Рішення

від 12.06.2012 по справі 15/5007/41/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" червня 2012 р. Справа № 15/5007/41/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представники за довіреністю

від 04.01.2012р.,

від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат, договір від 25.05.2012р., посвідчення № 187 від 19.12.2011р., ОСОБА_4 - представник за довіреністю від 12.06.2012р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Малого підприємства "Стандарт" (м. Коростень)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа" (м. Коростень)

про стягнення 60000,00 грн.

Мале підприємство "Стандарт" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа" про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 60000,00грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, у відзиві відповідач посилається на те, що між сторонами 01.05.2009р. укладено договір №2 про надання послуг. Предметом договору є надання маркетингових послуг. Ціна послуг, відповідно до п. 4.2 договору визначається при досягненні кінцевого результату та встановлюється додатком до договору. Ціна відповідно до додатку №1 від 01.05.2009р. за договором складає 60000,00грн. Відповідно до п. 4.3 договору результати робіт передаються за актом приймання-передачі робіт і оплата проводиться не пізніше ніж через 15 днів після підписання відповідного акту. Відповідач вказує, що як підставу для стягнення коштів, позивач зазначає ст. 1212 ЦК України. Отже, за твердженням відповідача, в силу ст.ст.11, 202, 509, 712 ЦК України між сторонами на підставі договору від 01.05.2009р. виникли зобов'язальні відносини. Під час укладення договору від 01.05.2009р. сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та зобов'язання за даним договором виконувались обома сторонами. Договір під час його дії недійсним не визнавався. Відповідач вказує, що ТОВ "Стандарт" отримало результат робіт з маркетингових послуг, про що свідчить акт приймання-передачі наданих послуг від 01.05.2009р., а ТОВ "Альфа" отримало плату за послуги, обумовлену в додатку до договору №1. Факт підписання акту виконаних робіт від 01.05.2009р. підтверджується даними бухгалтерського обліку відповідача, первинними документами, оформленими відповідно до вимог законодавства. Дані відомості знайшли своє відображення при проведенні планової перевірки ТОВ "Альфа" податковим органом. Крім того, з отриманих від ТОВ "Стандарт" 60000,00грн. ТОВ "Альфа" сплачено 12000,00грн. податку на додану вартість. Вказана сума не може вважатись отриманою відповідачем без достатньої правової підстави та збережена у себе за рахунок позивача, оскільки така сума є податком на додану вартість, який перераховано до Державного бюджету України. Посилаючись на вищезазначене, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та судові витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 6000,00грн. стягнути з позивача на користь ТОВ "Альфа".

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що при проведенні внутрішньої перевірки даних бухгалтерського обліку було встановлено, що 06.05.2009р. МП "Стандарт" було перераховано на адресу ТОВ "Альфа" 320000,00грн. З призначенням платежу "за виконані роботи по договору" (платіжне доручення №818 від 06.05.2009р.). Відповідно до змісту первинних документів, що знаходяться на підприємстві було встановлено, що зазначена сума оплачена відповідача складається із сум коштів відповідно до актів виконаних робіт, а саме: акт виконаних робіт від 30.04.2009р. на суму 20000,00грн. в т.ч. ПДВ "Ремонт автомобіля марки Mitsubishi"; акт виконаних робіт від 30.04.2009р. на суму 40000,00грн. в т.ч. ПДВ "Оренда офісу та оренда складського приміщення"; акт виконаних робіт від 30.04.2009р. на суму 200000,00грн. в т.ч. ПДВ "маркетингові послуги"; акт виконаних робіт від 31.05.2009р. на суму 60000,00грн. в т.ч. ПДВ "маркетингові послуги". Зазначені документи узгоджені представниками сторін ТОВ "Альфа" та МП "Стандарт".

Позивач вказує, що зі змісту акту виконаних робіт від 31.05.2009р. на суму 60000,00грн. в т.ч. ПДВ "маркетингові послуги" вбачається, що він підписаний сторонами 31.05.2009р., зокрема директором МП "Стандарт" ОСОБА_5 З огляду на те, що відповідно до наказу №70-к від 12.05.2009р. з 13.05.2009р. ОСОБА_5 були складені повноваження директора МП "Стандарт" позивач стверджує, що у останнього були відсутні належні правові підстави для узгодження та підписання зазначеного акту виконаних робіт. Зважаючи на наведене, а також на те, що в розпорядженні МП "Стандарт" відсутні будь-які договори або інші первинні документи, які визначають зобов'язання перед ТОВ "Альфа" на суму 60000,00грн., позивач посилається на отримання ТОВ "Альфа" коштів в сумі 60000,00грн. без достатньої правової підстави. Зазначену суму коштів позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Розглядаючи питання щодо законності та обґрунтованості позовних вимог, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та проаналізувавши норми діючого законодавства, якими регулюються дані правовідносини, господарський суд приймає до уваги вищенаведене, а також наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2009р. між МП "Стандарт" (замовник/позивач) та ТОВ "Альфа" (виконавець/відповідач) укладено договір про надання послуг № 2 (надалі - "Договір").

Згідно п.1.1. договору №2 від 01.05.2009р. виконавець (відповідач) надає замовнику (позивачу) маркетингові послуги, в порядку та відповідно до умов цього договору.

Сторонами також погоджено, що за послуги, що виконавець надає замовникові згідно з цим договором, замовник сплачує виконавцеві суму, яка вказується у додатку до цього договору (п. 4.2 договору).

01.05.2009р. між сторонами було підписано додаток №1 до договору про надання послуг №2 від 01.05.2009р. (а.с. 38), у відповідності з яким сторони погодили, що за послуги, що виконавець надає замовникові згідно з договором про надання послуг №2 від 01.05.2009р. замовник сплачує виконавцеві суму за надання маркетингових послуг в розмірі 60000,00грн.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити визначену в акті прийняття наданих послуг вартість послуг у строк до 15 днів з моменту підписання такого акта.

Цивільним кодексом України у ст.901 унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 903 ЦК України визначає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

01.05.2009р. сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг, який підписано замовником (позивачем) без будь-яких зауважень та заперечень щодо якості чи (або) вартості наданих послуг.

Згідно з банківською випискою за 06.05.2009р. (а.с. 57) позивач перерахував відповідачу 320000,00грн. (призначення платежу: "за виконані роботи по договору"), з яких, що не заперечується представниками сторін, 60000,00грн. сплачено в якості оплати за роботи виконані за актом виконаних робіт від травня 2009 року.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, враховуючи наведене, по-перше, договір №2 від 01.05.2009р. містить всі визначені ст.638 ЦК України істотні умови, а по-друге, належним чином виконаний сторонами.

Як уже зазначалось, звертаючись з позовом у даній справі позивач посилається на те, що підставою сплати МП "Стандарт" на користь ТОВ "Альфа", згідно платіжного доручення №818 від 06.05.209р. на суму 320000,00грн., грошових коштів в сумі 60000,00грн. був акт виконаних робіт від 31.05.2009р. на суму 60000,00грн. В свою чергу, щодо акту виконаних робіт від 31.05.2009р. на суму 60000,00грн. позивач вказує, що його було підписано директором МП "Стандарт" ОСОБА_5, який, у відповідності до наказу № 70-к від 12.05.2009р. із 13.05.2009р. склав повноваження директора МП "Стандарт" та не мав права узгоджувати та підписувати акт виконаних робіт від 31.05.2009р. Посилаючись на зазначені обставини позивач вважає, що грошові кошти в сумі 60000,00грн. були отримані ТОВ "Альфа" без будь-якої правової підстави, а тому, на підставі ст. 1212 ЦК України, просить стягнути зазначені грошові кошти з відповідача як безпідставно набуті.

З приводу наведених доводів позивача суд зауважує таке.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2).

Отже, з наведеної норми вбачається, що обов'язковою умовою для застосування наслідків, передбачених ст.1212 ЦК України є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мова йде, зокрема, про помилку, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків в розумінні ст.11 ЦК України.

Таким чином, поверненню підлягає майно, яке особою набуте без достатньої правової підстави.

Однак, із вищевикладених встановлених судом обставин справи вбачається, що спірну суму позивач перераховував відповідачу за послуги, надані за договором №2 від 01.05.2009р., який в розумінні ст.11 ЦК України є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, та який в судовому порядку не був визнаний недійсним. Отже, підстава, для якої були перераховані відповідачу грошові кошти в сумі 60000,00грн., не відпала.

