікату свідоцтва про право власності на квартиру недійсними та їх скасування, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на частку квартири - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема апелянт посилається на те, що рішенням Апеляційного суду АР Крим від 27.03.2012р. встановлено, що спірна квартира являється спільною сумісною власністю сторін. За таких обставин суд дійшов неправильного висновку про відсутність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу спірної квартир від 09.03.2010р. недійсною. Також є всі підстави для визнання рішення виконкому Алуштинської міської ради № 468 «Про продаж квартири АДРЕСА_1» та дублікату свідоцтва про право власності на спірну квартиру недійсними.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що рішенням виконкому Алуштинської міської ради № 468 від 27.05.1994р. вирішено продати спірну квартиру ОСОБА_7, тому рішення виконкому Алуштинської міської ради №703 від 24 листопада 1995р. про передачу саме йому в особисту власність зазначеної квартири є цілком законним. За таких обставин немає правових підстав для визнання недійсними цього рішення органу місцевого самоврядування та дублікату свідоцтва про право власності на квартиру. ОСОБА_8 є добросовісним набувачем, майно у якого не може бути витребувано.

З такими висновками суду погоджується судова колегія.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням виконкому Алуштинської міської ради №30 від 12 січня 1994р. було затверджено рішення міжвідомчої комісії від 21 жовтня 1993р. про зміну цільового призначення нежитлового приміщення по вул. Партизанській, 23 у м. Алушті площею 17,5 кв.м. у житлове приміщення.

Рішенням виконкому Алуштинської міської ради № 468 від 27.05.1994р. вирішено задовольнити заяву ОСОБА_7 про продаж йому спірної квартири.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб тільки 01 липня 1994р.

Отже квартира була придбана відповідачем до шлюбу з позивачкою.

Відповідно до ст. 24 КпШтаС УРСР майно, що належало кожному з подружжя до шлюбу являється власністю кожного з них.

Відповідно до положень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» право чин вважається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

ОСОБА_6, яка заявила позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу квартири на підставі ст. 230 ЦК України, але не довела будь-які обставини, якими вона обгрунтовує свої позовні вимоги саме з цих правових підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 продав ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу, посвідченим Алуштинською державною нотаріальною конторою 09.03.2010р., квартиру №63 по вул. Партизанській у м. Алушті.

На час укладення цього договору він був єдиним власником спірної квартири, яка була придбана ним ще до укладення шлюбу з позивачкою та була його особистою власністю.

Посилання апелянта на рішення Апеляційного суду АР Крим від 27 березня 2012р., яким було встановлено, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, як підставу для скасування оскаржуваного рішення судова колегія не приймає до уваги, оскільки договір купівлі-продажу було укладення у 2010р., тобто за два роки до ухвалення вищезгаданого рішення.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст. 12 ЦК добросовісність набувача презюмується.

Згідно з положеннями п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного позивача з підстав, передбачених ч.1 ст. 388 ЦК України.

Таких підстав у даному випадку немає.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення у частині позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Алуштинської міської ради, ВК Алуштинської міської ради, ОСОБА_8, Алуштинської державної нотаріальної контори про визнання рішення, дублікату свідоцтва про право власності на квартиру недійсними та їх скасування, визнання договору купівлі-продажу недійсним вищезгаданим вимогам відповідає, що згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 16 березня 2012 року у частині позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, про визнання права власності на частку квартири підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, а провадження у справі у цій частині позовних вимог підлягає закриттю з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.205, ч.1 ст. 310 ЦПК України, оскільки набрало законної сили рішення Апеляційного суду АР Крим від 27 березня 2012р., ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих саме підстав.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308 ч.1, 310 ч.1, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 16 березня 2012 року у частині позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, про визнання права власності на частку квартири скасувати, провадження у справі у цій частині позовних вимог закрити.

В іншій частині рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 16 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :