Рішення

від 19.10.2006 по справі 3/340-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/340-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.10.06р.

Справа № 3/340-06

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт", с. Єлизаветівка, Петриківський район, Дніпропетровська область 

до  Споживчого товариства "Модуль-2000", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область 

про стягнення 26 280 грн. 00 коп.

Суддя Юзіков С. Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

позивача - Евтушенко О.В., представник, дов. б/н від 07.08.2006р.

відповідача - Старченко Т.В., заст. начальника юр. відділу дов. № 05/100 від 28.09.2006р.    

   СУТЬ СПОРУ:          

  Позивач просить стягнути з Відповідача збитків 26 280,00 грн.

           Відповідач позов заперечує,  оскільки у місці приймання і видачі товару постійно знаходилась матеріально-відповідальна особа, що і здійснювала приймання і видачу з підписанням видаткових документів. Продукція Позивача знаходилась у відособленому приміщенні. Під час відсутності матеріально-відповідальної особи двері приміщення закривались, ключ знаходився тільки у цієї особи. Фактично, між сторонами було укладено договір оренди, за яким Позивач орендував у Відповідача холодильну камеру, й тому Відповідач не може нести відповідальність за нестачу продукції у орендаря. Приймання продукції з відповідального зберігання здійснено за актами: від 08.06.2006р. у кількості 40 кг, від 21.06.2006р. –20 000 кг, від 22.06.2006р. –19 920 кг, від 30.06.2006р. –9 960 кг, а не 6 960 кг, як зазначає Позивач.

          Позивачем до матеріалі справи додано виписку із журналу виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

          Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

   ВСТАНОВИВ:

01.02.2006р. сторонами укладено договір зберігання №21 (далі Договір) відповідно до п. 1.1 якого Поклажодавець (Позивач) зобов'язався передати, а Зберігач (Відповідач) прийняти на відповідальне зберігання вироблену мясопродукцію з курчат-бройлерів.

Згідно з актами приймання-передачі товару Відповідач прийняв від Позивача на відповідальне зберігання 49 920,00 кг товару.

Відповідно до п. 1.5 Договору товар повертається Поклажодавцю в такому стані, в якому він був прийнятий на зберігання, з урахуванням зміни його природних властивостей.

Згідно з п. 2.5 Договору Зберігач зобов'язаний на першу вимогу Поклажодавця повернути йому товар, навіть коли передбачений Договором строк його зберігання не закінчився. За письмовим розпорядженням Позивача товар може буде відвантажений третім особам.

  Відповідно до п. 5.2 Договору Зберігач відповідає за втрату (нестачу, знищення) або пошкодження (псування) товару, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості товару, про які Зберігач, приймаючи їх на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності Поклажодавця.

Позивач наполягає на тому, що у червні 2006р.,  згідно з актами приймання-передачі, з відповідального зберігання ним отримана продукція в кількості 46 920,00 кг. Різниця між продукцією, що знаходилася на зберіганні та отриманою, становить 3 000,00 кг. Документів, що підтверджують отримання 3 000,00 товару, відсутні як у Позивача, так і у Відповідача.

Згідно зі ст. 951 ЦК України Збитки,  завдані  поклажодавцеві  втратою  (нестачею)  або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

          Однак, Відповідачем надано акти приймання-передачі продукції про повернення продукції зі зберігання: від 08.06.2006р. у кількості 40 кг, від 21.06.2006р. –20 000 кг, від 22.06.2006р. –19 920 кг, від 30.06.2006р. –9 960 кг, а не 6 960 кг, як зазначає Позивач.

У судовому засіданні представник Позивача заявив, що за накладною від 30.06.2006р. ним отримано від Відповідача 6 960 кг продукції. Накладна про отримання 9 960 кг продукції не може прийматись як належний доказ, так як замість підпису керівника підприємства або уповноваженої особи, у акті стоїть факсимільний підпис керівника, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин,   вчинений    представником    з    перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи,  яку він представляє,  лише  у  разі  наступного  схвалення правочину  цією  особою.  Правочин  вважається схваленим зокрема у разі,  якщо особа,  яку він представляє,  вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину  особою,  яку  представляють, створює,  змінює  і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З наданих сторонами актів приймання-передачі продукції про повернення продукції зі зберігання вбачається, що факсимільний підпис керівника підприємства Позивача    скріплений печаткою підприємства, інші акти про отримання продукції зі зберігання мають аналогічний факсимільні підписи, скріплені печаткою підприємства, що свідчить про схвалення  Позивачем дій особи, яка вчинила факсимільний підпис на актах приймання-передачі продукції

За таких обставин, суд вважає, що Позивач не довів те, що Відповідач не повернув зі зберігання 3 000,00 кг продукції, тому позов задоволенню не підлягає.  

          Згідно зі ст. 49 ГПК України,  судові витрати  слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

                   У позові відмовити.

Судові витрати покласти на Позивача.

Суддя                                                                                                              С.Г.Юзіков

Рішення підписане 10.11.2006р.