Щодо встановлених судом з поданих сторонами доказів розбіжностей в даті підписання акту виконаних робіт господарський суд приймає до уваги наступне. Акт приймання-передачі виконаних робіт до договору №2 від 01.05.2009р. (а.с. 63), примірник якого надано відповідачем датовано 01.05.2009р. Примірник акту виконаних робіт до договору №2 від 01.05.2009р. (а.с.12) наданий позивачем в обґрунтування своїх вимог, датовано 31.05.2009р. Вказані примірники надані сторонами для огляду суду в судовому засіданні 12.06.2012р. в оригіналі, при цьому, пояснити наявність примірників акту до договору від 01.05.2009 р. ідентичного змісту, проте, за різними датами, представники сторін не змогли.

Разом з тим, суд зауважує, що зазначені акти виконаних робіт, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні 12.06.2012р., підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень щодо якості чи (або) вартості наданих послуг та скріплені печатками підприємств.

Згідно пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні 12.06.2012р., печатка МП "Стандарт" позивачем не втрачалась, не викрадалась; до правоохоронних органів з приводу її втрати та/або викрадення позивач не звертався.

Отже, підстав для виникнення у суду сумнівів щодо достовірності в якості доказу примірника акту приймання-передачі виконаних робіт, датованого 01.05.2009р., не вбачається.

Крім того, оцінюючи наявні у справи докази в сукупності, суд враховує, що за умовами укладеного між сторонами 01.05.2009р. договору передбачалась не попередня оплата, а оплата фактично наданих послуг згідно акту про їх прийняття, у строк до 15 днів з моменту підписання такого акта, тобто, перерахування позивачем 06.05.2009р. в т.ч. коштів в сумі 60000,00грн. з призначенням платежу "за виконані роботи по договору" повністю відповідає встановленим обставинам справи, зокрема, щодо підписання 01.05.2009р. акту приймання-передачі виконаних робіт до договору №2.

За таких обставин, суд вважає, що підписання сторонами акту виконаних робіт повторно (31.05.2009р.) в будь-якому випадку не спростовує факту підписання сторонами цього ж акту 01.05.2009р., коли директором позивача був ОСОБА_5

Стосовно доводів позивача суд також зазначає, що відображення в бухгалтерському обліку господарської операції різними датами ніяким чином не впливає на підставу виникнення цивільних прав та обов'язків, посилання на яку міститься також в акті виконаних робіт - укладений сторонами договір №2 від 01.05.2009р.

Таким чином, позивачем в порядку ст.ст. 32, 34 ГПК України не подано доказів, які б в розумінні норм Закону кваліфікували перерахування позивачем грошових коштів як помилкове або неналежне, а також доказів на здійснення дій по відкликанню цих коштів. Не зазначено позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, яке право ТОВ "Стандарт" та яким чином порушується відповідачем.

При цьому, зазначені позивачем обставини не змінюють характер правовідносин сторін та не припиняють їх, а також не є передбаченою законом підставою для повернення відповідачем коштів в сумі 60000,00грн. за статтею 1212 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, у позові суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

Відповідач у відзиві просить судові витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 6000,00грн. стягнути з позивача на користь ТОВ "Альфа". При цьому, відповідач вказує на те, що сплачена сума за послуги адвоката включає в себе витрати, пов'язані із складанням відзиву на позовну заяву, аналізу законодавства, консультування замовника з приводу законодавства, виготовлення копій документів, доставка документів до суду, участь в судових засіданнях, транспортні послуги, включаючи видатки на відрядження (у разі необхідності прибуття в судове засідання апеляційної інстанції).

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, відповідач долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 25.05.2012р., укладений між ТОВ "Альфа" та адвокатом ОСОБА_3, свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності №187, видане ОСОБА_3 та платіжне доручення №1765 від 28.05.2012р. про сплату позивачем ФОП ОСОБА_3 гонорару в сумі 6000,00грн., згідно з договором про надання правової допомоги від 24.05.2012р. (а.с.22-24,40).

Таким чином, понесення відповідачем по справі судових витрат за послуги адвоката, пов'язаних з розглядом даної справи, належним чином доведено відповідачем відповідними доказами, а тому, враховуючи відмову суду у задоволенні позовних вимог МП "Стандарт" та приписи ст.49 ГПК України, судові витрати ТОВ "Альфа" на послуги адвоката покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, ч. 3 ст. 48, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Малого підприємства "Стандарт" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.1-го Травня, буд. 4, ідентифікаційний код 22050470)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Шатрищанська, буд. 69, ідентифікаційний код 13579496)

- 6000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.06.12

Суддя Кравець С.Г.