Рішення

від 07.06.2012 по справі 5011-55/4226-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/4226-2012 07.06.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Анастасія», с.Троковичі, Черняхівського району

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАТЕКС СТМ», м. Київ

про: стягнення 6 617,66 грн.

за участю:

представника Позивача -Вербовський В.В. (директор НОМЕР_1);

представника Відповідача - не з'явились

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Анастасія», с.Троковичі, Черняхівського району (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАТЕКС СТМ», м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення 6 617, 66 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 25.04.12р.

24.04.2012р. від Позивача надійшла телеграма про розгляд справи за відсутністю представника Позивача.

25.04.2012р. від Позивача надійшов лист з поясненнями по суті справи, відповідно до якої зазначив, що копії документів, які були витребувані ухвалою суду були надані Позивачем до позовної заяви, а виписки з банківського рахунку відносно здійснення Відповідачем часткової оплати відсутні, оскільки оплати Відповідачем не проводились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2012р. розгляд справи було відкладено на 24.05.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

18.08.2012р. від Позивача через канцелярію суду надійшов лист з поясненнями по суті справи та копія рахунку-фактури № СФ-0001277 від 21.10.2011р. на суму 6206,50грн.

В судовому засіданні представник Позивача надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2012р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 07.06.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача.

28.058.2012р. від Позивача надійшли письмові пояснення, щодо зазначення в рахунку-фактурі № СФ-0001277 від 21.10.2011р. не існуючого договору № 35/11 та копія письмових пояснень бухгалтера Позивача з цього ж приводу. Крім того, Позивачем було повідомлено, що будь-яких письмових угод між Позивачем та Відповідачем на день розгляду справи не існує.

В судовому засіданні 07.06.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з відсутністю Відповідача за його адресою -01001, м.Київ, вул.Малопідвальна, 10, офіс 12.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі рахунку-фактури № СФ-0001277 від 21.10.2011р. та видаткової накладної № РН-0002601 від 24.10.2011р. поставив Відповідачу товар на загальну суму 6206,50 грн.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим, Позивачем було надіслано Відповідачу претензію за вих. № 174 від 16.01.2012р., яка отримана Відповідачем 23.01.2012р. згідно поштового повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи.

Порушуючи взяті на себе зобов'язання, Відповідач відповіді на претензію не надав, поставлений товар не оплати, у зв'язку з чим, Позивач звернувся з розглядуваним позовом до суду.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода" розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов'язань і, тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Позивач взяв на себе зобов'язання продавця, а саме: поставляти відповідачу товар, а Відповідач прийняти та оплатити товар.

Позивач на підставі рахунку-фактури № СФ-0001277 від 21.10.2011р. та видаткової накладної № РН-0002601 від 24.10.2011р. поставив Відповідачу товар на загальну суму 6206,50 грн.

Судом встановлено та підтверджується письмовими поясненнями директора та бухгалтера Позивача, що у рахунку-фактурі № СФ-0001277 від 21.10.2011р. договір № 35/11 зазначений помилково, а будь-яких письмових угод між Позивачем та Відповідачем на день розгляду справи не існує.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим, Позивачем було надіслано Відповідачу претензію за вих. № 174 від 16.01.2012р., яка отримана Відповідачем 23.01.2012р. згідно поштового повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи.

Порушуючи взяті на себе зобов'язання, Відповідач відповіді на претензію не надав, поставлений товар не оплати, у зв'язку з чим, Позивач звернувся з розглядуваним позовом до суду.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати сплату боргу в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія № 174 від 16.01.2012р.є вимогою про оплату отриманого товару.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 6 206,50 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.

Суд відмовляє у задоволенні вимог Позивача щодо стягнення пені у розмірі 411,16 грн., з огляду на наступне:

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Проте, відповідно вимог ст. ст. 546, 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) нараховуються в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання, якщо це передбачено договором . З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

У даному випадку договором не передбачено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4 2 , 4 3 , 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Анастасія», с.Троковичі, Черняхівського району (код ЄДРПОУ 25309846) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАТЕКС СТМ», м.Київ (код ЄДРПОУ 34002959), м. Київ на користь Приватного підприємства «Анастасія», с.Троковичі, Черняхівського району (код ЄДРПОУ 25309846) основний борг у розмірі -6 206,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог -відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАТЕКС СТМ», м.Київ (код ЄДРПОУ 34002959), м. Київ на користь Приватного підприємства «Анастасія», с.Троковичі, Черняхівського району (код ЄДРПОУ 25309846) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлений 12.06.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева