Ухвала
від 24.05.2012 по справі 2а-14947/11/2070
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 р.Справа № 2а-14947/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2012р. по справі № 2а-14947/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Пересічанський МЕЗ», звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005162305 від 03.11.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2012р. по справі №2а-14947/11/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0005162305 від 03.11.2011 року у повному обсязі на суму 1270338,00 грн.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2012р. по справі №2а-14947/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2012р. по справі №2а-14947/11/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 4925/23-05/34758433 від 20.10.2011 року, в якому зроблені висновки про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, а саме заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року у сумі 846 892, 00 грн. внаслідок необґрунтованого завищення позивачем валових витрат від операцій з придбання товару за 4 квартал 2010 року на загальну суму З 387 569,00 грн., а саме від операцій з придбання товару у жовтні 2010 року у ТОВ "Інтер Інвест- Агро Сервіс" на суму 1 955 589,00 грн. та від операцій з придбання товару у грудні 2010 року ТОВ "ТД "Агродар" на суму 1 431 980,00 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств визначені статтею 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94 -ВР "Про оподаткування прибутку підприємств " (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми, права формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для іх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Матеріали справи свідчать про те, що у жовтні 2010 року між позивачем та ТОВ "Інтер Інвест-Агро Сервіс" було укладено договір постачання товару № 281010/1-Ю від 28.10.2010 року.

Згідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Згідно укладеного договору постачання № 281010/1-Ю від 28.10.2010 року ТОВ "Інтер Інвест-Агро Сервіс" зобов'язується поставити та надати у власність позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити товар - соняшник у кількості 548,296 тн., загальною вартістю 2 346 709, 07 грн., в тому числі ПДВ 391 118,18 грн.

Умовами постачання товару за договором є ЕХW (франко-елеватор) - Філія "Хлібна база № 88" ДП Полтавський КХП, згідно Інкотемс 2000 р.

Згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів, Інкотемс 2000, термін ЕХW (франко-елеватор) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця у названому місці (заводі, фабриці, складі).

Отже за спірною угодою постачання ТОВ "Інтер Інвест-Агро Сервіс" вважається таким, що виконав свої зобов'язання за угодою, коли він передасть позивачу у власність товар - соняшник у місті Філія "Хлібна база № 88" ДП Полтавський КХП.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс» поставив позивачу товар - соняшник у кількості 548,296 тн., що підтверджено видатковою накладною № 24 від 28.10.2010 р. (а.с. 36). Також, ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс» на користь ТОВ «ТД «ПМЗ» видано податкову накладну № 24 від 28.10.2010 р. на соняшник у кількості 548,296 тн. на загальну суму 2 346 709, 07 грн., в т.ч. ПДВ 391 118, 18 грн. (а.с. 37 том 1).

Отримана позивачем накладна не має недоліків, які згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Пре бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та згідно з п. 2.4. Положення пре документальне забезпечення записі у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерств? фінансів України від 24.05.1995 р. № 88) спричиняють втрату нею статусу первинного бухгалтерського документа, що фіксує проведення господарської операції.

Відповідно до банківської виписки, позивачем проведено сплату за отриманий від ТОЇ «Інтер Інвест-Агро Сервіс»товар - соняшник за договором № 281010/1-Ю від 28.10.10 р. на загальну суму 2 346 709, 07 грн., в т.ч. ПДВ 391 118, 18 грн. (а.с. 38 том 1).

Між позивачем та Філією «Хлібна база № 88» ДГ Полтавський КХП («зерновий склад») було укладено договір складського зберігання зерн; № 108/10 Хб від 28.10.2010 року (а.с. 39-45 том 1), відповідно до умов якого поклажодавець з власний рахунок поставляє на Зерновий склад зерно культур, що вказані у даному договорі, Зерновий склад зобов'язується прийняти, розташувати по сховищам у відповідності з якістю, при необхідності доводити до потрібних кондицій, зберігати і відвантажувати зерно на протязі термін дії цього договору.

Оскільки товаром за цією господарською операцією є соняшник (зернова культура), операції щодо цього товару регулюються Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" N 37-ІУ від 04.07.2002 р.

У відповідності до ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" N 37-ІУ від 04.07.2002 р. у підтвердження прийняття товару на зберігання та його наявності на складі зерновий склад видає один із складських документів, яким зокрема є складська квитанція.

