Ухвала

від 16.05.2012 по справі 2а-27314/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року справа №2а-27314/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

16 травня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Іллінов О.Є.

за участі представника позивача Ушкац І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська сталеливарна компанія" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а-27314/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська сталеливарна компанія" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська сталеливарна компанія" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень рішень від 02.06.2010 р. № 0000292302/0/7420/10 та № 0000292302/0/7421/10, від 13.08.2010 р. № 0000292302/1/ 7420/10 та № 0000292302/1/7421/10, від 20.09.2010 р. № 0000292302/2/7420/10 та № 0000292302/2/7421/10 від 02.12.2010 р. № 0000292302/3/7420/10 та №0000302302/3/7421/10.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, які полягають у наступному. Посилаючись на Закон України „Про податок на додану вартість", Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств", апелянт вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договори № 01/04-01 від 01.04.2008р., № 12/06-1 від 12.06.2007р., №01/11-02 від 01.11.2007р., №08/10-01 від 08.10.2007р., № 08/05-1 від 08.05.2007р., № 08/05-2 від 08.05.2007р., укладені між ПП „Леком-рудмет", ТОВ „Мегавітал", ПП „ПКФ „Миран-Трейд", ТОВ „Текфорум" відповідно, мають ознаки нікчемності. Крім того, апелянт зазначає про те, що висновок про нікчемності правочинів ґрунтується виключно на актах перевірки контрагентів, які складіне лише у 2010 р., тоді коли господарські відносини мали місце у 2007-2008 р.

Позивач зазначає, що виконання договорів, які укладені з зазначеними вище контрагентами, підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними документами, тощо. Крім того, зазначає про наявність документів, що підтверджують виконання договору №15/08 від 25.04.2008р. з ТОВ СМК "Укренергосервіс". Також апелянт зазначає, що ТОВ „Українська стелеливарна компанія" не повинна нести відповідність за дії колишнього комерційного директора ОСОБА_4, а заподіяний збиток державі у вигляді несплати податків повинен відшкодовувати особисто ОСОБА_4

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська сталеливарна компанія" зареєстроване як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № ЄДРПОУ 32716370, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька.

Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька проведена планова виїзна перевірка ТОВ „Українська сталеливарна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., за результатами перевірки складений акт № 1894/23-211/32716370 від 20.05.2010 р., яким встановлені наступні порушення:

- пп. 7.4.4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в частині заниження податку на додану вартість у сумі 521490 грн., у тому числі по періодах: травень 2007 р. - 48596 грн., червень 2007 р. - 27760 грн., липень 2007 р. - 20910 грн., серпень 2007р. - 42580 грн., вересень 2007 р. - 54299 грн., жовтень 2007 р.- 28952 грн., листопад 2007р. - 44686 грн., листопад 2007р. - 44686 грн., грудень 2007 р. - 51935 грн., січень 2008 р. - 13939 грн., березень 2008 р. - 8657 грн., квітень 2008 р. - 10680 грн., травень 2008 р. - 14793 грн., червень 2008 р. - 81130 грн., липень 2008 р. - 19800 грн., серпень 2008 р. - 39600 грн., вересень 2008 р. - 13200 грн.;

- пп. 4.1. ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження податку на прибуток у сумі 651862,00 грн., у тому числі по періодам: 2 квартал 2007 р. - 79965 грн., 3 квартал 2007 р. - 147236 грн., 4 квартал 2007 р. - 158903грн., 1 квартал 2008 р. - 29964 грн., 2 квартал 2008 р. - 133355 грн., 3 квартал 2008 р. - 61770 грн.

