Рішення

від 06.06.2012 по справі 5011-71/5152-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/5152-2012 06.06.12

За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварта»

про стягнення боргу в розмірі 1 671,81 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 247 від 21.02.2011 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварта»(далі - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 1 671,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови Договору № 42 «Про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення»від 01.11.2009 р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/5152-2012, розгляд справи призначено на 18.05.2012 р.

14.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 19.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5152-2012.

У судове засідання 18.05.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 19.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5152-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 19.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5152-2012 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 18.05.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 19.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5152-2012, розгляд справи відкладено на 06.06.2012 р.

У судове засідання 06.06.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.06.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 р. між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва (далі -виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварта»(далі -споживач, відповідач) укладено Договір «Про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення»№ 42 (далі - Договір), відповідно до якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, загальною площею 219,4 кв. м., а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором, а також відшкодовувати виконавцеві експлуатаційні витрати, пропорційно площі нежитлового приміщення.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що підставою для оплати наданих комунальних послуг є рахунок -фактура, яка надається виконавцем щомісяця не пізніше 5 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 2.6. Договору оплата отриманих послуг здійснюється споживачем щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п. 3.2.1. Договору споживач зобов'язаний оплачувати отримані комунальні послуги та відшкодовувати експлуатаційні витрати відповідно до займаної опалювальної площі у встановлений Договором строк.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині сплати за фактично надані останньому комунальні послуги.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача позивачем надані копії виставлених відповідачу рахунків -фактур (№ 5642 від 12.01.2012 р., № 401 від 09.02.2012 р., №839 від 14.03.2012 р., № 1269 від 09.04.2012 р.).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, Договір -є основним документом, який регулює відносини між позивачем та відповідачем та встановлює права та обов'язки сторін, недотримання яких тягне за собою порушення норм Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідачем порушені умови Договору, а саме п. 2.4., 2.5., 3.2.1., оскільки останнім не було оплачено фактично надані йому комунальні послуги, що підтверджується вищезазначеними рахунками-фактурами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 6. ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до п. 3.3.1. Договору виконавець має право вимагати оплати вартості наданих комунальних послуг та відшкодування експлуатаційних витрат у встановлений Договором строк.

З огляду на вищенаведене, дослідивши всі наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги в розмірі 1 630,27 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 31,83 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, встановлена п. 3.3.2. Договору.

Судом здійснено перерахунок суми пені, заявленої позивачем, та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 31,83 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, доданого позивачем до позовної заяви, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % в розмірі 6,25 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3,46 грн. підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги в розмірі 1 630 грн., пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором в розмірі 31,83 грн., 3 % річних в розмірі 6,25 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3,46 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварта»(02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, ідентифікаційний код: 32376034) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32, ідентифікаційний код: 35660296) заборгованість по сплаті комунальних послуг в розмірі 1 630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн. 27 коп., 3 % річних в розмірі 6 (шість) грн. 25 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 (три) грн. 46 коп., пеню в розмірі 31 (тридцять одна) грн. 83 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 11.06.2012 р.