За фактом переоформлення соняшник у загальній кількості 548,296 тн. було передано на зерновому складі від ТОВ "Інтер Інвест-Агро Сервіс" до позивача за складськими квитанціями № 1601 від 28.10 2010 р. на соняшник у кількості 55, 827 тн.; № 1602 від 28.10 2010 р. на соняшник у кількості 145, 368 тн.; № 1603 від 28.10 2010 р. на соняшник у кількості 296, 614 тн.; № 1607 від 28.10 2010 р. на соняшник у кількості 29, 093 тн; № 1608 від 28.10 2010 р. на соняшник у кількості 21, 394 тн. (а.с. 46-49 том 1).

Отримані складські квитанції відповідають вимогам Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" N 37-ІУ від 04.07.2002 р. та наказу Міністерства аграрної політики України "Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернових підприємствах" № 661 від 13.10.08 року та є належним доказом наявності товару у місці поставки та відповідно реальності переходу права власності на зерно від ТОВ "Інтер Інвест-Агро Сервіс" до позивача за договором постачання №281010/1-10 від 28.10.10 р.

Доказом реальності господарських операцій та наявності товару за угодою є також факт його перевезення з місця зберігання у загальній кількості 548,296 тн., що підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними: № 23791 від 02.11.2010 р. на соняшник у кількості 30, 560 тн.; № 23793 від 02.11.2010 р. на соняшник у кількості 24, 880 тн.; № 23795 від 02.11.2010 р. на соняшник у кількості 25, 480 тн.; № 23796 від 02.11.2010 р. на соняшник у кількості 23, 440 тн.; № 23901 від 03.11.2010 р. на соняшник у кількості 25, 580 тн.; № 23906 від 03.11.2010 р. на соняшник у кількості 25, 320 тн.; № 23908 від 03.11.2010 р. на соняшник у кількості 25, 020 тн.; № 23907 від 03.11.2010 р. на соняшник у кількості 31, 280 тн.; № 23905 від 03.11.2010 р. на соняшник у кількості 25, 520 тн.; № 23904 від 03.11.2010 р. на соняшник у кількості 22, 420 тн.; № 23911 від 04.11.2010 р. на соняшник у кількості 25, 200 тн.; № 23912 від 04.11.2010 р. на соняшник у кількості 22, 000 тн.; № 23913 від 04.11.2010 р. на соняшник у кількості 21, 020 тн.; № 23918 від 04.11.2010 р. на соняшник у кількості 21, 060 тн.; № 23915 від 04.11.2010 р. на соняшник у кількості 21, 960 тн.; № 23920 від 08.11.2010 р. на соняшник у кількості 21, 720 тн.; № 23921 від 08.11.2010 р. на соняшник у кількості 20, 600 тн.; № 23922 від 08.11.2010 р. на соняшник у кількості 21,500тн. ;№ 23923 від 08.11.2010 р. на соняшник у кількості 25, 200 тн.; № 23924 від 09.11.2010 р. на соняшник у кількості 20, 700 тн.; № 23927 від 10.11.2010 р. на соняшник у кількості 11, 580 тн. (а.с. 53-73 том 1).

Згідно до Наказу Міністерства транспорту "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" N 363 від 14.10.1997 р. товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Надані позивачем до суду товарно-транспортні накладні відповідають нормам діючого законодавства, належним чином підтверджують факт наявності товару та подальшого його перевезення до третіх осіб, що свідчить про реальне настання наслідків за договором постачання № 281010/1-Ю від 28.10.2010 року.

За фактом вивезення товару зі зберігання у повному обсязі між зерновим складом та позивачем були укладені двосторонні акти-розрахунки, що підтверджують операції із товаром, в тому числі факт переоформлення товару від ТОВ "Інтер Інвест - Агро Сервіс" до позивача, кількісні та якісні показники, строк зберігання, втрати та відходи в результаті зберігання: № 237 від 10.11.10 р. та №238 від 10.11.10 р. (а.с. 50-52 том 1).

У подальшому придбаний у ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс» товар - соняшник у загальній кількості 548,296 тн., позивачем було реалізовано на користь третьої особи ТОВ «Пересічанський МЕЗ.» за договором поставки № ТД -221010/1 П від 22.10.10 р. (а.с. 74-76 том 1). Факт передачі товару до покупця у місці вивантаження підтверджується актом приймання - передачі №11/210 за листопад 2010р.

Проведення господарської операції зафіксовано у належній видатковій накладній № 111110-11 від 11.11.2010 р. (а.с. 77 том 1), що має всі необхідні реквізити, передбачені п. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-ХІУ від 16.07.1999 року.