Підставою для таких висновків податкового органу, як випливає з акту перевірки, є акти ДПІ у Калінінському районі м. Донецька № 859/23-2/35150958 від 01.06.2010 р. про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ „Текфорум" з питань взаємовідносин з позивачем за період червень 2007р., липень 2007р., вересень 2007р.; № 6903633/23-4 від 20.04.2010р. про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ „Мегавітал" з питань підтвердження отриманих від платників податків позивача відомостей за періоди травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007р.; акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 2503/23-709/34641653 від 29.11.2010 р. про неможливість проведення перевірки контрагента ПП „Леком-Рудмет" з питань підтвердження отриманих від платника податків позивача відомостей за квітень-червень 2008 р., якими встановлена відсутність даних підприємств за юридичними адресами; відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності; відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; до декларацій з податку на прибуток за 2007-2008р.р. додаток К1 не надавався; значення в рядках 4.10 „витрати на поліпшення основних фондів" та 07 „сума амортизаційних відрахувань" декларацій відсутні. Відповідач вважав, що господарські операції з цими контрагентами не підтверджуються стосовно реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень на іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення такої діяльності, а тому за твердженням відповідача згідно з п. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України договори між позивачем та ПП „Леком-рудмет", ТОВ „Мегавітал", ПП „ПКФ „Миран-Трейд", ТОВ „Текфорум" є нікчемними, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 651862,00 грн. та заниження податку на додану вартість у розмірі 521490,00 грн.

Крім того, в акті перевірки відображено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ „СМК „Укренергосервіс" у травні 2008 року на суму 32493,00 грн.

В акті перевірки відображено, що на порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем занижено доход від продажу товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам з ЗАТ „Макіївкокс" на суму 15755,00 грн., у тому числі 4 квартал 2007р. - 7750,00 грн., 1 квартал 2008р. - 6875,00 грн., 2 квартал 2008р.- 404,00 грн., 3 квартал 2008р. - 726,00 грн.

В акті перевірки відображене, що на порушення пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем завищено суму амортизації у розмірі 286664,00 грн., у тому числі по періодам: 1 квартал 2009р. - 73023,00 грн., 2 квартал 2009р. - 72111,00 грн., 3 квартал 2009р. - 71210,00 грн., 4 квартал 2009р. -70320,00 грн.

На підставі цього акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000292302/0/7420/10 від 02.06.2010р., яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 676911,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 338456,00 грн., та №0000302302/0/7421/10 від 02.06.2011 року, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 553983,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 276992,00 грн.

За результатами апеляційного узгодження визначених податковим органом податкових зобов'язань відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.08.2010р. № 0000292302/1/ 7420/10 та №0000292302/1/7421/10, від 20.09.2010р. № 0000292302/2/7420/10 та №0000292302/2/7421/10 від 02.12.2010р. № 0000292302/3/7420/10 та №0000302302/3/7421/10, а скарги залишені без задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з їх необґрунтованості, а також підтвердження встановлених податковим органом порушень податкового законодавства в ході розгляду справи.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з декларацій позивача з податку на додану вартість за травень 2007 року - вересень 2008 року та додатку 5 до них, позивачем до складу податкового кредиту включений податок на додану вартість у розмірі 521490,00 грн., який сформований за господарськими операціями з ПП „Леком-рудмет", ТОВ „Мегавітал", ПП „ПКФ „Миран-Трейд", ТОВ „Текфорум".

Позивачем вартість придбаних у ПП „Леком-рудмет", ТОВ „Мегавітал", ПП „ПКФ „Миран-Трейд", ТОВ „Текфорум" товарно-матеріальних цінностей та робіт включена до складу валових витрат всього в сумі 2607449,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2007р. - 381645 грн., 3 квартал 2007р. - 588944 грн., 4 квартал 2007р. - 627862грн., 1 квартал 2008р. - 112981 грн., 2 квартал 2008р. - 533017 грн., 3 квартал 2008р. - 363000 грн.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ „Мегавітал" в особі директора Шалова В.Н. (продавець) укладений договір від 08.05.2007р. № 08/05-1, за умовами якого договору покупець придбаває товар в асортименті, з показниками якості, по цінам та у строки, що вказані у специфікаціях к договору. Умови транспортування товару у договорі відсутні.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надані суду специфікації до договору, рахунки, накладні, податкові накладні. Крім того, в матеріалах справи наяві документи про використання у господарській діяльності та подальшої реалізації отриманої від ТОВ „Мегавітал" продукції.

Між позивачем (замовник) та ТОВ „Мегавітал" в особі директора Шалова В.Н. (виконавець) укладений договір від 08.05.2007р. № 08/05-2, за умовами якого позивачем замовлено роботи по механічній обробці деталей, відповідно до специфікацій до даного договору. Відповідно до п. 4.1 якість робіт повинна відповідати вимогам, вказаним у технічній документації (стандартам та технічним умовам). Згідно з додатковою угодою № 1 до цього договору строк дії договору встановлено до 31.12.2008р. Умови щодо транспортування деталей, які підлягають механічній обробці та місця виконання таких робіт у договорі відсутні.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надані специфікації до договору від 08.05.2007р. № 08/05-2, рахунки, податкові накладні, акти приймання робіт.

Між позивачем (покупець) та ПП „ТКФ „Міран-Трейд" в особі директора Петричко Д.А. (продавець) укладений договір від 01.11.2007р. № 01/11-02, за умовами якого покупець придбаває товар в асортименті, з показниками якості, по цінам та у строки, що вказані у специфікаціях к договору. Умови транспортування товару у договорі відсутні.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надані специфікації до договору від 01.11.2007р. № 01/11-02, рахунок №11/03 від 11.03.2008р.; накладні, податкові накладні, а також документи про використання у господарській діяльності та подальшої реалізації отриманої від ПП „ТКФ „Міран-Трейд" продукції.

Між позивачем (замовник) та ПП „ТКФ „Міран-Трейд" в особі директора Петричко Д.А. (виконавець) укладений договір від 08.10.2007р. № 08/10-01, за умочвми якого замовлено роботи по механічній обробці деталей, відповідно до специфікацій до даного договору. Відповідно до п. 4.1 якість робіт повинна відповідати вимогам, вказаним у технічній документації (стандартам та технічним умовам). Умови транспортування деталей, які підлягають механічній обробці та місця виконання таких робіт у договорі відсутні. До даного договору була складена специфікація №08/10-1 від 08.10.2007р. на суму 48096,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 8016,00грн. Як зазначено у додатку до акту перевірки, у зв'язку з виконанням цих робіт позивачем були одержані від ПП „ТКФ „Міран-Трейд" податкова накладна №1117 від 01.11.2007р. на суму 47096 грн., у тому числі податок на додану вартість - 8016 грн.

Між позивачем (покупець) та ТОВ „Текфорум" в особі директора ОСОБА_7 (продавець) укладений договір від 02.06.2007р. № 02/06-01, за умовами цього договору покупець придбаває товар в асортименті, з показниками якості, по цінам та у строки, що вказані у специфікаціях к договору. Умови транспортування товару у договорі відсутні. До даного договору була складена специфікація №1 на суму 28800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 4800,00грн. Як зазначено у додатку до акту перевірки, у зв'язку з виконанням цих робіт позивачем були одержані від ТОВ „Текфорум" податкові накладні №020601 від 02.06.2007р. на суму 28800 грн., у тому числі податок на додану вартість - 4800 грн. та №020703 від 02.07.2007р. на суму 36900 грн., у тому числі податок на додану вартість - 6150 грн.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ „Текфорум" в особі директора ОСОБА_7 (виконавець) укладений договір від 12.06.2007р. № 12/06-1, згідно з яким позивачем замовлені роботи по механічній обробці деталей, відповідно до специфікацій до даного договору. Відповідно до п. 4.1 якість робіт повинна відповідати вимогам, вказаним у технічній документації (стандартам та технічним умовам). Умови транспортування деталей, які підлягають механічній обробці та місця виконання таких робіт у договорі відсутні.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надані специфікації до договору №12/06-1 від 12.06.2007р., накладні, податкові накладні, а також документи про підтвердження використання у господарській діяльності та подальшої реалізації отриманої від ПП „ТКФ „Міран-Трейд" продукції.