Відповідно до приєднаних до матеріалів справи накладних, складських квитанцій, товарно - транспортних накладних та документів, що підтверджують розрахунки за вказаними господарськими операціями, господарські операції у жовтні 2010 року між ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс» та позивачем мали реальний характер і у відповідача не було підстав для не прийняття суми 1 955 589 грн. як валових витрат, задекларованих у складі валових витрат за 4 квартал 2010 року.

Крім цього у грудні 2010 року між позивачем та ТОВ «ТД «Агродар» були укладені договори постачання № 261110/1-К від 26.11.10 р., № 011210/1-К від 01.12.10 р. та № 081210/1-К від 08.12.10 р. (а.с. 118-121, 125-128, 133-136 том 1).

Відповідно до умов укладених договорів постачання № 261110/1-К від 26.11.10 р., № 011210/1-К від 01.12.10 р. та № 081210/1-К від 08.12.10 р. ТОВ «ТД «Агродар» зобов'язується поставити та надати у власність позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити товар - соняшник урожаю 2010 року.

Умовами постачання товару за договорами є постачання автомобільним транспортом постачальника DDU - ТОВ «Пересічанський МЕЗ.», що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Пересічна, вул. Центральна,1.

Згідно міжнародних правил тлумачення торгових термінів, Інкотермс 2000, термін DDU означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, якщо пред'явить не вивантажений з транспортного засобу товар у названому Покупцем місті. Таким чином, за укладеними договорами поставки забезпечення транспортування товару було обов'язком ТОВ «ТД «Агродар» та приймання товару здійснювалося вантажоотримувачем -ТОВ «Пересічанський МЕЗ.». Згідно з вимогами Наказу Міністерства транспорту «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» № 363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ. Оскільки виходячи із умов договорів постачання позивач не є учасником транспортування товару, тому й вимоги надати товарно-транспортну накладну є неправомірними та відповідно висновки щодо неможливості транспортування за угодами не відповідають дійсності.

Відповідно до умов зазначених договорів ТОВ «ТД «Агродар» поставив позивачу товар - соняшник на загальну суму 1 718 375,56 грн., що підтверджено видатковими накладними №03/12- 4 від 03.12.10 р. на суму 164 547,24 грн., № 06/12-1 від 06.12.10 р. на суму 422 062,20 грн., № 14/12-1 від 14.12.10 р. на суму 465 096, 96 грн., № 27/12-2 від 27.12.10 р. на суму 611 958,34 грн., № 30/12-3 від 30.12.10 р. на суму 54 710, 82 грн. (а.с. 122, 129, 137, 139, 141 том 1).

Також, ТОВ «ТД «Агродар» на користь позивача видано податкові накладні на загальну суму 1 718 375,56 грн., в т.ч. ПДВ 286 395,93 грн., а саме: № 3124 від 03.12.10 р. на суму 164 547, 24 грн., в т.ч. ПДВ 27 424,54 грн., № 6121 від 06.12.10 р. на суму 422 062, 20 грн., в т.ч. ПДВ 70 343, 70 грн., № 14121 від 14.12.10 р. на суму 465 096, 96 грн., в т.ч. ПДВ 77516, 16 грн., № 27122 від 27.12.10 р. на суму 611 958, 34 грн., в т.ч. ПДВ 101 993,06 грн., № 30123 від 30.12.10 р. на суму 54 710, 82 грн., в т.ч. ПДВ 9118,47 грн. (а.с. 123, 130, 138, 140, 142 том 1).

Отримані позивачем накладні не мають недоліків, які згідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88) спричиняють втрату ними статусу первинного бухгалтерського документа.

Відповідно до банківських виписок позивачем про проведено сплату за отриманий від ТОВ «ТД «Агродар» товар - соняшник за договорами № 261110/1-К від 26.11.10 р., № 011210/1-К від 01.12.10 р. та № 081210/1-К від 08.12.10 р. (а.с. 124, 131-132, 143-144 том 1) та частково проведено залік зустрічних вимог за угодою від 31.12.10 р. (а.с. 145 том 1).

У подальшому придбаний у ТОВ «ТД «Агродар» товар - соняшник позивачем був використаний у власній господарській діяльності, а саме як сировину для переробки на давальницьких умовах за договором з третьою особою - виконавцем ТОВ «Пересічанський МЕЗ.»№ 3122010/П від 31.12.2011 року (а.с. 146-149). Факт передачі товару від позивача до виконавця у місці вивантаження на переробку підтверджується актом приймання-передачі № 01/2011 за січень 2011 року (а.с. 150-156 том 1).