Між позивачем (покупець) та ПП „Леком-Рудмет" в особі директора Кравченко С.П. був укладений договір від 01.04.2008р. № 01/04-01, за умовами якого покупець придбаває товар в асортименті, з показниками якості, по цінам та у строки, що вказані у специфікаціях к договору. Умови транспортування товару у договорі відсутні.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надані специфікації до договору № 01/04-01 від 01.04.2008р., рахунок, накладні, податкові накладні, документи на підтвердження використання у господарській діяльності та подальшої реалізації отриманої від ПП „Леком-Рудмет" продукції.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно з нормами чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, або одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Наявність належним чином оформленої податкової накладної у будь-якому разі є обов'язковою умовою віднесення сум податку до податкового кредиту з податку на додану вартість, проте, право на формування кредиту залежить не тільки від її наявності, а і від вчинення господарських операцій, при яких складаються такі податкові накладні.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з у рахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Водночас у п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені податковими накладними та належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції між зазначеними у первинних документах особами не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В матеріалах справи наявні акти ДПІ у Калінінському районі м. Донецька № 859/23-2/35150958 від 01.06.2010р. про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ „Текфорум" з питань взаємовідносин з позивачем за період червень 2007р., липень 2007р., вересень 2007р. та № 6903633/23-4 від 20.04.2010р. про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ „Мегавітал" з питань підтвердження отриманих від платників податків позивача відомостей за періоди травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007р., акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 2503/23-709/34641653 від 29.11.2010р. про неможливість проведення перевірки контрагента ПП „Леком-Рудмет" з питань підтвердження отриманих від платника податків позивача відомостей за квітень-червень 2008р.

У зазначених актах відображено відсутність даних підприємств за юридичними адресами; відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності; відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; до декларацій з податку на прибуток за 2007-2008р.р. додаток К1 не надавався. Значення в рядках 4.10 „витрати на поліпшення основних фондів" та 07 „сума амортизаційних відрахувань" декларацій відсутні.

Судом першої інстанції допитані в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які зазначені у первинних документах як директори ТОВ „Текфорум" та ТОВ „Мегавітал" відповідно. Свідки підтвердили, що підписи на наданих їм для огляду у судовому засіданні первинних документах та податкових накладних біля їх прізвищ та у місцях, передбачених для підписів посадових осіб ТОВ „Текфорум" та ТОВ „Мегавітал", їм не належать.

Постановою Будьонівського районного суду м. Донецька від 24.10.2011 р. встановлено, що у період з 2007-2008 року заступник директора ТОВ „Українська сталеливарна компанія" ОСОБА_4, перебуваючи у адміністративних та службових приміщеннях ТОВ „Українська сталеливарна компанія" документально оформив та склав, у тому числі за допомогою комп'ютерної техніки, недійсні договори з постачання товару від ТОВ „Мегавітал", ТОВ „Текфорум", ПП „ТКФ „Мирант-Трейд", ПП „Леком-Рудмет", підписав та передав для подальшого відображення у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ „Українська сталеливарна компанія" договори, додаткові угоди, додатки до них, специфікації, накладні, видаткові накладні, рахунки від імені вказаних суб'єктів підприємницької діяльності для подальшого неправомірного формування податкового кредиту та валових витрат.

Відтак, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що надані позивачем на підтвердження реальності господарський операцій з зазначеними вище підприємствами документи містять недостовірні відомості щодо участі у господарських операціях саме ПП „Леком-рудмет", ТОВ „Мегавітал", ПП „ПКФ „Миран-Трейд", ТОВ „Текфорум", що обумовлює висновок про недоведеність реальності господарської операції між позивачем та цими підприємствами.

За відсутності факту здійснення таких господарських операцій складені за їх результатами документи не можуть вважатися первинними.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що документи, на підставі яких позивач визначав об'єкти оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, не можуть вважатися первинними та враховуватися у податковому обліку позивача.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 521490,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 260745,00 грн., а також визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 651862,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 325931,00грн.

Що стосується порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ „СМК „Укренергосервіс" у травні 2008 року на суму 32493,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підприємством до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість у розмірі 32493 грн. по податковій накладній № 260501 від 26.05.2008 р. на загальну суму 194956,50 грн., у тому числі податок на додану вартість - 32492,75 грн., яка отримана від постачальника ТОВ „СМК „Укренергосервіс", номенклатура - „ремонт виробничо-адміністративних приміщень". Сума витрат до складу валових витрат з податку на прибуток не відносилась, рядок 04.10. „витрати на поліпшення основних засобів" підприємством не декларувався. Під час проведення перевірки до податкового органу позивачем документів на підтвердження проведення таких робіт не надано.

Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування податку на прибуток" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Зважаючи на це, оскільки позивачем на час перевірки не доведений зв'язок вказаних витрат з господарською діяльністю, відповідачем з податкового кредиту була виключена сума податку у розмірі 32493,00 грн.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем наданий договір підряду №15/08 від 25.04.2008р., що укладений між ТОВ „Українська сталеливарна компанія" (замовник) та ТОВ „СМК „Укренергосервіс" (підрядник), форму КБ-3, довідку КБ-2.

Згідно з цим договором підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту виробничо-адміністративних приміщень ТОВ „Українська сталеливарна компанія", а замовник прийняти та сплатити виконані роботи в повному обсязі. Замовник здійснює платежі за виконані роботи та підставі форми та довідки КБ-3 та КБ-2в). Замовник повинен забезпечити передачу підряднику проектно-локальної документації у повному об'ємі та будівельний майданчик.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем належними доказами не доведений зв'язок між виконаними роботами та отриманням з їх використанням доходів. В матеріалах справи відсутній повний перелік документів, які перелічені у договорі, зокрема проектно-локальної документації, на підставі якої можливо було б встановити приміщення, які були відремонтовані та їх функціональне призначення. З наданих позивачем документів не вбачається, у якому саме виробничо-адміністративному приміщенні відбулись ремонті роботи, призначення та фактичне використання даного приміщення у 2007 році у господарській діяльності.

Тому колегія суддів дійшла висновку про правомірність нарахування позивачеві податку на додану вартість у сумі 32493,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16247,00 грн.

В акті перевірки відображено про порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження доходу від продажу товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам з ЗАТ „Макіївкокс" на суму 15755,00 грн., у тому числі 4 квартал 2007р. - 7750,00 грн., 1 квартал 2008р. - 6875,00 грн., 2 квартал 2008р. - 404,00 грн., 3 квартал 2008р. - 726,00 грн. Так, як вбачається з акту перевірки, за вказані періоди підприємством до складу суми отриманого доходу від продажу товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам з ЗАТ „Макіївкокс" по деклараціям за 4 квартал 2007р., 1 квартал 2008р., 2 квартал 2008р., 3 квартал 2008р. не віднесено суму 15755,00 грн., відповідно до рядка 01.1 декларації з податку на прибуток за 2007 рік, 1 квартал 2008р., 2 квартал 2008р., 3 квартал 2008р., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 3939,00 грн.

Зазначене порушення встановлено шляхом співставлення даних бухгалтерського обліку, журналів ордерів та відомостей по рахунку 361, 70 з додатками до них та первинних документів за перевіряємий період.

З обставин справи вбачається, що позивачем пояснень щодо підстав незгоди з цими висновками відповідача не надані, за допомогою належних та допустимих доказів не спростовані висновки податкового органу. З урахуванням того, що акт перевірки є належним доказом у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність нарахування позивачеві податку на прибуток у сумі 3939,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1970,100 грн.

Крім того, в акті перевірки відображено, що в порушення пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем завищено суму амортизації у розмірі 286664,00 грн., у тому числі по періодам: 1 квартал 2009р. -73023,00 грн., 2 квартал 2009р. - 72111,00 грн., 3 квартал 2009р. - 71210,00 грн., 4 квартал 2009р. - 70320,00 грн.

Відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними додатку К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року балансова вартість на початок розрахункового кварталу основних фондів групи 1 з нормою амортизації 1,25% складає 657266,00 грн., амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал-8216,00 грн., за 3 квартали наростаючим підсумком -19329,00 грн.

Відповідно до даних додатку К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток за 2008 рік балансова вартість на початок розрахункового кварталу основних фондів групи 1 з нормою амортизації 1,25% складає 6490950,00 грн., амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал - 8113 грн., за 3 квартали наростаючим підсумком - 27442,00 грн. Фактично встановлено перевіркою балансова вартість групи 1 складає 649050,00 грн., амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал - 8113,00 грн., завищення балансової вартості групи складає 5841900,00 грн., що не призвело до завищення амортизаційних відрахувань.

Завищення балансової вартості основних фондів групи 1 встановлено на підставі журналів-ордерів та відомостей по рахункам 10 „основні засобі", 13 „знос основних засобів", інвентарних карток обліку основних засобів, відомостях нарахування амортизації з додатками до них первинних документів та Деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди, наданих до податкового органу.

Позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції не надані пояснення щодо підстав збільшення балансової вартості зазначених основних фондів.

Згідно з даними додатку К1/1 до декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2009 рік балансова вартість на початок розрахункового кварталу основних фондів групи 1 з нормою амортизації 1,25% складає 6482837,00 грн., амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал - 81035,00 грн. Фактично встановлена перевіркою балансова вартість групи 1 складає 640937,0000 грн., амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал - 8013 грн. Таким чином завищення балансової вартості групи складає 5841900,00 грн., завищення амортизаційних відрахувань за 1 квартал 2009 року складає 73023 грн.

Згідно з даними додатку К1/1 до декларації позивача з податку на прибуток за півріччя 2009 року балансова вартість на початок розрахункового кварталу основних фондів групи 1 з нормою амортизації 1,25% складає 6401802 грн., амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал - 80023 грн., наростаючим підсумком 161058 грн. Фактично встановлена перевіркою балансова вартість групи 1 складає 632925 грн., амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал - 7912 грн., наростаючим підсумком 15924 грн. Таким чином, завищення балансової вартості групи складає 5768877 грн., завищення амортизаційних відрахувань за 2 квартал 2009 року складає 72111 грн., наростаючим підсумком 145134 грн.

Згідно з даними додатку К1/1 до декларації позивача з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року балансова вартість на початок розрахункового кварталу основних фондів групи 1 з нормою амортизації 1,25% складає 6321779 грн., амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал - 79023 грн., наростаючим підсумком 240081 грн. Фактично встановлена перевіркою балансова вартість групи 1 складає 625013 грн., амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал - 7813 грн., наростаючим підсумком 23737 грн. Таким чином, завищення балансової вартості групи складає 5696766 грн., завищення амортизаційних відрахувань за 3 квартал 2009 року складає 71210 грн., наростаючим підсумком 216344 грн.

Згідно з даними додатку К1/1 до декларації позивача з податку на прибуток за 2009 рік балансова вартість на початок розрахункового кварталу основних фондів групи 1 з нормою амортизації 1,25% складає 6242756 грн., амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал - 78035 грн., наростаючим підсумком 318116 грн. Фактично встановлена перевіркою балансова вартість групи 1 складає 617200 грн., амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал - 7715 грн., наростаючим підсумком 31452 грн. Таким чином, завищення балансової вартості групи складає 5625556 грн., завищення амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2009 року складає 70320 грн., наростаючим підсумком 286664грн.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що підприємством завищено балансову вартість основних фондів 1 групи з нормою амортизації 1,25% та завищено нараховану суму амортизації цієї групи основних фондів за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. у розмірі 286664, 00 грн., у тому числі по періодам: 1 квартал 2009р. -73023,00 грн., 2 квартал 2009р. - 72111,00 грн., 3 квартал 2009р. - 71210,00 грн., 4 квартал 2009р. - 70320,00 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що висновок щодо нікчемності правочинів ґрунтується виключно на актах перевірки контрагентів, які складені лише у 2010 р., тоді коли господарські відносини мали місце у 2007-2008 роках, оскільки як зазначалось вище, висновок суду першої інстанції ґрунтується на непідтвердженні господарських операцій позивача з його контрагентами належними первинними документами.

Крім того, є необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що ТОВ „Українська стелеливарна компанія" не повинна нести відповідність за дії колишнього комерційного директора ОСОБА_4, а заподіяний збиток державі у вигляді несплати податків повинен відшкодовувати особисто ОСОБА_4, оскільки такі доводи є надуманими.

Як зазначено вище, внаслідок вчинення ОСОБА_4 підробки первинних документів, позивачем завищений як податковий кредит, так й валові витрати, що призвело до зменшення бази оподаткування податком на доданув вартість та податком на прибуток, що й стало підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань. В даному випадку фінансову відповідальність повинен нести саме платник податків, яким й є позивач.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська сталеливарна компанія" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а-27314/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а-27314/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська сталеливарна компанія" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.