Відповідно до наданих суду накладних та документів, що підтверджують розрахунки за вказаними господарськими операціями, господарські операції грудні 2010 року між ТОВ «ТД «Агродар» та позивачем мали реальний характер і у відповідача не було підстав для не прийняття суми 1 431 980,00 грн. як валових витрат, задекларованих у складі валових витрат за 4 квартал 2010 року.

Валові витрати за 4 квартал 2010 року за видатковими накладними, отриманими від ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс» та ТОВ «ТД «Агродар» на загальну суму 3 387 569,00 грн., були задекларовані у складі валових витрат, що підтверджується зростаючим підсумком показника рядку 04.1 Декларації з податок на прибуток підприємства за 2010 рік (а.с. 25-32 том 1).

Стосовно посилання відповідача на нікчемність вчинених правочинів.

Згідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо цього недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до вимог п.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно вимог п.п. 1-3, 5-6 ст.203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано доказів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної та юридичної особи, держави, Автономної республік Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Той факт, що контрагенти ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс» та ТОВ «ТД «Агродар» не дотримувалися вимог податкового законодавства в період укладання угод з позивачем, про що були укладені акти відповідних ДПІ не доводить, що саме угоди позивача з ними є нікчемним та не встановлює факту відсутності товару за такими угодами, а лише має документальні висновки відповідних контролюючих органів про порушення певних норм податкової законодавства іншими платниками податків.

Також бази даних ДПС податкової звітності та інші джерела інформації, про які зазначав відповідач в акті перевірки, не є підставою вважати, що зміст укладених угод суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та що ці угоди не спрямованні на реальне настання наслідків, як потребує ст. 203 Ц України.

Діюче законодавство України не встановлює відповідальності платників податків за порушення іншими платниками податків бухгалтерського та/або податкового обліку та підстави для зменшення валових витрат внаслідок таких порушень, в тому числі "по ланцюгу", про які зазначає відповідач в акті перевірки, що є взагалі не правовим поняттям, тому не може вважатися належним доказом будь-якого податкового порушення.

Крім того статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальній особи має індивідуальний характер.

Чинне законодавство України не ставить в залежність включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарів у постачальників від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно такого формування та має необхідні документальні підтвердження.

До матеріалів справи приєднана копія постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року по справі № 2а-5859/11/2070 (а.с. 108-113 том 1), згідно з якою були досліджені всі документи за угодою між позивачем та ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс» № 281010/1-Ю від 28.10.2010 року та доведено реальність господарських операцій за нею. Постанова набула законної сили за ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.11 року (а.с. 114-117 том 1), якою постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.11 року залишено без змін.

Також позивачем надано до суду копію рішення Господарського суду Харківської області від 02 серпня 2011 року по справі № 5023/5584/11 (а.с. 157- том 1), згідно з яким були досліджені всі документи за усіма угодами між позивачем та ТОВ "ТД Агродар", в тому числі за угодами № 261110/1-К від 26.11.10 р., № 011210/1-К від 01.12.10 р. та № 081210/1-К від 08.12.10 р. та встановлено реальність господарських операцій за ними. Рішення набуло законної сили за постановою Вищого господарського суду України від 27.12.11 року (а.с. 7-10 том 2), якою рішення Господарського суду Харківської області від 02 серпня 2011 року та постанову Харківського апеляційного Господарського суду від 25 жовтня 2011 року залишено без змін (а.с. 162-167 том 1).

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідач не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, тому фактичні обставині об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та постачальникам! ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс» та ТОВ «ТД «Агродар» і правомірність включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин у відповідному звітному періоді.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владні повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення до суду не надано.

Не може бути визнано обґрунтованим і посилання відповідача в суді апеляційної інстанції на вирок Чутівського районного суду Полтавської області від 12.04.2011р. по справі №1-36/11, яким було визнано директора (засновника) ТОВ «Інтер Інвест Агро Сервіс» (одного з партнерів позивача по господарським операціям) винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 205 ч. 2, ст. 366 ч. 2 КК України і призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі. Аналіз змісту зазначеного вироку свідчить про те, що в ньому йдеться про конкретні операції з конкретними суб'єктами підприємницької діяльності. При цьому господарські операції з позивачем в цьому вироку не зазначені.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2012р. по справі № 2а-14947/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 29.05.2012 р.

СудХарківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення24.05.2012
Оприлюднено20.06.2012
Номер документу24749580
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-14947/11/2070

Ухвала від 22.05.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 24.05.2012

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Філатов Ю.М.

Ухвала від 05.03.2012

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Філатов Ю.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні